Додаткова копія: Про скасування постанови КМ України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.10.2011 N 1210

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

24.01.2018 р.

N 826/12587/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого, судді - Чудак О. М., суддів: Пащенка К. С., Шейко Т. І., за участю секретаря судового засідання - Стеценко А. В., позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - П. А. С., представника третьої особи - Н. А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Пенсійний фонд України, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, встановив:

15.08.2016 ОСОБА_1 (ОСОБА_1) звернувся в суд з позовом до Кабінету Міністрів України (КМ України) про:

- скасування постанови КМ України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.10.2011 N 1210 (Постанова N 1210);

- визнання дій КМ України протиправними, злочинними;

- зобов'язання КМ України, оператора ядерної установки, компенсувати та відшкодувати ядерну шкоду заподіяну здоров'ю внаслідок нещасного випадку на виробництві під час виконання урядового спецзавдання, згідно наказу від 26.04.86;

- зобов'язання КМ України, оператора ядерної установки, призначити довічно, нарахувати та виплачувати довічно додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком;

- зобов'язання КМ України виплачувати підвищення до пенсії, як інваліду війни I групи згідно статей 2, 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.95 N 3551-XII;

- зобов'язання КМ України, оператора ядерної установки, виплатити всі борги згідно рішень суду та виконавчої служби в строк 1 місяць згідно Закону;

- зобов'язання КМ України здійснити контрольний перерахунок всіх видів пенсії з 04.03.91 помісячно, по щорічно у відповідності до нормативно-правових актів по сьогодні (всі види пенсій окремо);

- зобов'язання КМ України здійснити індексацію всіх видів пенсій з дня їх призначення по сьогодні згідно даних Держкомстату.

24.10.2016 позивачем через канцелярію суду подано заяву про уточнення мотивувальної частини позовних вимог.

17.11.2016 ОСОБА_1 через канцелярію суду подано оновлену позовну заяву, вимоги якої в частині КМ України доповнені стягненням гарантованої страхової моральної шкоди у розмірі 200 мінімальних заробітних плат, встановлених на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат. В той же час, позивачем заявлено вимоги і до іншого відповідача - Пенсійного фонду України (ПФ України). Зокрема про:

- визнання дій ПФ України протиправними, злочинними;

- зобов'язання ПФ України своєчасно, в повному обсязі призначати, нараховувати, виплачувати всі гарантовані страхові довічні державні пенсії, індексувати їх зі зміною вартості життя довічно, врахувавши, що непризначені, ненараховані, невиплачені з вини ПФ України пенсії, виплачуються в повному обсязі і не мають строку позовної давності.

На підтвердження обставин, зазначених у позові, ОСОБА_1 17.11.2016 через канцелярію суду подано заяву про залучення до матеріалів справи доказів.

31.01.2017 позивачем в черговий раз подано позовну заяву із зміненими позовними вимогами.

15.03.2017 ним же подано наступну уточнену позовну заяву із зміненими вимогами, а 14.04.2017 у новій позовній вимозі, в кінцевому підсумку, висловлено прохання:

- забезпечити пенсійним соціальним захистом виходячи із страхового довічного середньомісячного заробітку 5189 дол. США з 01.10.96;

- зобов'язати державу призначити, нарахувати, виплачувати пенсію із фактичних страхових відшкодувань довічно у відсотках від ступеню втрати працездатності, здійснити перерахунок;

- зобов'язати державу, оператора ядерної установки, призначити довічно, перераховувати довічно, здійснити перерахунок та виплату страхової додаткової пенсії в розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2000 по сьогодні, виходячи із урахуванням компенсації, індексації, пені, 3 % річних по щоквартально та по щорічно;

- на всі суми боргу нарахувати пеню в розмірі 120 % облікової ставки Національного банку України, 3 % річних щоквартально і щорічно, індексацію згідно даних Держкомстату України;

- стягнути моральну шкоду в розмірі 200 мінімальних заробітних плат на день виплати;

- в рішенні суду вказати пенсію довічно і її основний розмір у відсотках від ступеню втрати працездатності із середньомісячного страхового заробітку.

07.11.2017 позивачем у справі, в черговий раз подано заяву, поіменовану як позовна вимога, яка фактично містила мотивацію та посилання на низку положень та статей національного законодавства та вимоги про застосування даного законодавства при розгляді справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2016 відкрито провадження у справі і призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2016 за наслідками встановлених фактичних обставин та вимог, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ПФ України.

У попередньому судовому засіданні 16.02.2017 судом витребувано в учасників справи додаткові докази й пояснення, а 23.05.2017, з урахуванням змін позовних вимог, знову додаткові заперечення відповідача та третьої особи.

На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 та згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для її подальшого розгляду і вирішення визначено суддю Чудак О. М.

Згідно ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2017 справу прийнято до провадження і призначено попереднє судове засідання.

У засіданні, в тому числі і з урахуванням позовного пояснення - вимоги позивача від 12.12.2017, судом уточнено склад учасників справи, зокрема з'ясовано, що ОСОБА_1 жодних вимог до ПФ України не сформовано, оскільки всі його зауваження до даного суб'єкта владних повноважень містяться у інших справах. У даному предметі спору він вважає, що саме на КМ України як найвищий орган виконавчої влади покладено функції контролю за пенсійною політикою і саме відповідач повноважний давати вказівки органам ПФ України щодо перерахунку, призначення його пенсії та соціальних виплат. Більше того, позивач вважає, що і власне КМ України повноважний самостійно здійснювати такі функції як гарант дотримання конституційних прав громадян.

Отже, з аналізу змісту останньої позовної заяви, поданої позивачем, та пояснень, наданих у судовому засіданні, судом встановлено, що фактично вимоги ОСОБА_1 зводяться до наступного:

- зобов'язати присудити гарантовану, довічну, страхову, державну пенсію як компенсацію за ядерну шкоду із фактичного середньомісячного заробітку 1986 року, одержаного в зоні ЧАЕС при ліквідації наслідків аварії, визначеного станом на 1992 рік в розмірі 3652 карбованців СРСР прирівняних до 5189 дол. США, починаючи з 01.10.96;

- присудити довічну пенсію за ядерну шкоду заподіяну здоров'ю у відповідності до статей 50, 53, 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 N 796-XII в розмірі 100 % пенсії за віком з 2000 року довічно в розмірі мінімальної пенсії за віком;

- зобов'язати державу здійснити повний з 01.10.96 перерахунок всіх видів пенсії у відповідності до Закону, нарахувати 3 % річних, 100 % пені, що встановлені Законом;

- стягнути моральну шкоду у розмірі 200 мінімальних заробітних плат на день виплати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2017 закінчено підготовче провадження у справі і призначено її до судового розгляду.

03.01.2018 позивачем знову подано позовну вимогу, де обґрунтовано розмір моральної шкоди - 200 мінімальних заробітних плат на день виплати та додано додаткові докази.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав посилаючись на доводи, які виклав в численних заявах, що подані на адресу суду й долучені до справи та просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, подавши до суду письмово викладену позицію, яка зводиться до того, що КМ України не наділений повноваженнями щодо встановлення розмірів пенсій, компенсацій, допомог, визначених конкретними законами. Відповідно, у справі відсутні докази заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань. Тобто, позивачем у справі не надано обґрунтованих пояснень та доказів на підтвердження того, в чому проявляється завдана Урядом шкода, а саме по собі недотримання, на думку позивача, порядку нарахувань соціальних виплат може розглядатись щодо інших суб'єктів, в межах іншого провадження.

Представник третьої особи проти задоволення позову також заперечила. Пояснила, що ПФ України уже тривалий час на підставі неодноразових звернень самого позивача чи направлених іншими органами проводилися перевірки усіх його виплат та в цілому пенсійної справи. Жодних порушень при цьому не встановлено.

Таким чином, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

При винесенні рішення у даній справи суд керується приписами Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) (КАС України) в редакції, чинній з 15.12.2017.

Так, відповідно до пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України ( N 2747-IV) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу ( N 2747-IV), розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 2 КАС України ( N 2747-IV) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Згідно з частиною третьою статті 9 КАС України ( N 2747-IV), кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом ( N 2747-IV).

В свою чергу частиною першою статті 72 КАС України ( N 2747-IV) визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до приписів частини першої статті 77 КАС України ( N 2747-IV), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу ( N 2747-IV).

Отже, згідно з наведеними положеннями КАС України ( N 2747-IV), завданням адміністративного судочинства є відновлення порушеного права, свободи чи інтересу позивача у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

З матеріалів справи вбачається, що з 04.03.91 ОСОБА_1 призначена пенсія по 2 групі інвалідності відповідно до Закону СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР".

Розмір пенсії обчислено з урахуванням середньої заробітної плати, визначеної за період роботи з березня 1986 року по лютий 1991 року.

З 01.04.91 проведено перерахунок пенсії у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Для обчислення пенсії врахована заробітна плата за квітень 1986 року.

З 01.06.93 розмір пенсії обчислено із заробітної плати, визначеної з урахуванням довідки про заробіток за роботу в зоні відчуження, виданої Київським АТП N 13033 від 11.08.93 N 624/03.

Обчислення пенсії з 01.02.97 проводилося із заробітної плати за роботу в зоні відчуження на підставі довідки про заробітну плату від 21.08.96 N 710.

Відповідно до витягу із акту огляду МСЕК з 25.10.99 ОСОБА_1 визнаний інвалідом I групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З 01.01.2012 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії у зв'язку з набранням чинності постановою КМ України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Розмір пенсії позивача станом на 06.06.2017 становить 10772,50 грн., яка в свою чергу складається з таких складових:

9572,00 грн. - основний розмір пенсії;

474,50 грн. - додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю;

656,00 грн. - підвищення до пенсії, як інваліду війни;

70,00 - цільова грошова допомога на прожиття.

В той же час, відповідно до частини третьої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Тобто, як пояснила в судовому засіданні представник третьої особи, розмір пенсії, що призначена позивачу визначений з врахуванням вищенаведених законодавчих актів і її розмір є максимально можливим та становить 10740 грн. Крім того, що визнається і самим позивачем, заборгованість по виплаті пенсії та грошової допомоги відсутня.

А що стосується виплатити пенсії в розмірі 3652 карбованців СРСР станом на 1992 року в розмірі, що еквівалентний 5189 дол. США, то відповідно до частин першої, другої статті 54 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Відповідно до пунктів 3 та 4 Указу Президента України "Про грошову реформу в Україні" від 25.08.96 N 762/96 українські карбованці підлягали обміну на гривні (банкноти та розмінну монету) за курсом 100000 карбованців на 1 гривню.

З 02.09.96 по 16.09.96 на території України функціонували у готівковому обігу гривня, а також український карбованець, який поступово вилучався з обігу. Починаючи з 24 год. 16.09.96, функціонування українського карбованця в готівковому обігу припинилося. З цього моменту єдиним законним засобом платежу на території України стала гривня.

При цьому, статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 N 1058-IV визначено, що пенсійні виплати - це грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати, а пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Отже, як вказала у судовому засіданні представник ПФ України жодним чинним нормативно-правовим актом не передбачено визначення пенсії з прив'язкою до долару США.

При викладені з'ясованих в судовому засіданні обставин суд вважає за необхідне зазначити, що обмежується лише їх встановленням для правильного вирішення даної справи та не дає правової оцінки порядку призначення, перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1, оскільки позивач спрямовує свої вимоги саме до КМ України, як гаранта дотримання прав, свобод та інтересів громадян, який зобов'язаний здійснювати контроль та забезпечувати виконання приписів Конституції України, Законів та підзаконних актів в межах яких і проводити призначення, перерахунок і виплату пенсій.

Так, в обґрунтування заявлених у позовній заяві вимог, ОСОБА_1 зазначає про те, що відповідачем у справі - КМ України, як оператором ядерної установки, в порушення приписів Конституції України, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не здійснено йому виплати як учаснику ліквідації Чорнобильської катастрофи.

Визначаючись щодо таких вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27.02.2014 N 794-VII ( ) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) КМ України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

В той же час, відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМ України від 23.07.2014 N 280 (Постанова N 280), ПФ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Цим же Положенням (Постанова N 280), зокрема пунктом 4 (Постанова N 280), серед завдань ПФ України визначено організацію, координацію та контроль за роботою територіальних органів щодо забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФ України та інших джерел, визначених законодавством.

В той же час, особам які підпадають під дію Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виплати встановлюються у вигляді державної пенсії або додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до пунктів 7 (Положення N 28-2), 8 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління (Положення N 28-2), затвердженого постановою правління ПФ України від 22.12.2014 N 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 N 41/26486, управління Фонду призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства, забезпечують своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Таким чином, виключно до завдань управлінь ПФ України належить призначення, перерахунок та виплата пенсій та грошових утримань.

Направлені ж ОСОБА_1 вимоги до КМ України не можуть бути визнані судом належними, оскільки відповідач в силу спеціального закону не володіє компетенцією щодо вказаних вище призначення, перерахунку та виплати пенсій безпосередньо.

Під час судового розгляду, не встановлено і нормативно-правового акту, який зобов'язував би КМ України в межах його функціональних повноважень контролю здійснювати призначення, перерахунок чи виплату пенсій, про які йдеться у позовних вимогах ОСОБА_1.

Необґрунтованими є і вимоги про зобов'язання КМ України здійснити контроль за додержанням законодавства органами виконавчої влади та їх посадовими особами, адже додержання законодавства є безумовним у правовій державі та не вимагає додаткового зобов'язання у судовому порядку, а за наведеного позивачем формулювання, ще й у майбутньому. Тобто, суд повноважний захистити лише порушене право особи у випадку встановлення такого, але аж ніяк не передбачати можливість такого порушення у майбутньому.

За обставин невстановлення протиправності дій, бездіяльності КМ України, необхідності зобов'язати вчинити його певні дії, не підлягає задоволенню і вимога позивача про стягнення заподіяної йому моральної шкоди.

В межах викладених представниками відповідача й третьої особи заперечень щодо строку звернення про призначення, перерахунок й виплату пенсії, суд зазначає, що ОСОБА_1 24.06.2016, 13.07.2016 у зв'язку з тим, що КМ України є оператором ядерної установки, звертався до Прем'єр-міністра України Г. В. Б. із заявами-вимогами про невиконання та грубе порушення владою законодавства й необхідність дання доручення голові ПФ України на забезпечення гарантій, обов'язків і відповідальності держави щодо пенсійного забезпечення, яке є гарантованим, довічним, страховим, абсолютним, державним в повному обсязі.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається у підтвердження своїх позовних вимог, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість і відсутність підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241 ( N 2747-IV), 242 ( N 2747-IV), 246 КАС України ( N 2747-IV), суд вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Пенсійний фонд України (01601, м. Київ-14, вул. Бастіонна, 9), про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293 ( N 2747-IV), 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV).

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу ( N 2747-IV).

 

Головуючий, суддя

О. М. Чудак

Судді:

К. С. Пащенко

 

Т. І. Шейко




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали