ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16.05.2017 р.

N К/800/22915/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді-доповідача - Голубєвої Г. К., суддів: Веденяпіна О. А., Юрченко В. П., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2016 року по справі N 821/324/16 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення, встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Херсонській області, Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення N 0000462200 від 10.02.2016 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-2 подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведена фактична перевірка магазину (відділення у магазині), в якому здійснює господарську діяльність позивач, за результатами якої зафіксовано порушення ст. 15 Закону України від 19.12.95 року N 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон N 481/95-ВР), що виразилося у здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії.

Контролюючим органом зазначено, що позивач мав ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями терміном дії з 06.09.2014 року до 06.09.2015 року, та терміном дії з 10.09.2015 року до 10.09.2016 року. За висновками перевіряючих, суб'єкт господарювання 06.09.2015 року, 07.09.2015 року, 08.09.2015 року, 09.09.2015 року не мав права здійснювати торгівлю підакцизними товарами, тоді як згідно бази даних "Податковий блок - почекова передача РРО" встановлено, що позивач 06.09.2015 року здійснював реалізацію алкогольних напоїв.

На підставі висновків перевірки Херсонською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області прийнято податкове повідомлення-рішення N 0000462200 від 10.02.2016 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 17000,00 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Приписами статті 15 Закону N 481/95-ВР встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності за наявності у них ліцензій.

Згідно ст. 1 Закону N 481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до частини 14 статті 15 Закону N 481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі державної податкової служби, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності.

Оскільки спеціальними нормами, зокрема, Законом N 481/95-ВР та Тимчасовим порядком видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженим постановою КМ України від 13.05.96 року N 493, не встановлено окремого порядку визначення і встановлення часового моменту, що породжує та припиняє правовідносини за вказаними ліцензіями, застосовуючи принцип аналогії закону, обчислення спірного строку слід здійснювати за правилами Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Згідно ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Таким чином, строк дії ліцензії позивача на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (реєстраційний N 4-21-21-64-06238) терміном дії з 06.09.2014 року по 06.09.2015 року спливає у відповідний місяць та число останнього року строку, тобто, 06.09.2015 року о 24 год. 00 хв. Станом на 06.09.2015 року наявна у позивача ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями в установленому порядку призупинена чи анульована не була.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2016 року по справі N 821/324/16 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

 

Головуючий

Г. К. Голубєва

Судді:

О. А. Веденяпін

 

В. П. Юрченко




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали