ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 3 липня 2012 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В. В.,суддів: Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи - підприємця Степанової Лариси Леонідівни (далі - ФОП Степанова Л. Л.) до Харківської обласної митниці Державної митної служби України (далі - Митниця), Головного управління Державного казначейства України у Харківській області (далі - Казначейство) про скасування рішення про визначення митної вартості, зобов'язання повернути надмірно сплачені кошти, встановила:

У червні 2011 року ФОП Степанова Л. Л. звернулася до суду з позовом, в якому просила скасувати рішення Митниці від 27 квітня 2011 року N 807000006/2011/300218/1 про визначення митної вартості товарів та зобов'язати Казначейство повернути їй з Державного бюджету України надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 69615 грн. 71 коп. (в тому числі 63400 грн. 02 коп. податку на додану вартість та 6215 грн. 69 коп. ввізного мита).

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 13 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2011 року, позов задовольнив: скасував рішення Митниці від 27 квітня 2011 року N 807000006/2011/300218/1 про визначення митної вартості товарів та зобов'язав Казначейство повернути позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 69615 грн. 71 коп. (в тому числі 63400 грн. 02 коп. податку на додану вартість та 6215 грн. 69 коп. ввізного мита).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 березня 2012 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Митниця звернулася із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом статей 88, 264, 267, 273 Митного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - МК) у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви додано копіюухвали Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2012, яка, на думку Митниці, підтверджує неоднакове правозастосування.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що у квітні 2011 року на адресу ФОП Степанової Л. Л. згідно з контрактом від 15 грудня 2010 року N 15/12/10S на митну територію України за вантажною митною декларацією N 807070005/2011/325654 ввезено товар. Митна вартість товару визначена за першим методом (ціною договору).

Не погоджуючись із визначеною митною вартістю, Митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України N 807070005/1/00274. Крім того, спірним рішенням Митниця визначила митну вартість товару за шостим (резервним) методом.

Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їх висновками про незаконність рішення Митниці щодо визначенні митної вартості ввезеного товару за шостим (резервним) методом.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, така позиція касаційного суду ґрунтується на правильному застосуванні ним норм матеріального права.

Так, відповідно до частини першої статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, можна здійснювати за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог статті 266 МК зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких має дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

Таким чином, касаційний суд дійшов правильного висновку про неправомірність застосування Митницею шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 МК, та без обґрунтування неможливості їх застосування.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 січня 2011 року (справа N 21-56а10) (Постанова N 21-56а10), 7 лютого 2011 року (справа N 21-76а10) (Постанова N 21-76а10), 14 листопада 2011 року (справа N 21-213а11) (Постанова N 21-213а11), 6 лютого 2012 року (справа N 21418а11) (Постанова N 21-418а11).

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні заяви Харківської обласної митниці Державної митної служби України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

М. Б. Гусак

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

В. Л. Маринченко

 

П. В. Панталієнко

 

О. Б. Прокопенко

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов


 

* * *

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог статті 266 МК зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали