ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

06.10.2011 р.

К-16831/09


Вищий адміністративний суд України у складі: суддя - Костенко М. І., головуючий, судді: Голубєва Г. К., Маринчак Н. Є., Пилипчук Н. Г., Степашко О. І., при секретарі - Сватко А. О. розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1) на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2009 у справі N 2а-5924/08 за позовом СПД ОСОБА_1 до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (далі - Дергачівська МДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників: позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача - Уварова В. М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України встановив:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2008 позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.05.2008 N 0000591722/0 та від 27.05.2008 N 0000601722/0 з мотивів неправомірного віднесення податковим органом до виручки позивача одержаних ним за договором комісії транзитних коштів під час реалізації послуг з експедирування вантажів, що, в свою чергу, призвело до хибного висновку Дергачівської МДПІ про порушення СПД ОСОБА_1 законодавчо встановлених умов перебування на спрощеній системі оподаткування та до незаконного оподаткування доходів позивача у спірний період в загальному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2009 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цього рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що виручкою суб'єкта господарювання у розумінні пункту 1 Указу Президента України від 03.07.98 N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ) є будь-які кошти, які надійшли на рахунок такого суб'єкта незалежно від їх належності, а відтак висновок податкового органу про перевищення позивачем законодавчо встановленого граничного обсягу виручки та, як результат, про втрату СПД ОСОБА_1 права бути суб'єктом сплати єдиного податку, відповідає вимогам законодавства та дійсним обставинам справи.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України СПД ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на помилкове скасування апеляційним судом правильного та вмотивованого рішення Харківського окружного адміністративного суду.

У запереченні на касаційну скаргу Дергачівська МДПІ зазначає про обґрунтованість висновків апеляційного суду та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги СПД ОСОБА_1 з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що податковим органом було проведено виїзну планову перевірку СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 09.08.2006 по 31.12.2007, оформлену актом від 15.05.2008 N 548/17209/127/1819201697. В ході цієї перевірки було виявлено, що позивач, перебуваючи у перевірений період на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, у 4 кварталі 2006 року перевищив законодавчо встановлений граничний обсяг виручки для суб'єктів малого підприємництва. Наведене стало підставою для висновку податкового органу про необхідність оподаткування за загальною системою у 4 кварталі 2006 року суми, що перевищує граничний обсяг виручки, а також доходів позивача, отриманих у 2007 році, у зв'язку з чим Дергачівською МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2008 N 0000591722/0 про донарахування СПД ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 713455 грн. (у тому числі 474277 грн. за основним платежем та 239178 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 27.05.2008 N 0000601722/0, за яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 100932 грн.

Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством із цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Таким спеціальним законодавством, зокрема, є Указ, яким запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.

Положеннями статті 1 Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог.

При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог цього Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Водночас порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Приписами статті 6 Указу визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку.

Відповідно до статті 2 цього Указу фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності. При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Таким чином, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом.

Згідно зі статтею 5 Указу в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

У той же час зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.

За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.

При цьому з огляду на приписи пункту 1 Указу, в силу вимог яких виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), при визначенні граничного обсягу виручки, при перевищенні якого суб'єкт малого підприємництва втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, підлягає врахуванню і сума виручки платника єдиного податку-комісіонера, одержана на підставі комісійних угод.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про законність здійснених податковим органом донарахувань позивачеві податкових зобов'язань за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями та правомірно відмовив у позові. А відтак процесуальних підстав для скасування оскаржуваної постанови Харківського апеляційного адміністративного суду не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України ухвалив:

1. Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2009 у справі N 2а-5924/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя:

М. І. Костенко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали