ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

09.06.2011 р.

N 2а-5631/11/1370


Львівський окружний адміністративний суд в складі: головуючої, судді Потабенко В. А., за участю секретаря Іваськевича С. В., з участю представників: від позивача - ОСОБА_1, згідно довіреності, від відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, згідно довіреності, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Інтергал" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкового повідомлення-рішення, встановив:

ТзОВ "Компанія-Інтергал" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові (надалі - СДПІ в м. Львові) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення N 000003201/8783 від 05.05.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що тимчасові вантажні митні декларації, відповідно до яких на підставі п. 187.8 ст. 187, п. 198.2 ст. 198, п. 201.12 статті 201 Податкового кодексу України платник податків включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту за лютий 2011 року, належним чином складені, відповідають усім встановленим вимогам та правилам. Крім того, чинним податковим законодавством України (п. 201.12 статті 201 Податкового кодексу) не встановлено жодного обмеження стосовно застосування саме тимчасової вантажної митної декларації, як підстави виникнення податкового кредиту з операцій по ввезенню товарів на митну територію України. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на думку позивача, стало наслідком довільного тлумачення норм податкового законодавства податковим органом, що, у свою чергу, суперечить п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили з підстав, наведених у запереченні на позов від 09.06.2011 року, суть яких зводиться до наступного. Відповідач вважає оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення N 000003201/8783 від 05.05.2011 року законним та обґрунтованим. Зазначає, що згідно п. 201.12 статті 201 Податкового кодексу України підставою для виникнення податкового кредиту з податку на додану вартість з операцій по ввезенню товарів на митну територію України може бути лише повна митна декларація. Тимчасову митну декларацію відповідач вважає неналежним документом та не належною підставою включення суми ПДВ до податкового кредиту у лютому 2011 року. В зв'язку з наведеним просили у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги ТзОВ "Компанія-Інтергал" підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як було встановлено в судовому засіданні, 18.04.2011 року на підставі службового посвідчення серії УЛВ N НОМЕР_1, виданого ДПА у Львівській області 28.02.2011 та наказу СДПІ у м. Львові від 13.04.2011 року N 132 "Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Компанія-Інтергал" ГДПРІ відділу податкового супроводження підприємств торгівлі СДПІ ВПП у м. Львові, ОСОБА_4 проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТзОВ "Компанія-Інтергал" з питань правомірності формування податкового кредиту за лютий 2011 року, у зв'язку з проведенням операцій з імпорту товарів (рядок 12.1 податкової декларації з податку на додану вартість). Перевірка проводилась в приміщенні СДПІ ВПП у м. Львові.

За результатами даної перевірки було складено акт N 314/08-03/35286991 від 18.04.2011 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ "Компанія-Інтергал" з питань правомірності формування податкового кредиту, у зв'язку з проведенням операцій з імпорту товарів (рядок 12.1 податкової декларації з податку на додану вартість) за лютий 2011 року", на який 22.04.2011 року позивач подав заперечення. Відхиливши заперечення позивача на акт перевірки, 05.05.2011 року відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення N 000003201/8783, яким ТзОВ "Компанія-Інтергал" збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9801627,06 грн., в тому числі основний платіж 9801626,06 грн., штрафні (фінансові) санкції 1,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, і не заперечується сторонами, що ТзОВ "Компанія-Інтергал" включено до податкового кредиту у лютому 2011 року суму ПДВ в розмірі 9801626,06 грн. відповідно до тимчасової митної декларації N 101030001/2011/000902 від 04.02.2011 року на суму 13485514,38 грн., в тому числі ПДВ 2878348,19 грн.; тимчасової митної декларації N 102070002/2011/240032 від 23.02.2011 року на суму 4284373,57 грн., в тому числі ПДВ 914740,37 грн.; тимчасової митної декларації N 102070002/2011/240033 від 23.02.2011 року на суму 417458,43 грн., в тому числі ПДВ 89129,97 грн.; тимчасової митної декларації N 20400001/2011/001177 від 23.02.2011 року на суму 5273374,64 грн., в тому числі ПДВ 1125898,24 грн.; тимчасової митної декларації N 20400001/2011/001199 від 24.02.2011 року на суму 4426139,21 грн., в тому числі ПДВ 945288,15 грн.; тимчасової митної декларації N 101030001/2011/001642 від 24.02.2011 року на суму 5535055,12 грн., в тому числі ПДВ 1180811,76 грн.; тимчасової митної декларації N 20400001/2011/001256 від 26.02.2011 року на суму 41110705,45 грн., в тому числі ПДВ 878091,75 грн.; тимчасової митної декларації N 20400001/2011/001217 від 25.02.2011 року на суму 6432375,11 грн., в тому числі ПДВ 1374025,85 грн.; тимчасової митної декларації N 20400001/2011/001260 від 26.02.2011 року на суму 395920,72 грн., в тому числі ПДВ 84573,01 грн.; тимчасової митної декларації N 20400001/2011/001294 від 28.02.2011 року на суму 1548308,18 грн., в тому числі ПДВ 330718,77 грн. Загалом сума поставок по операціях по ввезенню на митну територію України ТМЦ становить 82909224,81 грн., з яких ПДВ на суму 9801626,06 грн.

СДПІ у м. Львові не заперечується сам факт ввезення на митну територію України товарно-матеріальних цінностей за вказаними ВМД та сплата податків (обов'язкових платежів).

Спір виник в зв'язку з формуванням податкового кредиту за лютий 2011 року на підставі саме тимчасових ВМД.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Податкового кодексу України, він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відтак, при визначенні порядку і підстав формування податкового кредиту слід керуватись саме нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 ПК України.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України, відповідно до п. 187.8 ст. 187 розділу V ПК України, є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 розділу V ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (п. 201.12 статті 201 ПК України).

Митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення (ст. 1 Митного кодексу України).

Суд вважає за необхідне зазначити, що окремого визначення поняття "тимчасова митна декларація" ні Податковий кодекс України, ні Митний кодекс України не містять.

Більш того, норми Податкового кодексу України чітко вказують на момент, з якого у платника податку виникає право на формування податкового кредиту момент (дата) сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, без вказівки на різновид декларації.

Статтею 82 Митного кодексу передбачається такі різновиди митної декларації як тимчасова та неповна митні декларації.

Порядок застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг) затверджено наказом Держмитслужби України від 30.12.2003 року N 932, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.01.2004 року за N 66/8665, з наступними змінами та доповненнями (надалі - Порядок).

Відповідно до п. 4.3 вказаного Порядку, податки й збори (обов'язкові платежі) сплачуються в повному обсязі на момент митного оформлення товарів із застосуванням тимчасової чи неповної декларацій.

Оскільки митним органом було закінчено митне оформлення товару за тимчасовими ВМД N 101030001/2011/000902 від 04.02.2011 року, N 102070002/2011/240032 від 23.02.2011 року, N 102070002/2011/240033 від 23.02.2011 року, N 20400001/2011/001177 від 23.02.2011 року, N 20400001/2011/001199 від 24.02.2011 року, N 101030001/2011/001642 від 24.02.2011 року, N 20400001/2011/001256 від 26.02.2011 року, N 20400001/2011/001217 від 25.02.2011 року, N 20400001/2011/001260 від 26.02.2011 року, N 20400001/2011/001294 від 28.02.2011 року, то суд приходить до висновків, що представлені позивачем тимчасові митні декларації за лютий 2011 року були оформленні належним чином та у повній відповідності до вимог чинного законодавства, суми податків (обов'язкових платежів) сплачені в повному об'ємі.

Статті 186, 198, 201 ПК України, на які посилаються обидві сторони, не зобов'язують платника податку оформляти саме повну митну декларацію, а не тимчасову, для наявності у нього підстав виникнення податкового кредиту з операцій по ввезенню товарів на митну територію України.

Відтак, тимчасова митна декларація, відповідно до ст. 201 ПК України, являється документом (підставою), що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

А, отже, відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України, у платника податку виникло право на формування податкового кредиту за вказаними ВМД в лютому 2011 року, що ним і було зроблено.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Покликання представника відповідача на те, що Митний кодекс України розрізняє умови (причини), за яких здійснюється оформлення тимчасової (неповної) та митної декларації, судом до уваги не береться, оскільки, як вже було зазначено вище, при визначенні порядку і підстав формування податкового кредиту слід керуватись саме нормами Податкового кодексу України, який не розрізняє понять тимчасової (неповної) та митної декларації.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи все вищезазначене, суд прийшов до висновку про неправомірність дій СДПІ в м. Львові щодо винесення спірного податкового повідомлення-рішення N 000003201/8783 від 05.05.2011 року, оскільки нею було допущено вільне (розширене) трактування положень п. 198.2 ст. 198 ПК України.

Відтак, наявні усі підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Понесені позивачем судові витрати у формі судового збору на підставі ст. 94 КАС України присуджуються з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7 - 14, 18, 19, 69 - 71, 94, 158 - 163, 167 КАС України, суд постановив:

позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення N 000003290/8783 від 05.05.2011 року, прийняте Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові.

Стягнути з Державного бюджету України в користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Інтергал" 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 186, 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 14.06.2010 року.

 

Суддя:

В. А. Потабенко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали