ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14.02.2011 р.

N К-38434/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - Нечитайла О. М., суддів - Бившевої Л. І., Ланченко Л. В., Пилипчук Н. Г., Федорова М. О. (за участю секретаря - Альошиної Г. А.,  представників позивача - Марусіч Т. В., відповідача - Тараненко О. М.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 р. у справі N 2-а-4974/10/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Гейт Логістик" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити дії, встановив:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2010 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя - Щавінський В. Р., судді - Старова Н. Е., Балаклицький А. І.), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя - Коротких А. Ю., судді - Літвіна Н. М., Хрімлі О. Г.), задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Гейт Логістик" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі - відповідач). Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.10.2009 р. N 0001252300/0, N 0000312200/0, скасовано податкову заставу щодо активів позивача, зареєстровану податковим органом на підставі податкових повідомлень-рішень від 30.10.2009 р. N 0001252300/0, N 0000312200/0, зобов'язано відповідача вчинити дії щодо виключення майна позивача з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Задовольняючи позовні вимоги судові інстанції виходили з того, що оскаржувані у справі податкові повідомлення-рішення є незаконними, а отже і податкова застава активів позивача на підставі таких податкових повідомлень-рішень є необґрунтованою.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушення норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, з підстав неправильного застосування судами положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі. Представниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2009 р., за результатами якої 13.10.2009 р. складено акт N 482/23-1/34361480.

Перевіркою, крім інших, встановлено порушення позивачем приписів п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. N 334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 30.10.2009 р. було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення N 0001252300/0, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 592496,20 грн. (422094,00 грн. - основного платежу, 170402,20 грн. - штрафних (фінансових) санкцій), та N 0000312200/0, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2323057,23 грн. (774352,41 грн. - основного платежу, 1548704,82 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

Зазначені податкові повідомлення-рішення було оскаржено позивачем у адміністративному порядку, у результаті чого було прийнято нові - від 31.12.2009 р. N 0001252300/1, N 0000312200/1 та від 12.03.2010 р. N 0001252300/2, N 0000312200/2, аналогічні за змістом.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав для визначення позивачу податкових зобов'язань контролюючим органом стало віднесення платником податків вартості отриманих від контрагента ТОВ "Шохнерр Україна"юридичних послуг до складу валових.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - п. 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.8 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як правильно встановлено попередніми судовими інстанціями, нормами п. 5.3 - п. 5.7 ст. 5 зазначеного Закону, як іншими нормами податкового законодавства не було встановлено будь-яких обмежень щодо віднесення до складу валових витрат вартості придбаних у постачальника юридичних послуг, які використовувались у власній господарській діяльності.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що оскільки придбання зазначених юридичних послуг належним чином підтверджено позивачем законодавчо встановленими первинними документами (актом про надання юридичних послуг) та зважаючи на те, що факт повної оплати таких послуг відповідачем не заперечується, у контролюючого органу були відсутні підстави для виключення їх вартості зі складу валових витрат підприємства та для визначення податкових зобов'язань у цій частині.

Відносно доводів контролюючого органу, щодо безпідставності включення позивачем до балансової вартості об'єкта будівництва (виробничо-складського комплексу у с. Стоянка) вартості послуг, отриманих від ТОВ "ГЛД-Інвест-Україна", та безпідставного проведення амортизаційних відрахувань, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 01.05.2006 р. було укладено з ТОВ "ГЛД-Інвест-Україна" договір N 236 про надання комплексного обслуговування та консультаційного супроводу ведення позивачем господарської діяльності у зв'язку із проектуванням та будівництвом останнім виробничо-складського комплексу у с. Стоянка. Отримання наданих послуг підтверджується актами здачі-приймання робіт. Факт повного розрахунку за придбані позивачем послуги податковим органом також не заперечується.

Вартість передбачених зазначеним договором послуг було віднесено позивачем до балансової вартості об'єкта будівництва та у подальшому здійснено відповідні амортизаційні відрахування. Відповідач, стверджуючи про безпідставність включення позивачем до балансової вартості об'єкта будівництва отриманих від контрагента послуг та безпідставність здійснення подальших амортизаційних відрахувань, мотивує свої доводи тим, що дозвільна документація на будівництво була видана саме на підприємство позивача, а не на постачальника послуг, а отже керівництво та управління проектом будівництва здійснює саме позивач, тому отримані послуги не пов'язані з господарською діяльністю платника податків. Проте, такі висновки податкового органу обґрунтовано спростовано попередніми судовими інстанціями, оскільки наявність дозвільної документації, виданої на підприємство позивача, а не на постачальника послуг з комплексного обслуговування та консультаційного супроводу ведення позивачем господарської діяльності у зв'язку із проектуванням та будівництвом об'єкта нерухомості, не дають підстав для висновку, що такі послуги не пов'язані з господарською діяльністю платника податків.

Зважаючи на те, що позивачем правомірно віднесено до балансової вартості об'єкта будівництва вартість послуг, наданих ТОВ "ГЛД-Інвест-Україна", здійснення відповідних амортизаційних відрахувань на підставі пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" також є обґрунтованим.

Щодо правомірності віднесення позивачем до балансової вартості зазначеного об'єкта будівництва послуг, наданих ТОВ "Сучасні технології будівництва", судами першої та апеляційної інстанції правильно встановлено, що послуги з підготовки території до будівництва, згідно укладеного між сторонами договору генерального підряду, передбачали знос будівель, спилювання дерев, вивіз сміття та ін., а тому з урахуванням належного підтвердження надання таких послуг та оплати їх вартості, також обґрунтовано були віднесені до балансової вартості об'єкта будівництва та відповідно правильно здійснено нарахування амортизаційних відрахувань.

Суд касаційної інстанції вважає обґрунтованим відхилення судами першої та апеляційної інстанцій доводів податкового органу щодо безпідставності віднесення позивачем до балансової вартості об'єкта будівництва вартості послуг, отриманих від компанії "ВСЗ Фінанси Лімітед", та завищення амортизаційних відрахувань в цій частині, зважаючи на наступне.

Між позивачем та компанією "ВСЗ Фінанси Лімітед" було укладено договір про надання посередницьких послуг з пошуку джерел фінансування (інвестицій) для реалізації проекту будівництва вказаного об'єкта нерухомості.

Отримання платником податків посередницьких послуг контролюючим органом не заперечується, а відповідність сплаченої позивачем винагороди за такі послуги на рівні 5 % загальноприйнятим правилам торгового фінансування підтверджено листом Держзовнішінформа Міністерства економіки України від 13.05.2008 р. N 1/4001.

Судові інстанції дійшли аргументованих висновків, що безпідставними є також посилання відповідача на той факт, що компанія "ВСЗ Фінанси Лімітед" зареєстрована за однією адресою з компанією "СЗ Харбор Файненс Лімітед", з якою позивачем було укладено кредитний договір строкового кредитування фінансування об'єкту будівництва, оскільки чинне законодавство України не передбачає залежності порядку включення вартості послуг та здійснення відповідних амортизаційних відрахувань від факту реєстрації за однією юридичною адресою контрагентів платника податків.

Отже, скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині також здійснено судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано.

Крім того, однією з підстав для донарахування податкових зобов'язань позивачу стало допущене останнім, на думку податкового органу, порушення п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме - при здійсненні виплат доходів, з джерелом їх походження з України, на користь контрагента -нерезидента України (компанії "ГЛД Холдінг ГМБХ" - резидент Республіки Австрія), не утримано податок з таких доходів у розмірі 15 %.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти й інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Статтею 21 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно передбачено, що інші види доходів резидента Договірної держави оподатковуються тільки в цій Державі.

Згідно ст. 6, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. N 470 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати положення міжнародного договору, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

Позивачем було долучено до матеріалів справи відповідні довідки від 05.05.2009 р., від 18.04.2008 р. та від 30.04.2007 р., видані Фінансовим управлінням Амштеттен Мельк Шайббс Федерального управління фінансів Австрійської Республіки. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що оподаткування доходів компанії "ГЛД Холдінг ГМБХ" - резидент Республіки Австрія, отриманих із джерелом їх походження з України, відповідно до приписів чинного законодавства має відбуватися не в Україні, а в Австрії, а тому донарахування податкових зобов'язань в цій частині правомірно визнано судовими інстанціями безпідставним.

Оскільки донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток правильно визнано судами необґрунтованим, відповідно скасування податкових повідомлень-рішень в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III, також здійснено судами правомірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 р. у справі N 2-а-4974/10/1070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

О. М. Нечитайло

Судді:

Л. І. Бившева

 

Л. В. Ланченко

 

Н. Г. Пилипчук

 

М. О. Федоров

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали