ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16.11.2011 р.

N К-24479/08


Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів: головуючого - Ланченко Л. В., суддів Бившевої Л. І., Лосєва А. М., Нечитайла О. М., Пилипчук Н. Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 01.07.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2008 у справі N 13/120А за позовом Відкритого акціонерного товариства "Львівський завод радіоелектронної медичної апаратури" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, третя особа - Управління земельних ресурсів у м. Львові, про скасування податкових повідомлень-рішень, встановив:

Постановою господарського суду Львівської області від 01.07.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2008, позов ВАТ "Львівський завод радіоелектронної медичної апаратури" задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова N 0003022300/3-8017 від 04.04.2008 по земельному податку на суму 51798,18 грн. та N 0003371730/3-8015 від 04.04.2008 по податку з доходів фізичних осіб.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення N 0003371730/3/8015 від 04.04.2008 по податку з доходів фізичних осіб, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Оспорюване податкове повідомлення-рішення N 0003371730/3/8015 від 04.04.2008, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 27995,44 грн., у т. ч. 9331,81 грн. основного платежу та 18663,63 грн. штрафних (фінансових) санкцій, прийнято на підставі акта перевірки N 1506/211/23-031/14308428 від 16.08.2007.

Суд першої інстанції з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги в цій частині виходив з того, що донарахування податку з доходів фізичних осіб здійснено відповідачем на суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплат у загальні сумі 70405,90 грн., яку з розрахункового рахунку позивача стягнуто за рішеннями судів державної виконавчою службою.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб з 01.01.2004 регулюється Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Компенсація втрати частини заробітної плати нараховувалась та виплачувалась працівникам позивача на заборгованість по заробітній платі, яка виникла за період 1998 - 1999 р. р.

Відповідно до пункту 22.6 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" доходи платника податку, нараховані з наслідками податкових періодів до 01.01.2004 оподатковуються за ставками, що діяли до 01.01.2004, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), тобто відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 "Про прибутковий податок з громадян", згідно якого компенсаційні виплати не включались до складу сукупного оподатковуваного доходу працівника.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення про донарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб є правильними.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (визначено, що додатково до виплат на оплату праці фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із платником податку і які включаються до складу валових витрат такого платника, включаються обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, що надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством (підпункт 5.6.2 статті 5).

Відповідно до пункту 3 Постанови Верховної Ради України від 20.04.97 року N 144/95-ВР "Про порядок введення у дію Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам за порушення термінів виплати заробітної плати проводиться згідно із Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати, яке було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.97 N 1427.

Таким чином, оскільки компенсації працівникам втрати частки заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати встановлені чинним законодавством, то сума вказаної компенсації відноситься до валових витрат платника податку відповідного звітного (податкового) періоду згідно із підпунктом 5.6.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На суми компенсації, виплачені у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.97 N 1427, поширюються положення статті 5 пункту 1 підпункту "г" Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", тобто ці суми не включаються до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, у межах норм, передбачених зазначеною статтею.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова відхилити, а постанову господарського суду Львівської області від 01.07.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2008 - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст. ст. 236 - 238 КАС України.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали