ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 3 липня 2008 року

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - Конюшка К. В., суддів: Ланченко Л. В., Нечитайла О. М., Пилипчук Н. Г., Степашка О. І., при секретарі - Каліушко Ф. А., за участю представників: позивача - не явка, відповідача: Фоменко Н. О., Сліденко А. В., Толстікова Н. Б., Лукашина І. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 р. по справі N АС-03/488-05 за позовом Харківського державного авіаційного виробничого підприємства до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкового повідомлення-рішення, встановив:

У жовтні 2005 р. позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення N 0000570815/0 від 26.09.2005 р. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідно до п. 13 "Перехідних положень" розділу 2 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України", при від'ємному значенні суми податку на додану вартість у липні 2005 року, відшкодування з бюджету належних сум податку повинно здійснюватись у наступному за звітним періоді (з 01.08.2005 р. по 31.08.2005 р.) у порядку і строки, передбачені п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". На думку позивача, оскільки на момент закінчення перевірки з питань правомірності декларування підприємством від'ємного значення за липень 2005 р. у вересні 2005 р. платник податків не надавав до податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2005 р., це унеможливлювало застосування СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові в цілому пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Позивач вважав, що ним правомірно визначено суму бюджетного відшкодування відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", і його дії відповідають вимогам п. 13 "Перехідних положень" розділу 2 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України" та не можуть залежати від наявності або відсутності від'ємного значення податку у наступному податковому періоді, а тому оскаржуване повідомлення-рішення в частині зменшення бюджетного відшкодування, заявленого позивачем за липень 2005 року в розмірі 875421 грн., є незаконним і підлягає скасуванню.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість і невідповідність вимогам закону. Свої заперечення проти позову обґрунтував правомірністю оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки перевіркою позивача встановлені порушення ним пп. "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Постановою господарського суду Харківської області від 10.01.2006 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 р. апеляційну скаргу Харківського державного авіаційного виробничого підприємства задоволено, постанову господарського суду Харківської області від 10.01.2006 р. скасовано. Позов задоволено та скасоване податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 26.09.2005 р. N 0000570815/0.

Не погоджуючись із названим судовим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач у справі, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, оскаржив його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просив скасувати ухвалений в справі судовий акт з мотивів порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Заперечень на касаційну скаргу позивачем не подано.

Представники позивача в судове засідання не з'явились, справу розглянуто відповідно до приписів ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань правомірності декларування від'ємного значення податку на додану вартість за період липень 2005 р. було складено Акт перевірки N 573/41-027 від 21.09.2005 р., на підставі висновків якого про порушення платником податків пп. "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" прийнято повідомлення-рішення N 0000570815/0 від 26.09.2005 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2005 р. в розмірі 875421 грн.

Перевіркою позивача податковим органом встановлено порушення пп. "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. N 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), відповідно до якого, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Надані для перевірки позивачем платіжні документи свідчать про те, що фактично сплачена утримувачем товарів (послуг) ХДАВП у липні 2005 р. постачальникам таких товарів (послуг) сума ПДВ складає 99372 грн.

В наданому ХДАВП розрахунку суми бюджетного відшкодування - додаток N 3 до податкової декларації з ПДВ за липень 2005 р.:

Ряд. 1 залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду - 1537446 грн.; ряд. 2 сума податкового кредиту попереднього податкового періоду - 1777847 грн.; ряд. 3 сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) - 974793 грн.; ряд. 4 сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 974793 грн.

За висновками Акту перевірки, згідно з приписами пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємство ХДАВП у липні має право на відшкодування тільки 99372 грн., а не - 974793 грн. Тобто платником податку було завищено у вказаному звітному періоді бюджетне відшкодування на суму 875421 грн. (974793 грн. - 99372 грн.).

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачено обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

З метою встановлення факту сплати підприємством сум ПДВ в ціні товару, віднесених підприємством до складу податкового кредиту за липень 2005 р. у розмірі 1777847 грн. і права позивача на відшкодування з бюджету сум ПДВ у розмірі 974793 грн., тобто для перевірки дотримання ним п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", суд першої інстанції правомірно витребував у позивача в порядку ч. 2 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України відповідні докази на підтвердження оплати сум ПДВ, віднесених до складу податкового кредиту за липень 2005 р., та правомірності визначення сум, що підлягають до відшкодуванню з бюджету за цей період.

Проте, позивач витребувані судом докази не надав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові N 0000570815/0 від 26.09.2005 р., судом першої інстанції враховано те, що підприємства літакобудування та суднобудування мають особливості визначення терміну відшкодування з бюджету податку на додану вартість, які встановлені пунктом 13 "Перехідні положення" розділу 2 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 р." та деяких інших законодавчих актів" від 25.03.2005 р. N 2505-IV, де зазначено, що при від'ємному значенні сум податку на додану вартість, обрахованого в порядку, передбаченому в пункті 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість", по підприємствах суднобудування і літакобудування, відшкодування з бюджету здійснюється в податковому періоді, наступному за звітним періодом, в якому виникло від'ємне сальдо податку у порядку і строки, передбачені у пункті 7.7 статті 7 цього Закону.

Також суд першої інстанції правомірно визначив, що оскільки позивачем доказів розрахунків по господарським операціям, суми ПДВ по яким були віднесені до складу податкового кредиту за липень 2005 р., суду не надано, цей факт свідчить про порушення приписів п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість". При цьому цим судом було враховане те, що документально підтверджується сплата ПДВ позивачем тільки у розмірі 99372 грн.

Отже, з урахуванням встановлених перевіркою фактів сплати ХДАВП - у липні 2005 р. постачальникам товарів (послуг) коштів, в тому числі ПДВ у розмірі 99372 грн., висновки Акту перевірки про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування у розмірі 875421 грн. є правомірними.

Крім того, п. 6 наказу ДПА України N 166 від 30.05.97 р. "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" (зі змінами та доповненнями) встановлює особливі правила заповнення декларації з ПДВ для підприємств суднобудування і літакобудування. Наведені особливості стосуються тільки порядку заповнення рядків 22.2, 23.1 податкової декларації поточного звітного податкового періоду. При цьому цим пунктом чітко встановлено, що розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється у загальновстановленому порядку.

Таким чином, позивач зобов'язаний був діяти відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та повинен був задекларувати суму бюджетного відшкодування у розмірі фактично сплаченої суми ПДВ отримувачем товарів (послуг) того періоду, в якому виникло від'ємне значення, що відшкодовується.

Тому при від'ємному значенні сум податку на додану вартість, обрахованих у порядку, передбаченому в підпункті 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, таким підприємствам відшкодування з бюджету здійснюється в податковому періоді, наступному за звітним періодом, у якому виникло від'ємне сальдо податку, у порядку і строки, передбачені у пункті 7.7 статті 7 Закону. При цьому сума, відображена в рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного податкового періоду зазначених підприємств переноситься до рядка 23.1 податкової декларації цього самого звітного періоду.

Таким чином, з урахуванням викладеного, судом першої інстанцій вірно враховано фактичні обставини та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права при прийнятті рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові N 0000570815/0 від 26.09.2005 р.

Натомість, судом апеляційної інстанції в даному випадку надана невірна оцінка зазначеним обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а саме пп. "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, оскаржувана постанова апеляційного суду містить суперечливі висновки. Так, в описовій частині цієї постанови апеляційний суд дійшов висновку, що судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові (а. с. - 45, т. 2), а в мотивувальній частині названим судом навпаки зроблено висновок про задоволення позову (а. с. - 49, т. 2).

Суд касаційної інстанції вважає, що судове рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до закону, і скасоване апеляційним судом помилково. У зв'язку з чим судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а судове рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 р. скасувати, а постанову Господарського суду Харківської області від 10.01.2006 р. залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена, у строк та у порядку, визначеними ст. ст. 237 - 239 КАС України.

 

Головуючий

К. В. Конюшко

Судді:

Л. В. Ланченко

 

О. М. Нечитайло

 

Н. Г. Пилипчук

 

О. І. Степашко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали