КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

20.06.2012 р.

Справа N 2а-2541/12/2670


Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого, судді - Денісова А. О., суддів: Гром Л. М., Міщука М. С., при секретарі - Падюковій Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за позовом ОСОБА_3 до ДПІ у Печерському районі м. Києва про скасування рішення про відмову у видачі свідоцтва визнання платника податку, встановив:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2012 року в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що суб'єкти господарювання, які здійснюють реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, не можуть бути платниками єдиного податку.

На вказану постанову позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та ухвалити нову про задоволення позову, мотивуючи тим, що ювелірні вироби неможливо ототожнювати з дорогоцінним металом, оскільки вони не можуть бути отримані внаслідок вилучення з надр або відходів виробництва. На думку апелянта під визначенням виробів в роз'ясненні поняття "дорогоцінний метал" Закон N 637/97-ВР розуміє вироби, з яких можна видобувати метали або їх виробляти (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, відходи, брухт). Самі ж ювелірні вироби є результатом наступної за видобутком, виробництвом або реалізацією дорогоцінних металів або дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, стадії їх обробки і перетворення на прикрасу з метою подальшої реалізації. ПКУ не вводить обмежень по застосуванню єдиного податку до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють такий вид діяльності, отже, виробники та торгівці ювелірними виробами не підлягають ліцензуванню на відміну від тих, хто здійснює видобуток, виробництво і реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

19.01.2012 р. ОСОБА_3 подала до ДПІ у Печерському районі м. Києва заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з визначенням, зокрема, такого виду діяльності як роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами.

06.02.2012 р. позивачка отримала рішення ДПІ про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку з тих підстав, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі, органогенного утворення.

22.02.2012 року позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Відмовляючи в його задоволенні, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 291 ПКУ спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених ст. 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 ПКУ, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. При цьому п. 4 ч. 5 ст. 291 ПКУ встановлює, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Згідно ст. 1 ЗУ "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" дорогоцінні метали - це золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо); дорогоцінне каміння - це природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах); дорогоцінне каміння органогенного утворення - перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 наведеного вище Закону всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, проводять їх облік за встановленими формами і подають статистичну звітність, що не є аналогом та сумісним з веденням книги обліку доходів платниками єдиного податку, тобто ведення спрощеного обліку результатів діяльності.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що торгівля ювелірними виробами із дорогоцінних металів відноситься до торгівлі дорогоцінними металами і, отже, підпадає під обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 291 ПКУ, а тому відповідач з передбачених законом підстав відмовив у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку на 2012 рік та про застосування спрощеної системи оподаткування на 2012 рік.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на викладене та, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАСУ, суд ухвалив:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2012 року - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і спосіб, визначені ст. 212 КАСУ.

 

Головуючий, суддя

А. О. Денісов

Судді:

Л. М. Гром

 

М. С. Міщук





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали