ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

15.06.2017 р.

N К/800/12538/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів: Олендера І. Я. (доповідача), Борисенко І. В., Приходько І. В., секретар судового засідання - Загородній А. А., за участю представників позивача - Г. С. В., відповідача - А. А. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року, встановив:

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укролія" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, контролюючий орган) від 07.07.2015 року N 0002631500 в частині донарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій на суму 42264,50 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині донарахування штрафних санкцій в розмірі 42264,50 грн. визнано протиправним та скасовано.

Рішення судів мотивовано тим, що факт повторного завищення позивачем суми бюджетного відшкодування протягом 1095 днів є не підтвердженим, оскільки податкові повідомлення-рішення, якими до ТОВ "Укролія" було застосовано штрафну санкцію у розмірі 25 % завищеної суми бюджетного відшкодування, не узгоджені у встановленому законом порядку.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фахівцями контролюючого органу проведено документальну позапланову перевірку правомірності нарахування Товариством бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2015 року та березень 2015 року, за результатами якої оформлено акт від 23.06.2015 року N 16/15/31577685.

Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, позивачем порушено вимоги п. 123.1 ст. 123, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 2015 року завищено на 84529,00 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом 07.07.2015 року прийнято оскаржуване позивачем в частині податкове повідомлення-рішення N 0002631500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 84529,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 42264,50 грн. (50 % завищеної суми бюджетного відшкодування).

Перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

А відповідно до п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, враховуючи повторність допущення платником податків порушення норм Податкового кодексу України в частині завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, застосував штраф на підставі абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у розмірі 50 % (42264,50 грн.) відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що підставою для донарахування суми штрафної санкції у розмірі 25 % було податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 року N 0002431500, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 128932,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 64467,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 року N 0002431500 було оскаржено Товариством в судовому порядку, однак рішення щодо його правомірності судом на час розгляду цієї справи прийнято не було, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій, враховуючи не узгодженість вказаного податкового повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 25 % завищеної суми бюджетного відшкодування, дійшли висновку про відсутність у відповідача підстав для застосування до ТОВ "Укролія" штрафної санкції в розмірі 50 % завищеної суми бюджетного відшкодування.

Проте колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним, з огляду на наступне.

Так, абз. п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України передбачено, що при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, з аналізу вказаної норми вбачається, що у разі коли контролюючий орган самостійно "визначає" суму податкового зобов'язання чи суму зменшення бюджетного відшкодування, то відповідно застосовує і штраф. Тобто обов'язок контролюючого органу застосувати штраф у розмірі 50 % за повторне допущення платником податків порушення залежить саме від факту вже визначеного (застосованого) такому платнику податків податкового зобов'язання чи зменшення бюджетного відшкодування. І такий обов'язок контролюючого органу норми чинного законодавства не пов'язують з узгодженістю визначеного податкового зобов'язання чи зменшення бюджетного відшкодування, згідно прийнятого податкового повідомлення-рішення, адже в разі необхідності узгодження такого рішення, контролюючий орган не матиме змоги своєчасно виконати свій обов'язок щодо застосування штрафу у розмірі 50 % у разі повторного визначення суми податкового зобов'язання чи зменшення суми бюджетного відшкодування.

Крім того, необхідно зазначити, що узгодженість податкового зобов'язання має значення для платника податку та його обов'язку у визначені терміни сплатити донараховані кошти, для контролюючого ж органу узгодженість має значення лише при стягненні вже нарахованого податкового зобов'язання, і не має жодного значення для визначення платнику податків податкового зобов'язання.

Таким чином, визначений аналізованою нормою обов'язок контролюючого органу щодо застосування штрафу у розмірі 50 % є безумовним і виникає в тому разі коли контролюючим органом виявлено відповідне порушення та повторного визначено суми податкового зобов'язання чи зменшення суми бюджетного відшкодування.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій, що ознака повторності, як необхідна підстава для застосування норми абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у спірних правовідносинах відсутня, оскільки податкове зобов'язання відповідно до податкового повідомлення-рішення від 22.05.2015 року N 0002431500 є не узгодженим як таке, що перебуває в стадії судового оскарження, а отже як перша подія в розумінні абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, не мала місця, є безпідставним.

Таким чином, враховуючи, що контролюючий орган вже визначав позивачу зменшення суми бюджетного відшкодування та застосовував штраф у розмірі 25 % (податкове повідомлення - рішення від 22.05.2015 року N 0002431500), то відповідно, при повторному визначенні позивачу зменшення суми бюджетного відшкодування контролюючий орган має застосувати штраф саме у розмірі 50 %.

Проте, враховуючи, що позивачем оскаржено податкове повідомлення - рішення від 22.05.2015 року N 0002431500, яким Товариству застосовано штраф у розмірі 25 %, в судовому порядку, і на момент прийняття рішення в цій справі рішення щодо правомірності визначення штрафу у вказаному розмірі було відсутнє, то відповідно судам необхідно б було зупинити провадження в даній справі до моменту прийняття такого рішення, адже у разі задоволення вимог Товариства та скасування вказаного податкового повідомлення - рішення (штраф 25 %), визначення контролюючим органом зменшення суми бюджетного відшкодування за оскаржуваним в частині в цій справі податковим повідомленням - рішенням не буде вважатись повторним, а відтак і штраф, який має бути застосовано до позивача складатиме 25 % завищеної суми бюджетного відшкодування, а саме 21132,25 грн.

Таким чином, вказане не було враховано судами попередніх інстанцій, проте є визначальним для правильного вирішення цього спору, а тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку наведеному вище, а також доказам, які міститься в матеріалах, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі вказаним вимогам не відповідають.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі N 816/2802/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 2442 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

І. Я. Олендер

 

І. В. Борисенко

 

І. В. Приходько




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали