КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

10.04.2012 р.

Справа N 2а-87/11/2670


Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого - судді Безименної Н. В., суддів - Бєлової Л. В., Кучми А. Ю., при секретарі - Проценко А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Приватного виробничого підприємства "Рембудмонтаж" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 травня 2011 року (Постанова N 2а-87/11/2670) у справі за позовом Приватного виробничого підприємства "Рембудмонтаж" до Правління Пенсійного фонду України про скасування нормативно-правового акта в частині, встановила:

У січні 2011 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Правління Пенсійного фонду України, в якому просив визнати положення абзацу 3 п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загально обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. N 21-1 (далі - Інструкція), такими, що не відповідають та суперечать абзацам 3, 4 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 р. N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058) та ст. ст. 22, 64, ч. 1 ст. 58 Конституції України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 травня 2011 року (Постанова N 2а-87/11/2670) відмовлено у задоволенні позову. Рішення суду вмотивовано тим, що абзац 3 п. 6.1 Інструкції таким, що відповідає Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058), а доводи позивача про невідповідність оскаржуваного абзацу положенням абзаців 3, 4 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону N 1058 є необгрунтованими.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. На думку апелянта, оскаржуване рішення є завідомо неправосудним, необґрунтованим, незаконним.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, а оскаржувані положенні інструкції законними. З вказаним висновком суду не можливо не погодитися, виходячи з наступного.

Згідно із абзацом 3 пункту 6.1 Інструкції (в редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 29.07.2004 р. N 9-4, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.08.2004 р. за N 1010/9609) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах:

для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах:

20 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2004 році; 30 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2005 році; 40 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2006 році; 50 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2007 році; 60 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2008 році; 70 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2009 році; 80 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2010 році; 90 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2011 році; 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону N 1058 визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом (абзац 3).

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт. професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копати, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону (абзац 4). Закон N 1058 набрав чинність з 01.01.2004 р.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначена раніше норма абзацу 3 п. 6.1 Інструкції за предметом свого регулювання і колом осіб, на яких поширюється, відповідає положенням абзацу 4 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону N 1058, оскільки врегульовує питання відшкодування платниками страхових внесків (страхувальниками-роботодавцями. зазначеними у пп. 2.1.1 Інструкції) фактичних витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених особам на пільгових умовах за списком N 1, тобто відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України від 05.11.91 р. N 1788-XII "Про пенсійне забезпечення". А за своїм змістом норма абзацу 3 п. 6.1 Інструкції, фактично, повторює і деталізує положення абзацу 4 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону N 1058 та не суперечить йому.

Крім того, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що є помилковим твердження позивача про те. що оскільки до 2004 р. обов'язок підприємств відшкодувати Пенсійному фонду витрати на виплату і доставку пільгових пенсій саме за списком N 1 не існував, то такий порядок зберігається згідно із абзацом 3 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону N 1058, адже відсутність порядку не може розглядатися як його наявність, тим більше, що це буде прямо суперечити абзацу 4 пл. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону N 1058, яким спеціально врегульовано дане питання. У той же час, норма абзацу 4 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону N 1058 не має зворотної дії в часі і поширюється на платників з 2004 р.

Враховуючи викладене та те, що абзац 3 п. 6.1 Інструкції є таким, що відповідає Закону N 1058, а доводи позивача про невідповідність оскаржуваного абзацу положенням абзаців 3, 4 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону N 1058, ст. ст. 22, 64 та ч. 1 ст. 58 Конституції України як Основного Закону України є необґрунтованими, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування абзацу 3 п. 6.1 Інструкції адміністративними судами при розгляді справ за участю ПВП "Рембудмонтаж" не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вважаючи невірним застосування адміністративними судами норми матеріального права, позивач вправі оскаржити дані рішення до судів вищих інстанцій в порядку, встановленому процесуальним законом.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів ухвалила:

Апеляційну скаргу Приватного виробничого підприємства "Рембудмонтаж" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 травня 2011 року (Постанова N 2а-87/11/2670) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

 

Головуючий, суддя

Н. В. Безименна

Судді:

Л. В. Бєлова

А. Ю. Кучма





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали