ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 12 вересня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Ємця А. А., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом кооперативного підприємства комбінату харчування "Ікар" Старокостянтинівського районного споживчого товариства (далі - Підприємство) до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі - ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень, встановив:

У березні 2007 року Підприємство звернулося в суд з позовом до ОДПІ про скасування податкових повідомлень рішень від 12 січня 2006 року N 0002841830/1 на суму 468 грн. 26 коп., від 12 січня 2006 року N 0002891830/1 на суму 151 грн. 19 коп., від 20 січня 2005 року N 0000341830/0 на суму 431 грн. 79 коп., від 21 червня 2005 року N 0002841830/0 на суму 486 грн. 26 коп., від 21 червня 2005 року N 0002891830 на суму 1381 грн. 58 коп., від 21 червня 2005 року N 0003281830/0 на суму 128 грн. 72 коп., від 21 червня 2005 року N 0003291830/0 на суму 32 грн. 18 коп., від 12 лютого 2004 року N 0004091830/0 на суму 121 грн. 70 коп., від 12 лютого 2004 року N 0004081830/0 на суму 417 грн. 36 коп., від 12 лютого 2004 року N 0004071830/0 на суму 1230 грн. 70 коп., від 17 березня 2004 року N 0001141630 на суму 132 грн. 52 коп., від 17 березня 2004 року N 0001131630/0 на суму 17 грн. 42 коп., від 15 жовтня 2004 року N 0002021952/0 на суму 432 грн. 50 коп., від 15 листопада 2004 року N 0009931830/0 на суму 102 грн. 36 коп., що були прийняті за результатами перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства в частині сплати узгоджених податкових зобов'язань зі сплати земельного податку.

На обґрунтування вимог позивач зазначив, що строки сплати податку на землю встановлюються спеціальним законом, а відтак відповідач безпідставно застосував до нього фінансові санкції відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181-III).

Постановою господарського суду Хмельницької області від 23 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного від 12 листопада 2007 року, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення рішення від 15 жовтня 2004 року N 0002021952/0, від 15 листопада 2004 року N 0009931830/0, від 21 червня 2005 року NN 0002841830/1, 0002891830/1, 0003281830/0, 0003291830/0, від 12 січня 2006 року NN 0002841830/1, 0002891830/1. У решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2011 року рішення судів попередніх інстанцій змінено в частині висновків щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 15 жовтня 2004 року N 0002021952/0, від 15 листопада 2004 року N 0009931830/0, від 21 червня 2005 року NN 0002841830/1, 0002891830/1, 0003281830/0, 0003291830/0, від 12 січня 2006 року NN 0002841830/1, 0002891830/1: відмовлено в задоволенні позовних вимог. В решті рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, Підприємство звернулося із заявою про її перегляд з підстави неоднакового застосування касаційним судом підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181-III та статті 25 Закону України від 3 липня 1992 року N 2535-XII "Про плату за землю" (далі - Закон N 2535-XII). На підтвердження неоднакового застосування касаційним судом норми матеріального права заявник посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2006 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Харківський транспортний завод ім. С. Орджонікідзе" до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі - СДПІ) про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Приймаючи рішення у цій справі суд касаційної інстанції зазначив, що згідно з частиною першою статті 25 Закону N 2535-XII за прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом. Спеціальним законом з питань оподаткування є Закон N 2181-III, про що зазначено у його преамбулі.

У справі, рішення касаційного суду в якій додано до заяви позивача, суд при вирішенні подібного спору вказав, що однією з умов застосування фінансових санкцій відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 7 Закону N 2181-III є порушення платником податків граничних строків проведення платежів встановлених, цим Законом. Оскільки строки сплати податку на землю встановлюються спеціальним Законом, то у СДПІ відсутні правові підстави розповсюджувати дію Закону N 2181-III в частині застосування фінансових санкцій за порушення строків на дані правовідносини.

Викладене свідчить, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував положення законів України N 2535-XII та N 2181-III, по-різному визначивши їх пріоритетність між собою.

Спірні штрафні санкції було застосовано відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181-III за порушення термінів спати узгодженого податкового зобов'язання зі сплати земельного податку.

Згідно з преамбулою Закону України N 2535-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цим Законом визначаються розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Статтею 25 Закону N 2535-XII за прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону N 2535-XII за порушення норм цього Закону платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

Преамбулою Закону N 2181-III визначено, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

При вирішенні спірних правовідносин загальноприйнятим є пріоритет спеціальної (конкретної) норми над загальною.

Оскільки, спеціальним законом в частині стягнення фінансових санкцій за порушення строків сплати податку за землю є Закон N 2181-III, а загальним - Закон N 2535-XII, який встановлює лише строки сплати цього податку, то ОДПІ правомірно прийняла оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Ураховуючи те, що Вищий адміністративний суд України у цій справі правильно застосував норми матеріального права, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії, то у задоволенні заяви Підприємства слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви кооперативного підприємства комбінату харчування "Ікар" Старокостянтинівського районного споживчого товариства відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

А. А. Ємець

 

В. В. Заголдний

 

М. Р. Кліменко

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали