ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 12 вересня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Тітова Ю. Г., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Ємця А. А., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Таран Т. С., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Вінницької митниці Державної митної служби України (далі - Митниця) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2011 року (Ухвала N К-52075/09) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_34 (далі - Підприємець) до Митниці, третя особа - ОСОБА_35, про скасування податкових повідомлень-рішень, встановив:

У березні 2008 року Підприємець звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень Митниці форми "Р" NN 7, 8 від 19 лютого 2008 року, якими йому визначено податкові зобов'язання у сумі 14174 грн. 38 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що органи митної служби під час проходження позивачем процедури митного оформлення товарів, які пропущені у вільне користування, здійснили перевірку задекларованих ним відомостей. За таких обставин Митниця не мала права на перерахунок сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та ввізного мита за результатами проведеної камеральної перевірки.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2008 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення Митниці форми "Р" NN 7, 8 від 19 лютого 2008 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2008 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2011 року (Ухвала N К-52075/09) постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року скасовано, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2008 року залишено в силі.

У заяві про перегляд постанови суду касаційної інстанції з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Митниця, посилаючись на неоднакове застосування підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181-III), просить ухвалу Вищого адміністративного суду від 18 січня 2011 року (Ухвала N К-52075/09) скасувати, справу направити на новий касаційній розгляд. На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж самої норми права відповідач надав постанову Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2010 року N К-21984/08 та ухвалу цього ж суду від 20 січня 2010 року N К-7483/07 (Ухвала N К-7483/07).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2011 року справу допущено для перегляду Верховним Судом України.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Суди встановили, що на підставі наказу начальника Митниці від 9 січня 2008 року N 10 посадові особи Митниці провели камеральну перевірку на предмет дотримання позивачем законодавства з питань митної справи при митному оформленні товару - багатокомпонентних сумішей.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 29 січня 2008 року N К/002/8/401000000/28160/4639, в якому зазначено, що позивач на порушення вимог Закону України від 5 квітня 2001 року N 2371-III "Про митний тариф" здійснив розмитнення товару "багатокомпонентні суміші: білково-мінеральні-вітамінні добавки" за вантажно-митними деклараціями від 29 квітня 2006 року N 401000001/6/005251, від 23 травня 2006 року N 401000001/6/006269, від 22 серпня 2006 року N 401000001/6/011133, від 15 червня 2006 року N 401000001/6/007397, від 9 серпня 2006 року N 401000001/6/010450 не за тим кодом товарної номенклатури митного тарифу Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД), що призвело до недобору митних платежів на суму 13499 грн. 40 коп. (у тому числі ввізне мито - 11249 грн. 50 коп., ПДВ - 2249 грн. 40 коп.), які підлягають перерахуванню до державного бюджету.

На підставі складеного акта камеральної перевірки Митницею винесені оспорюванні податкові повідомлення.

Ухвалюючи рішення у цій справі, суд касаційної інстанції не погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо безпідставності позовних вимог, мотивуючи це тим, що Митниця не мала правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування позивачу податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури УКТЗЕД, зокрема з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону N 2181-III, дія якого не поширюється на митні органи.

У судових рішеннях, наданих на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, Вищий адміністративний суд України за аналогічних встановлених обставин дійшов протилежного висновку, зазначивши, що прийняття митним органом податкових повідомлень на підставі підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 зазначеного Закону здійснено в межах його повноважень.

Висновки касаційного суду у справі, що розглядається, відповідають правильному застосуванню норм матеріального права.

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України (далі - МК) визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.

За змістом пункту 10.3 статті 10 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону N 2181-III, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом статті 313 МК класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, визначених УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажно-митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону N 2181-III, дія якого не поширюється на митні органи.

Враховуючи викладене, а також те, що при вирішенні спору суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, у задоволенні заяви Митниці слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви Вінницької митниці Державної митної служби України відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

Ю. Г. Тітов

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

М. І. Гриців

 

Л. І. Григор'єва

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

В. В. Заголдний

 

А. А. Ємець

 

М. Р. Кліменко

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

Л. І. Охрімчук

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

Т. С. Таран

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали