ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21.12.2011 р.

N К-2840/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів: головуючого - судді Пилипчук Н. Г., суддів - Бившевої Л. І., Ланченко Л. В., Лосєва А. М., Нечитайла О. М., при секретарі - Кравченко В. О., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2008 у справі N А 36/161-07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестпромсервіс" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області, про скасування рішень, встановив:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2008, позов задоволено. Скасовано рішення ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 06.12.2006 N 0004662303/0, від 05.02.2007 N 0004662303/1. Присуджено з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 3,40 грн.

ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

ДПА у Дніпропетровській області подала заяву про приєднання у порядку ст. 217 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Рішення N 0004662303/0 від 06.12.2006 та N 0004662303/1 від 05.02.2007 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10200 грн. прийнято на підставі акту перевірки N 00786 від 21.11.2006, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Порушення полягало у тому, що позивач не провів через реєстратор розрахункових операцій отриману попередню оплату за проведення банкету в сумі 2000 грн. з визначеним переліком страв.

Скасовуючи рішення податкового органу про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суди виходили з відсутності в діях позивача порушень вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки отримане позивачем замовлення на проведення банкету та отримання за нього передоплати не є розрахунковою операцією у розумінні даного Закону, зокрема не є операцією з продажу товарів (робіт послуг).

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такою позицією судів попередніх інстанцій, оскільки останні порушили норми п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідно до ст. 2 зазначеного Закону розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Передбачена законодавцем можливість повернення грошових коштів у разі відмови покупця від товару чи послуги означає, що здійснення розрахункової операції при реалізації товарів (послуг) не вимагає збігу в часі цієї операції, зокрема, з фактичним наданням послуг. Необхідною умовою здійснення такої операції є реалізація товарів (послуг), тобто їх продаж у результаті вчиненого продавцем і покупцем правочину.

Стаття 2 вказаного Закону під розрахунковим документом розуміє документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ та ін.), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

Із прийняттям працівником позивача авансу за організацію та обслуговування банкету між позивачем і замовником банкету фактично було укладено угоду щодо надання послуги та здійснено її оплату, тому отримані кошти мали бути проведені через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням фіскального касового чека на цю суму з видачею його замовнику.

Оскільки позивач не виконав вимоги пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", податковий орган правомірно застосував до нього штрафні (фінансові) санкції на підставі п. 1 ст. 17 цього Закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні"від 04.12.90 N 509-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 N 265/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Статтею 112 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки.

Разом з тим, абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 112 цього Закону визначено, що ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

З огляду на наведене, суд касаційної інстанції зазначає, що за умови фактичного проведення контролюючим органом перевірки дотримання суб'єктом господарювання вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", достовірного встановлення факту вчинення з боку такого суб'єкта порушень встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема правил торгівлі, встановлених даним Законом, та обґрунтованого застосування до суб'єкта господарювання штрафних (фінансових) санкцій, допущені контролюючим органом певні процедурні порушення при здійсненні перевірок, не є безумовною підставою для визнання неправомірним визначення контролюючим органом фінансових санкцій за вказані порушення.

Частина 3 статті 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", на яку посилаються суди попередніх інстанцій в обґрунтування своєї позиції, поширюється на осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону, тобто суб'єктів у розумінні даного Закону, які не застосовують реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки.

Позивач не є суб'єктом підприємницької діяльності, який не повинен застосовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки при здійсненні торгівлі (наданні послуг), отже, дана норма закону не може бути застосована до даних правовідносин.

Оскільки суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до неправильних висновків та, відповідно, ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2008 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

Н. Г. Пилипчук

Судді:

Л. І. Бившева

 

Л. В. Ланченко

 

А. М. Лосєв

 

О. М. Нечитайло

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали