ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14.06.2011 р.

N К-42840/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Цуркана М. І. (головуючий), Васильченко Н. В., Калашнікової О. В., Чалого С. Я., Черпіцької Л. Т., секретар судового засідання - Шпикуляк В. Г., за участю представників: позивача - Ребрик Л. В.; відповідача - Герасименко Н. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Центральна Україна" до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанови та розпорядження, що переглядається за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Центральна Україна" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року, установила:

У березні 2010 року ПАТ "Центральна Україна" (Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України (Комісія) про скасування постанови про застосування санкцій та припису про усунення порушень законодавства.

Зазначали, що оскаржуваною постановою від 13 січня 2010 року N 6-ДМ до позивача застосовано санкції за невиконання розпорядження Комісії N 878-ДМ від 2 листопада 2010 року, згідно якого Товариству необхідно було надати виправлену інформацію про зміни керівного складу емітента цінних паперів. Разом із постановою в той же день винесено нове розпорядження N 2-ДМ про усунення порушень законодавства щодо інформування про зміну посадових осіб Товариства.

Посилаючись на те, що позивач виконав вимоги розпорядження N 878-ДМ, хоч і з деякими помилками, просили постанову про застосування санкцій та розпорядження N 2-ДМ скасувати.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, представників позивача та відповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що позивач є приватним акціонерним товариством - емітентом цінних паперів.

29 липня 2009 року на посаду головного бухгалтера Підприємства призначено ОСОБА_8, у зв'язку з чим у позивача виник обов'язок повідомити Комісію про таку дію. Оскільки у відомостях Підприємства, що подані на виконання цього обов'язку мітились неточності, а самі відомості не були повними, розпорядженням Комісії N 878-ДМ від 2 листопада 2010 року позивача зобов'язано усунути відповідні порушення до 19 листопада 2010 року.

9 листопада 2010 року позивач подав до Комісії інформацію на виконання такого розпорядження, проте, як встановлено судами та не заперечується відповідачем, ця інформація також містила недостовірні та неповні дані.

Постановою Комісії від 13 січня 2010 року N 6-ДМ до позивача застосовано санкції за невиконання розпорядження у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що позивачем не заперечується факт невиконання у повному обсязі вимог розпорядження Комісії, а оскільки за таке порушення Законом передбачена штрафні санкції, то вони застосовані до Товариства правомірно.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 1 глави 2 розділу II Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 грудня 2006 року N 1591 (Положення) до особливої інформації про емітента цінних паперів належать відомості про зміну складу посадових осіб емітента.

Порядок та обсяг розкриття відповідної інформації передбачено пунктом 6 глави 2 розділу II Положення.

За правилами пункту 14 Розділу I Положення при поданні Інформації до Комісії емітент зобов'язаний надавати (надсилати) таку Інформацію у паперовій та електронній формах.

Судами встановлено та не заперечується сторонами, що при первісній подачі інформації до Комісії Товариством допущені помилки а сама інформація не була повною.

Відповідно до пункту 10 статті 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства.

В матеріалах справи міститься пояснення Ребрик Л. В. - комерційного директора Товариства, яка подавала виправлену інформацію на виконання Розпорядження Комісії N 878-ДМ. Зі змісту зазначених пояснень вбачається, що вимоги цього розпорядження Товариством виконані не повному обсязі.

З огляду на викладене, суди дійшли правильного висновку щодо правомірності застосування санкцій за таке порушення у відповідності до положень пункту 8 статті 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні".

Так, за правилами наведеної правової норми, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Доводи, викладені в касаційній скарзі щодо того, що Товариство як особа, яка не здійснювала відкритого розміщення акцій не підпадає під дію Положення, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки на момент вчинення дії зі зміни посадової особи Товариства діяла редакція Положення, яка поширювалась на всіх емітентів цінних паперів, крім емітентів державних цінних паперів, інвестиційних сертифікатів (пункт 2 розділу І Положення у відповідній редакції).

Щодо тверджень позивача про те, що Комісією неправильно обрано санкцію за виявлене порушення, а саме замість відповідальності за подання інформації не в повному обсязі застосована відповідальність за невиконання розпорядження, то вони також не беруться до уваги, виходячи з такого.

Дійсно, об'єктивна сторона цього правопорушення підпадає під гіпотези двох правових норм, які встановлюють відповідальність за окремі порушення. При цьому, з аналізу відповідних норм права вбачається, що законодавець встановлює вищу санкцію за друге з наведених порушень.

З огляду на те, що Розпорядження N 278-ДМ містило вимоги щодо усунення порушень з неподання інформації у повному обсязі, то повторне її неподання у повному обсязі правильно кваліфіковано як невиконання Розпорядження Комісії, при цьому з урахуванням дискреційності відповідного повноваження Комісії, нею застосовано найнижчий рівень штрафу із передбаченого Законом за таке порушення.

Це означає, що оскаржуване рішення Комісії є правомірним, а висновки судів про безпідставність позовних вимог - правильними.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральна Україна" залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

М. І. Цуркан

 

Н. В. Васильченко

 

О. В. Калашнікова

 

С. Я. Чалий

 

Л. Т. Черпіцька

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали