ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20.03.2012 р.

N К/9991/89900/11


Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого, судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів: Васильченко Н. В., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської обласної митниці на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області про скасування рішення про визначення митної вартості, зобов'язання повернути надмірно сплачені кошти, встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась з позовом до Глухівської митниці про визнання нечинним рішення про визначення митної вартості, зобов'язання повернути з Державного бюджету України надмірно сплачених грошових коштів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2011 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Харківська обласна митниця звернулася з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що в квітні 2011 року в межах контракту N 15/12/10S від 15 грудня 2010 року на митну територію України за ВМД N 807070005/2011/325654 ввезено товар.

Митна вартість товару визначена за першим методом (ціною договору).

Митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України N 807070005/1/00274.

Рішенням N 807000006/2011/300218/1 від 27 квітня 2011 року митницею визначено митну вартість товару за шостим методом (резервним методом).

Не погоджуючись з цим рішенням, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулася з позовом до суду.

Суди дійшли висновку, що позовні вимоги про визнання нечинним цього рішення підлягають задоволенню.

Такі висновки судів є правильними.

За визначенням термінів, які містяться в статті 1 МК України, митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Відповідно до частини 1 статті 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Згідно ізстаттею 72 МК України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Відповідно до статті 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (частина 1 статті 260 МК України).

Згідно із частиною 1 статті 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Частинами 1, 2 статті 264 МК визначено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 262 МК України порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року N 1766, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до пункту 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Згідно із статтею 80 МК України у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Із системного аналізу вимог вказаних статей колегія суддів приходить до висновку, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати перелік документів, передбачений п. 7 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року N 1766. У випадку виникнення сумніву щодо правильності зазначених відомостей митний орган може витребувати, а декларант зобов'язаний надати додаткові докази, орієнтований перелік яких визначено пунктом 11 цього Порядку. Якщо на підставі поданих документів митний орган дійде висновку про неправильність визначення декларантом митної вартості товару, він має право відмовити в митному оформленні товару, видавши картку відмови, в якій зазначає причини відмови.

Порядок оформлення і використання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України затверджено наказом Державної митної служби від 12 грудня 2005 року N 1227.

Судами встановлено, що для митного оформлення товару позивачем надані, зокрема, накладні, коносамент, рахунок-фактура, пакувальний лист, інвойс на перевезення, прямий зовнішньоекономічний контракт з виробником товару, доповнення до зовнішньоекономічного контракту, договір про перевезення, сертифікат про походження товару, платіжні доручення, копія ВМД іноземної країни.

Під час митного оформлення товару у відповідача виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару, в зв'язку з чим для підтвердження митної вартості товару митницею зобов'язано декларанта надати: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми виробника товару, калькуляцію фірми виробника товару, копію ВМД країни відправлення, висновки про якісні та кількісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Касаційний суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що такі вимоги митниці є необґрунтованими.

Із системного аналізу норм законодавства випливає, що додаткові документи витребовуються митницею з метою підтвердження митної вартості товару. Між тим, на думку суду, витребування каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листи) фірми виробника товару, калькуляції фірми виробника товару, висновків про якісні та кількісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, в даному випадку не є виправданим.

Такі висновки суду підтверджуються Методичними рекомендаціями із застосування окремих положень Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженими наказом Державної митної служби України від 19 жовтня 2010 року N 1242.

Зокрема, в рекомендаціях вказано, що каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару можуть бути витребувані митними органами при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України на виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу, сторонами яких є підприємства-посередники, що представляють інтереси виробників товарів або власника торгової марки товару (торгові дома, представництва тощо).

Калькуляція фірми - виробника товару може бути витребувана митним органом, якщо товари ввозяться на митну територію України на виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу, сторонами яких є безпосередньо іноземні підприємства - виробники цих товарів та продавець і покупець, пов'язані між собою особи у розумінні Митного кодексу України.

Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, та відомості про якісні характеристики товару можуть бути витребувані митним органом у разі: наявності у поданих документах неточностей або розбіжностей; виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості за умови, що відповідна цінова інформація відсутня у митного органу.

Таким чином, незважаючи на те що пунктом 11 Порядку митний орган не обмежений у виборі додаткових документів, які ним можуть витребовуватися для підтвердження митної вартості товару, їх використання повинне узгоджуватися з правовою суттю правовідносин, які склалися між контрагентами договору (зокрема, з урахуванням вказаних Методичних рекомендацій).

Судами встановлено, що, зобов'язуючи позивача надати вказані документи, митниця не зазначила про існування жодної з зазначених обставин.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що калькуляція та прайс-листи надані позивачем, проте, не прийняті митницею у зв'язку із складанням їх англійською мовою.

Також, як вбачається з картки відмови, позивачем надано ВМД країни відправлення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо незаконності рішення митниці при визначенні митної вартості товару.

Що стосується вимог про зобов'язання повернути з Державного бюджету України надмірно сплачених грошових коштів, то суди прийшли до правильного висновку про задоволення цих позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Харківської обласної митниці залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 КАС України.

 

Суддя

Т. С. Розваляєва





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали