ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

08.05.2012 р.

Справа N 2а-1670/108/12


Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого, судді - Калиновського В. А., суддів: Бенедик А. П., Курило Л. В., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2012 р. по справі N 2а-1670/108/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтор" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення, встановила:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтор", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.10.2011 р. N 0017211501, яким підприємству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 18124,00 грн.

Мотивуючи свої вимоги позивач вказує, що твердження ДПІ у м. Полтаві про порушення платником податків пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України прямо суперечать нормам податкового законодавства та фактичним обставинам, за яких підприємством задекларовано від'ємне значення з податку на прибуток, оскільки ні Перехідні положення Податкового кодексу України, ні будь-які інші нормативно-правові акти не встановлюють обмежень чи заборони декларування від'ємного значення об'єкта оподаткування у II кварталі 2011 року, що виникло в попередніх звітних періодах. Відтак, на думку позивача, ТОВ "Інтор" правомірно відображено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток попереднього податкового року в декларації з податку на прибуток (Наказ N 1213) за II квартал 2011 року.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на висновки камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток ТОВ "Інтор", якою встановлено, що підприємством в порушення пункту 150.1 статті 150 та пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за II квартал 2011 року на 18124,00 грн. Свою позицію відповідач відстоює з тих міркувань, що для включення до складу витрат, починаючи з II кварталу 2011 року, враховується від'ємне значення об'єкта оподаткування отримане у I кварталі 2011 року без урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування будь-яких інших звітних податкових періодів.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтор" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуалього права, а саме: Податкового кодексу України, ст. ст. 86, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 N 791299 ТОВ "Інтор" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 13.03.2000 р. (ідентифікаційний код 30830259), перебуває на обліку платника податків в ДПІ у м. Полтаві з 30.03.2000 р.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України працівниками ДПІ у м. Полтаві 16.09.2011 р. проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток підприємства, висновки якої оформлено актом N 6850/15-01/30830259 від 16.09.2011 р.

Висновками зазначеного акту встановлено, що платником податку в порушення пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за II квартал 2011 року на 18124,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 07.10.2011 р. винесено податкове повідомлення-рішення N 0017211501 про зменшення ТОВ "Інтор" суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 18124,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним і таким, що порушує права платника податків, гарантовані Податковим кодексом України, позивач звернувся до суду за правовим захистом, вимагаючи його скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що в даному випадку перевіркою не доведено факт завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, також таких доказів відповідачем не надано і під час розгляду справи судом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, перевіркою взято за основу той висновок, що платником в порушення пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України віднесено до складу валових витрат за II квартал 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі пп. 54.3 ст. 53 Податкового кодексу України, за змістом якої контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку перевіркою не доведено факт завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, виходячи з наступного.

Так, відповідач дійшов такого висновку у зв'язку зі вступом у законну силу розділу III Податкового кодексу України від 01.04.2011 р. та відсутністю у ньому посилання на можливість обліку у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, за винятком того, який виник за наслідками діяльності у першому кварталі 2011 року.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - Кодекс) норми розділу III Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

До вказаного терміну для цілей визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, у разі, якщо об'єкт оподаткування має від'ємне значення, застосовуються норми пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У 2010 році норми пункту 6.1 статті 6 діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якими, зокрема, передбачалося, що у звітних податкових періодах 2010 року у складі валових витрат платника податку враховувалося 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У I кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, які утворилися станом на 01.01.2010 р. та не були враховані у складі валових витрат у 2010 році, та збитки, які утворилися у 2011 році, включаються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та, відповідно, стають від'ємним значенням I кварталу 2011 року.

Зазначене відповідає положенням статті 6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якої сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року включається до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року та, відповідно, стає витратами I календарного кварталу.

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

- якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Це застереження базувалося на тому, що розрахунок першого кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об'єкта оподаткування (аналогічно як річний розрахунок) за законом, який втрачав чинність.

Одночасно, положенням пункту 150.1 статті 150 Кодексу передбачено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 р., а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до складу витрат II кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане платником за результатами господарської діяльності лише за I квартал 2011 року без урахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Кодексу дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкта оподаткування у I кварталі 2011 року сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат II кварталу 2011 року.

Обмеження складу витрат, що мають бути враховані у II кварталі 2011 року зазначена норма не містить.

Відповідно до статті 4 Кодексу податкове законодавство ґрунтується на принципах, зокрема, рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації -з абезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, наведений у статті 139 Кодексу, який є вичерпним і не містить такого поняття як "від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року".

З огляду на приписи частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про недоведеність факту порушення позивачем вимог пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2012 року по справі N 2а-1670/108/12 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2012 р. по справі N 2а-1670/108/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

 

Головуючий, суддя:

В. А. Калиновський

Судді:

А. П. Бенедик

 

Л. В. Курило





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали