ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

04.02.2010 р.

N К-19383/09


Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - Степашка О. І., суддів - Конюшка К. В., Ланченко Л. В., Нечитайла О. М., Пилипчук Н. Г., при секретарі - Гончарук І. Ю. (за участю представників: позивача - Домбровського Д. П., відповідача - Воробйової С. Ю., Ясніцької Т. С.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області на постанову господарського суду Миколаївської області від 29.10.2008 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2009 у справі N 6/433/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЮГ-МИКОЛАЇВ" до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області про скасування податкового повідомлення-рішення, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОЮГ-МИКОЛАЇВ" (далі по тексту - позивач, ТОВ "АГРОЮГ-МИКОЛАЇВ") звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області) про скасування податкового повідомлення-рішення N 0000222301/0 від 19.02.2008 та бюджетне відшкодування податку на додану вартість в розмірі 126822321 грн.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 29.10.2008 позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2009 скасовано постанову господарського суду Миколаївської області від 29.10.2008, оскільки в тексті вступної та резолютивної частини судового рішення відсутні прізвища та ініціали судді і секретаря судового засідання, та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

В касаційній скарзі ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області просить скасувати постанову господарського суду Миколаївської області від 29.10.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2009 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період листопад та грудень 2007 року, за результатами якої складено акт перевірки N 57/23-33080234 від 19.02.2008.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено підпункт 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ТОВ "АГРОЮГ-МИКОЛАЇВ" за звітний період (грудень 2007 року) не має права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 12682231 грн. Також в акті перевірки зазначено, що неможливо підтвердити суму бюджетного відшкодування за листопад 2007 року на суму 189214 грн., оскільки відсутні відповіді на запит при проведенні зустрічної перевірки по основним постачальникам по ланцюгу виробництва.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення N 0000222301/0 від 19.02.2008 про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування 12682231 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем в бухгалтерському обліку при відображенні операцій з придбаними нерухомими об'єктами допущено помилку, яку він виправив, надавши до перевірки копію виправленої фінансової звітності підприємства Ф.1 "Баланс" станом на 01.01.2008, в якому придбані об'єкти визначені як основні фонди.

Підпунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. Відповідно до цього порядку сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, придбане позивачем нерухоме майно відноситься до основних фондів, про що свідчать дані податкового (виправленого бухгалтерського) обліку, дані про амортизаційні відрахування та інші документи, наявні у матеріалах справи.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідач посилається на підпункт 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким визначені особи, які не мають право на отримання бюджетного відшкодування, а саме: а) особа, яка: була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

При цьому, відповідач посилається також на підпункт 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", де під терміном "Основні засоби" визначені матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання в господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідач стверджує, що у разі, якщо фактичне використання таких матеріальних цінностей склало менше, ніж 365 календарних днів, то віднесення матеріальних цінностей до основних фондів є порушенням чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що доводи відповідача є необґрунтованими виходячи з наступного.

З підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" випливає, що особа, зареєстрована як платник податку на додану вартість, у разі нарахування нею податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, має право на бюджетне відшкодування незалежно від дати реєстрації платником податку на додану вартість та обсягу оподатковуваних операцій.

Відповідно до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" основними фондами є не тільки матеріальні цінності, що вже використовуються платником податків більше 365 днів, але і ті, що придбані ним з метою використання у господарській діяльності терміном більше 365 календарних днів.

Матеріалами справи також спростовується твердження відповідача про те, що позивач не має права власності на придбані об'єкти нерухомості, адже до суду надані документи, що підтверджують факт реєстрації права власності на об'єкти нерухомості, перелічені в акті перевірки.

Доводи відповідача про те, що придбане нерухоме майно не може бути використане позивачем у господарській діяльності не підтверджені належними доказами.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2009 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

О. І. Степашко

Судді:

К. В. Конюшко

 

Л. В. Ланченко

 

О. М. Нечитайло

 

Н. Г. Пилипчук





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали