ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 11 квітня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого Гусака М. Б., суддів: Балюка М. І., Барбари В. П., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Гриціва М. І., Гуменюка В. І., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Луспеника Д. Д., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (далі - ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення, встановив:

У лютому 2009 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 13 січня 2009 року N 693/10/17-313/3025105901, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 10 тис. 112 грн. 44 коп.

На обґрунтування позову ФОП ОСОБА_1 посилалась на відсутність підстав для визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, оскільки протягом спірного періоду вона перебувала на спрощеній системі оподаткування.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2009 року, в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 серпня 2010 року залишив без змін вищезазначені судові рішення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що оскільки ФОП ОСОБА_1., перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, перевищила граничний обсяг виручки у I кварталі 2008 року на 89 тис 888 грн 34 коп., то відповідно до підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8, підпунктів 9.12.1, 9.12.2 підпункту 9.12 статті 9, пункту 22.10 статті 22 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 889-IV), статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (далі - Декрет), зазначена сума підлягає оподаткуванню.

У заяві про перегляд ухвали суду касаційної інстанції Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ФОП ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 серпня 2010 року та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заява ФОП ОСОБА_1. про перегляд оскаржуваної ухвали Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданій до заяви ФОП ОСОБА_1ухвалі цього ж суду від 16 лютого 2010 року у справі N К-21035/08 по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосованостатті 5, 6 Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (у редакції Указу Президента N 746/99 від 28 червня 1999 року; далі - Указ), підпункти 9.12.1, 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону N 889-IV та статтю 13 Декрету.

Так, у доданій до заяви ухвалі суду касаційної інстанції викладено висновок про те, що платник єдиного податку, перевищивши у I кварталі 2007 року обсяг виручки, встановлений Указом, повинен лише з наступного кварталу перейти на загальну систему оподаткування, оскільки протягом одного і того ж періоду він не може бути одночасно і платником податку з доходів фізичних осіб.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України послався на те, що при перевищенні обсягу виручки, встановленої Указом Президента, платник єдиного податку суму такого перевищення повинен оподатковувати на загальних підставах.

Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував одні й ті ж самі норми матеріального права у подібних правовідносинах, при цьому, у справі, що розглядається, - правильно.

Спеціальним законодавством, зокрема, Указом запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва. За змістом статті 1 зазначеного Указу єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. грн. Згідно зі статтею 5 Указу в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

У той же час зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.

За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування, врегульованих, зокрема, Законом N 889-IV з урахуванням загальних принципів оподаткування, закріплених Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року N 1251-XII "Про систему оподаткування" (чинним на час виникнення спірних відносин), якими встановлювалися засади податкових відносин в Україні.

У справі, яка розглядається, суди вірно визначили необхідність застосування приписів Закону N 889-IV щодо доходів ФОП ОСОБА_1, отриманих у I кварталі 2008 року, які перевищують граничні обсяги виручки від здійснення підприємницької діяльності, встановлені Указом.

Ураховуючи наведене, Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права.

Згідно з частиною першої статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

  

Головуючий

М. Б. Гусак

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

М. І. Гриців

 

В. І. Гуменюк

 

В. В. Заголдний

 

Т. Є. Жайворонок

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

О. А. Коротких

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Д. Д. Луспеник

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема

  




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали