ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23.02.2017 р.

N К/800/12768/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів: Олендера І. Я. (доповідача), Голубєвої Г. К., Юрченко В. П., провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року, встановив:

У жовтні 2015 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4) звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ) N 0001951701 від 11.09.2015 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що загальна сума валового доходу від здійснення позивачем операцій з постачання товарів (робіт, послуг), що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищила 300000 грн., тому у січні 2013 року позивач підлягав обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість відповідно вимог до ст. 183 ПК України, однак відповідну заяву до ДПІ про реєстрацію платником податку на додану вартість не подав, а тому відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову. У доводах касаційної скарги позивач зазначає, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг які підлягають оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців сукупно не перевищила 300000 гривень, оскільки ним в приміщенні кафе здійснюється продаж напоїв, а продаж готових страв здійснює інший суб'єкт підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_5, кошти за які помилково були проведені через РРО позивача. Позивачем було надано суду 25 актів за 2012 рік про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) сум розрахунку відповідно до Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА N 614 від 01.12.2000 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за N 107/5298 (далі - Порядку, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про відсутність з його боку порушень вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та відсутність підстав для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані рішення без змін, оскільки при їх ухваленні суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами вказаної перевірки, ДПІ складено акт перевірки N 718/14-04-17-02-00/НОМЕР_2 від 19.06.2015 року, яким встановлено, що за даними декларації про доходи за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року валовий дохід склав 280911 грн. За даними перевірки валовий дохід за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року складає 348843,22 грн., про що свідчать дані звітів РРО, надходження на розрахункові рахунки позивача, що перевищує 300000 грн. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 181.1, п. 183.2 ст. 183.10, ст. 185, п. 187.1 ст. 187 ПК України та занижено податкові зобов'язання за період з 11.01.2013 року по 31.12.2014 року в сумі 87711 грн.

На підставі акту перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення N 0001951701 від 11.09.2015 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 87711 грн. та 25836,99 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки ДПІ проте, що згідно даних звітів реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) та банківських виписок ФОП ОСОБА_4 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року валовий дохід від реалізації товарів (наданих послуг) склав 348843,22 грн., що перевищило 300000 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

За змістом ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПК України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно з п. 183.2 ст. 183 ПК України, якщо особа, яка провадить оподатковувані операції і відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій є меншими від встановленої зазначеною статтею суми та обсяги постачання товарів/послуг іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становлять не менше 50 відсотків загального обсягу постачання, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (п. 183.10 ст. 183 ПК України).

Таким чином, у разі нарахування (сплати) особі протягом останніх 12 календарних місяців загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно даних звітів реєстраторів розрахункових операцій та банківських виписок за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року валовий дохід позивача від реалізації товарів (наданих послуг) склав 348843,22 грн. (з 01.01.2012 року по 30.11.2012 року у сумі 290502,22 грн., з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року у сумі 58341 грн.), а тому у позивача виник обов'язок щодо реєстрації платником податку на додану вартість. При цьому, ФОП ОСОБА_4 заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість до податкового органу не подавав.

З огляду на вищезазначені вимог норм матеріального права та встановлені обставини, суд касаційної інстанції вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій про те, що встановивши факт невиконання платником обов'язку з реєстрації платником ПДВ після досягнення зазначеного обсягу оподатковуваних операцій протягом послідовних дванадцяти календарних місяців податковий орган правомірно донарахував позивачеві оспорювану суму податкового зобов'язання з ПДВ.

Доводи позивача про дотримання Порядку при видачі коштів у разі помилково проведеної через РРО суми розрахунку, спростовується наступним.

Відповідно до 4.7 Порядку реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми тільки в разі забезпечення алгоритмом роботи РРО окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків. Якщо РРО не забезпечує такого накопичення, то дозволяється реєструвати видачу коштів (скасування помилкової суми) за допомогою операції "службова видача". Забороняється реєструвати через РРО від'ємні суми з використанням операції "сторно".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем не внесено інформацію про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку відображених в фіскальних звітах позивача за 2012 рік та ним не проводилась операція "службова видача" на виконання вимог Порядку, а тому доводи в цій частині є також необґрунтованими. Крім того, відповідач визначав суду доходу позивача за 2012 рік на підставі щомісячних звітів позивача, які підписані ним особисто, що складає 273843,22 грн. та з урахуванням 75000 грн. отриманих ФОП ОСОБА_4 на рахунок згідно банківської виписки, що разом складає 348848,22 грн.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 2201, 230, 231 КАС України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 відхилити, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року у справі N 814/3940/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 2442 КАС України.

 

Судді:

І. Я. Олендер

 

Г. К. Голубєва

 

В. П. Юрченко




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали