ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

31.03.2016 р.

Справа N 804/16096/15

Постанову залишено без змін(згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року) (Ухвала N 804/16096/15, К/800/20958/16)

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий, суддя - Ляшко О. Б., суддя - Єфанова О. В., суддя - Барановський Р. А., при секретарі - Ставицькому О. В., за участю: представника позивача - ОСОБА_5, представника відповідача - К. Є. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 до Державної фіскальної служби України про скасування податкової консультації, встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_7 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної фіскальної служби України про скасування податкової консультації Державної фіскальної служби України, що викладена в листі N 10061/Г/99-99-1702-02-14 від 28 жовтня 2015 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки оскаржуваної податкової консультації суперечать положенням пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, а тому податкова консультація має бути скасована.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх письмових запереченнях відповідач зазначав, що нормами Податкового кодексу України не передбачено включення фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування до складу витрат суму сплачених відсотків, які нараховані платнику податків за користування кредитними коштами, незалежно від того, що кредит отримувався для здійснення підприємницької діяльності.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановила наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_7 зареєстрована Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 20.06.2002 р. за N 22240170000007604, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію Фізичної особи - підприємця Серії НОМЕР_2.

Позивач перебуває на обліку Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Державної фіскальної служби України як платник податку на доходи фізичних осіб на загальних підставах.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_7 12.10.2015 р. звернулася до Державної фіскальної служби України із листом N 06/10-1 від 06.10.2015 року, в якому просила надати відповідь та роз'яснити питання щодо обліку доходів та витрат фізичної особи - підприємця.

В обґрунтування необхідності отримання роз'яснень, було вказано, що Позивач перебуває на загальній системі оподаткування, основний вид діяльності - оптова торгівля продуктами харчування. Зі своїми контрагентами-покупцями у Позивача укладені договори постачання товару з відстрочкою платежу від 30 - 60 днів (по різним договорам різна кількість днів відстрочки). Постачальникам же необхідно сплачувати вартість поставленого товару в день постачання, чи з 7-денною відстрочкою платежу. У зв'язку з чим виникає необхідність у залученні кредитних коштів, тобто оформлювати кредит у банках. Відсотки за користування кредитом складають значну суму витрат. У зв'язку з чим, необхідно встановити, чи може фізична особа - підприємець включати до складу витрат, при річному декларуванні доходів та визначенні оподатковуваного доходу, при складанні податкової декларації про майновий стан і доходи, витрати по сплаті відсотків та комісій банку при укладенні кредитних договорів з банками для потреб фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця в умовах отримання фізичною особою - підприємцем кредитів виключно для фінансування потреб фінансово-господарської діяльності фізичної особи - підприємця.

За результатами розгляду листа N 06/10-1 від 06.10.2015 року Позивача, Відповідач надав відповідь - лист N 10061/Г/99-99-1702-02-14 від 28 жовтня 2015 року (надалі податкова консультація), в якому роз'яснив, що для фізичної особи підприємця на загальній системі оподаткування не передбачено включення до складу витрат суму сплачених відсотків, які нараховані платнику податків за користування кредитними коштами, незалежно від того, що кредит отримувався для здійснення підприємницької діяльності.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Стаття 177 Податкового кодексу України визначає порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Так, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку вказаних витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів (згідно пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, від шкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Враховуючи наведені положення Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування може віднести до складу витрат витрати, якщо вони документально підтверджені первинними документами; пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; безпосередньо пов'язані з отриманням доходів; фактично сплачені; товари (послуги) фактично отримано фізичною особою - підприємцем.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" N 2664-111 від 12.07.2001 р. надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, серед інших є фінансовою послугою.

Крім того пунктом 14 частини 1 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено, що до фінансових послуг відносяться банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

В свою чергу, Законом України "Про банки і банківську діяльність" надані наступні тлумачення термінів:

банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків;

клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Згідно з частиною 1 статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" як кредитні в цій статті розглядаються операції - банківські послуги щодо розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що кредитування (тобто надання грошових коштів в позику під проценти банківською або іншою фінансовою установою) є банківською (фінансовою) послугою, в якій банк виступає надавачем такої послуги, а клієнт банку (в даному випадку - Позивач) - є користувачем послуг банку.

Як встановлено судом, кредитні кошти залучаються Позивачем для придбання товарів, які використовуються в господарській діяльності. Ця готова продукція реалізовуються в мережі супермаркетів й Позивач отримує дохід.

Тобто, оплата процентів, нарахованих на кредитні кошти, що одержані від Банку для закупівлі товарів, які використовуються в господарській діяльності, є вартістю придбаних банківських послуг, прямо пов'язаних з господарською діяльністю Позивача.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку, що Позивач має право на включення до складу витрат при річному декларуванні доходів та визначенні оподатковуваного доходу, при складанні податкової декларації про майновий стан і доходи, витрат по сплаті відсотків та комісій банку при укладенні кредитних договорів з банками для потреб фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця в умовах отримання фізичною особою - підприємцем кредитів виключно для фінансування потреб фінансово-господарської діяльності фізичної особи - підприємця.

Згідно пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до ч. 1 пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Отже, суд вважає висновки податкової консультації Державної фіскальної служби України, що викладена в листі N 10061/Г/99-99-1702-02-14 від 28 жовтня 2015 року, неправомірними, у зв'язку з чим зазначена податкова консультація підлягає визнанню недійсною.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що Державною фіскальною службою України правомірність своїх висновків не доведено.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 до Державної фіскальної служби України про скасування податкової консультації.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв'язку з викладеним, суд зобов'язує стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (ЄДРПОУ 39292197) сплачений судовий збір у розмірі 1378,00 грн. за подання адміністративного позову.

Керуючись статтями 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, постановив:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 - задовольнити.

Визнати недійсною та скасувати податкову консультацію Державної фіскальної служби України, що викладена в листі N 10061/Г/99-99-1702-02-14 від 28 жовтня 2015 року.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби (ЄДРПОУ 39292197) України сплачений судовий збір у розмірі 1378,00 грн. за подання адміністративного позову.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 05 квітня 2016 року.

 

Головуючий, суддя

О. Б. Ляшко

Суддя

О. В. Єфанова

Суддя

Р. А. Барановський




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали