ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21.03.2017 р.

N К/800/33955/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді - Юрченко В. П., суддів: Борисенко І. В., Голубєвої Г. К., секретар судового засідання - Іванов Д. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 у справі N 804/3655/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Ультра" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправної бездіяльності, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рітейл Ультра" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення N 0000541504 від 04.11.2015 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1953031 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 488258 грн. по податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2015 року; визнання протиправною бездіяльності Кіровоградської ОДПІ з не підготовки та неподання до органу державної казначейської служби висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 1953031 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок ТОВ "Рітейл Ультра"; стягнення з Державного бюджету на користь ТОВ "Рітейл Ультра" заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1953031 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 задоволено позовні вимоги.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 скасована постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Скасовано податкове повідомлення-рішення N 0000541504, прийняте Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області 04.11.2015, про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Рітейл Ультра" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1953031 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 488258 грн. по податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2015 року.

Зобов'язано Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Кіровоградській області прийняти висновок про відшкодування з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Ультра" податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2015 року у сумі 1953031 грн. та надати цей висновок до органів Державної казначейської служби України.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, вказує на законність рішення апеляційного суду.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Рітейл Ультра" подано до Кіровоградської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015 року від 29.09.2015 N 9199534508, відповідно до якої задекларовано від'ємне значення в сумі 2503766,00 грн. До декларації подана заяв про повернення суми бюджетного у розмірі 1953031,00 грн., яка відображена у податковій декларації.

Кіровоградською ОДПІ проведено камеральнику перевірку податкової звітності ТОВ "Рітейл Ультра" з податку на додану вартість за серпень 2015 року, за наслідками 23.10.2015 складено акт N 462/11-23-15-04/38264263, згідно висновків якого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2015 року у розмірі 1953031,00 грн. та занижено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду, на суму 1763768,00 грн.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість є висновок відповідача про допущені позивачем порушення в частині формування залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів, у зв'язку з відсутністю факту введення основних засобів на баланс підприємства дебет рахунку "Основні засоби", а також факту формування витрат на будівництво, що здійснюється як господарським, так й підрядним способом для власних потреб, по дебету 15 "Капітальні інвестиції", що свідчить про не доведення факту придбання основних засобів (Громадського центру по обслуговуванню населення), відповідно суми податку на додану вартість, сплачені у вартості робіт, не можуть враховуватися при визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

04.11.2015 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення N 0000541504, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1953031,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові санкції) у розмірі 488258,00 грн.

Задоволення позову суд першої інстанції мотивував тим, що, оскільки ТОВ "Рітейл Ультра" заявлено бюджетне відшкодування у зв'язку з наявністю в 2013 - 2015 роках за даними бухгалтерського та податкового обліку обсягів оподатковуваних операцій на підставі податкового кредиту в розмірі 2503766,00 грн., сформованого внаслідок спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів), що створило завершені капітальні інвестиції у необоротні капітальні активи, а понесення витрат на будівництво підтверджується декларацією про готовність N 143141840443 від 17.07.2014, відповідно право позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість є доведеним.

Суд апеляційної інстанції, погодився з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позовної вимоги про визнання протиправним спірного податкового повідомлення-рішення. Разом з цим, дійшов висновку, що висновок суду першої інстанції в частині визнання протиправної бездіяльності відповідача з не підготовки та неподання до органу державної казначейської служби висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 1953031 грн., що підлягає відшкодуванню на рахунок позивача, а також в частині стягнення з державного бюджету зазначеної суми бюджетного відшкодування не мотивований та не відповідає судовій практиці Верховного Суду України в аналогічній категорії справ.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2015 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3) позивачем задекларовано суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, (рядок 23.2) в розмірі 1953031 грн.

Згідно рядка 20.1 податкової декларації позивачем перенесено значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду (сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) - 2503766 грн. З урахуванням показника рядка 22.1 позивачем розрахована сума від'ємного значення попередніх та поточного звітного (податкового) періоду, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації, яка становить 2502099 грн. (рядок 23).

Задля отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за серпень 2015 року позивачем подані контролюючому органу розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток Д3) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4), відповідно до яких позивачем заявлено до бюджетного відшкодування за серпень 2015 року суму податку на додану вартість в розмірі 1953031 грн.

Податковий кредит в розмірі 2503766,00 грн., сформовано ТОВ "Рітейл Ультра" сформовано внаслідок спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів) (капітального будівництва), а саме Громадського центру по обслуговуванню населення, що розташований по вул. Полоцькій в Будьонівському районі м. Донецька.

Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації (Будівництво громадського центру по обслуговуванню населення по вулиці Полоцькій, 13-а у Будьонівському районі м. Донецька; замовник - ТОВ "Рітейл Ультра") засвідчено закінчення будівництва та готовність об'єкта до експлуатації; декларація зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області 03.07.2014. Згідно з відомостями декларації вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію, становить 6894,311 тис. грн., в тому числі витрати на будівельно-монтажні роботи - 5811,0624 тис. грн., витрати на машини, обладнання та інвентар - 1083,2486 тис. грн.

Згідно з відомостями інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ТОВ "Рітейл Ультра" є власником цього об'єкта нерухомого майна на підставі свідоцтва про право власності N 25333786, виданого 08.08.2014 реєстраційною службою Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку.

Названий об'єкт нерухомого майна значиться на 10 балансовому рахунку "Основні засоби".

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України, у відповідності до якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

За приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В силу вимог п. 200.7 та п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Як встановлено п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

З огляду на вимоги наведених правових норм та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, ними зроблено правильний висновок, що нарахування спірного податкового кредиту відбулось саме внаслідок спорудження (будівництва) основних фондів.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (тут і надалі - в редакції, що діяла до 01.01.2015) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За приписами пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Тобто, податковим законодавством не передбачалось декларування витрат у податковій декларації з податку на прибуток при створенні основних засобів до введення в експлуатацію. Декларуванню підлягала амортизація основних засобів, витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що ТОВ "Рітейл Ультра" після введення в експлуатацію об'єкта нерухомого майна як основного засобу (Громадський центр по обслуговування населення, який знаходиться у м. Донецьку), не використовував його в господарській діяльності через наявність непереборних обставин.

Так, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року N 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" (Указ N 405/2014) введено в дію зазначене рішення Ради національної безпеки і оборони України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. N 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" (Перелік N 1085-р) місто Донецьк віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Крім того, постановою Верховної Ради України від 17.03.2015 N 254-VIII "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" (Постанова N 254-VIII) визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" (Закон N 1680-VII) запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України. Місто Донецьк, відповідно до додатку до цієї постанови, знаходиться на окупованій території.

Поруч з цим, суди об'єктивно взяли до уваги, що у зв'язку із зазначеним позивач не має можливості здійснювати господарську діяльність у м. Донецьку, що обумовлює доведеність наявність обставин непоборної сили.

За приписами пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Оскільки амортизація здійснюється лише щодо основних засобів протягом строку їх корисного використання, а неможливість корисного використання таких основних засобів унеможливлює їх амортизацію, відповідно як правильно відзначив апеляційний суд, відсутність в податковій декларації на прибуток за 2014 рік витрат на поліпшення основних засобів не є підставою для висновку про не створення таких основних засобів.

Окрім того, суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку обставинам справи, правомірно також зробив висновок, що оскільки предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути лише дані податкових декларацій (розрахунків) платника податків, а спірне податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість було прийнято за наслідками такої перевірки, тому твердження податкового органу про непідтвердження в ході перевірки первинними документами вартості здійсненого будівництва є безпідставними.

В даному випадку відповідачем не приймалось рішення про проведення документальної позапланової перевірки платника податків з питання визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування, відповідно, платник податків був позбавлений можливості надати контролюючому органу первинні документи на підтвердження здійснення витрат на будівництво.

Однак, такі документи (довідка форми N КБ-3) були досліджені судами в ході судового розгляду, та встановлено, що ними підтверджена вартість робіт з будівництва.

Оскільки формування позивачем податкового кредиту внаслідок спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів) (капітального будівництва) підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, що також не заперечується відповідачем, факт понесення витрат підтверджено належними первинними документами, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про неправомірність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням N 0000541504 від 04.11.2015.

Згідно з п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як встановлено п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Відповідно до пункту 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Відповідно до пункту 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (чинного на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 N 39, на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

З огляду на вимоги вищенаведених норм, а також беручи до уваги процедуру судового оскарження податкового повідомлення-рішення у даній справі, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для визнання протиправною бездіяльність податкового органу щодо неподання до казначейської служби висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Водночас приймаючи до уваги, правильно враховану апеляційним судом позицію Верховного Суду України у спірних правовідносинах (судові рішення: від 16.09.2015 по справі N 2а/0570/6950/2011, від 17.11.2015 у справі N 2а-18442/11/2670, від 24.11.2015 у справі N 816/1229/14 (Постанова N 21-3669а15, 816/1229/14), від 02.12.2015 у справі N 826/17403/14 (Постанова N 826/17403/14), а також 12.07.2016 у справі N 826/2184/15 (Постанова N 21-794а16, 826/2184/15)), цілком обґрунтованою є відмова у стягненні заборгованості з бюджету та зобов'язання податковий орган прийняти та подати до органу казначейської служби висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, повно встановивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надавши їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин, дійшов правильного висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позову, що є підставою відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України для залишення ухваленого рішення суду апеляційної інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

1. Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 - без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

В. П. Юрченко

Судді:

І. В. Борисенко

 

Г. К. Голубєва




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали