ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

30.01.2018 р.

N К/9901/5775/18,

 

N 523/884/15-а

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого, судді - Бившевої Л. І., суддів: Хохуляка В. В., Шипуліної Т. М., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 16.02.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 у справі за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника управління Одеської митниці ДФС Б. А. А., Одеської митниці ДФС про скасування постанов, встановив:

23.01.2015 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив скасувати постанови про порушення митних правил N 0079/50007/14 від 24.06.2014 та N 0202/50007/14 від 22.07.2014. Також позивач просив поновити строк на оскарження постанов про порушення митних правил, вказуючи на несвоєчасне отримання оскаржуваних постанов.

Суворовський районний суд міста Одеси ухвалою від 16.02.2015 позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду, оскільки позивач звернувся до суду з пропуском строку, передбаченого статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.05.2015 залишив без змін ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 16.02.2015.

ОСОБА_1 оскаржив зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 08.06.2015 відкрив касаційне провадження у справі та витребував справу з Суворовського районного суду міста Одеси. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанції права на справедливий захист, оскільки на розписках про отримання постанов про порушення митних правил стоїть підпис невідомої йому особи, він свій підпис на розписках не ставив, про що наголошував у судовому засіданні суду першої інстанції та у апеляційній скарзі. Про існування постанов, відповідно до яких його було визнано винним у вчиненні порушень митних правил, він дізнався 18.01.2015 у державного виконавця, у зв'язку з чим просив поновити строк на оскарження зазначених постанов.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 N 1401-VIII (Закон N 1401-VIII), який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року N 1402-VIII (Закон N 1402-VIII), який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом (Закон N 1402-VIII), Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 N 1402-VIII (Закон N 1402-VIII), який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 N 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" (Постанова N 2) днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 N 2147-VIII (Закон N 2147-VIII), який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства ( N 2747-IV) викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л. І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В. В., Шипуліна Т. М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) (у редакції Закону України від 03.10.2017 N 2147-VIII (Закон N 2147-VIII), який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу ( N 2747-IV), передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29.01.2018 прийняв касаційну скаргу ОСОБА_1 до провадження та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої ( N 4495-VI), четвертої статті 529 Митного кодексу України ( N 4495-VI) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.

Частинами першою ( N 4495-VI), шостою статті 530 Митного кодексу України ( N 4495-VI) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а постанови центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - судом у зв'язку з поданням адміністративного позову або в порядку контролю. Перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Приймаючи рішення про залишення без розгляду адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В свою чергу, оскаржувані постанови про порушення митних правил ОСОБА_1 отримав 02.07.2014 та 21.08.2014, що підтверджується розписками у рекомендованих поштових відправленнях, тоді як звернувся до суду із даним позовом лише 23.01.2015. На вказані обставини наголошувала Одеська митниця ДФС у клопотанні про залишення адміністративного позову без розгляду.

Вказуючи на поважність пропуску строку звернення до адміністративного суду, позивач посилався на те, що на розписках про отримання постанов про порушення митних правил стоїть підпис невідомої йому особи, він свій підпис на розписках не ставив, про існування зазначених постанов він дізнався 18.01.2015 у державного виконавця.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про залишення позову без розгляду, обставин щодо причин пропуску процесуального строку, на які посилався позивач, не дослідили та не надали їм будь-якої правової оцінки, тоді як вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов'язковому встановленню судом.

Положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) (у редакції, чинній з 15.12.2017) визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) (у редакції, чинній з 15.12.2017) одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) (у редакції, чинній з 15.12.2017), якими встановлено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) (у редакції, чинній з 15.12.2017) визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) (у редакції, чинній з 15.12.2017) предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме не надав оцінки аргументам позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Наведені порушення судами попередніх інстанцій вимог норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) (у редакції, чинній з 15.12.2017) межі перегляду справи судом касаційної інстанції, згідно частини першої статті 353 цього Кодексу ( N 2747-IV) є підставою для скасування ухвал судів першої та апеляційної інстанцій із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Суворовського районного суду міста Одеси від 16.02.2015 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 підлягають скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 349 ( N 2747-IV), ч. 1 ст. 353 ( N 2747-IV), ч. ч. 1 ( N 2747-IV), 5 ст. 355 ( N 2747-IV), ст. ст. 356 ( N 2747-IV), 359 ( N 2747-IV), підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 16.02.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Судді:

Л. І. Бившева

 

В. В. Хохуляк

 

Т. М. Шипуліна




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали