ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27.10.2015 р.

N К/9991/31688/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - Білуги С. В., суддів Кобилянського М. Г., Заїки М. М., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Вищої ради юстиції про скасування рішення, встановила:

У липні 2007 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Вищої ради юстиції про скасування рішення від 21 березня 2007 року N 202 "По внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси за порушення присяги".

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року змінено постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2007 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2011 року постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представника позивача - ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що ОСОБА_2 з липня 1987 року працювала суддею Жовтневого районного суду міста Одеси.

02 березня 2000 року Верховною Радою України ОСОБА_2 обрана суддею зазначеного суду безстроково.

У лютому 2003 року у зв'язку з ліквідацією Жовтневого районного суду міста Одеси позивач переведена на посаду судді Приморського районного суду міста Одеси.

Генеральною прокуратурою України розслідувалася кримінальна справа N 052200500030, порушена стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та інших осіб.

У кримінальній справі 15 листопада 2005 року винесено постанову про притягнення ОСОБА_2 як обвинуваченої у вчиненні злочинів.

04 вересня 2007 року, з вказаної кримінальної справи виділена в окреме провадження кримінальна справа N 49-2229 стосовно ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

На підставі пропозиції заступника Генерального прокурора України члена Вищої ради юстиції К. В. В. від 06.12.2005 Вищою радою юстиції було прийнято рішення від 21.03.2007 N 202 "По внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси за порушення присяги".

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанції виходили з того, що оскаржуване позивачем рішення є правомірними і прийнято в межах повноважень, визначених Конституцією України та Законом України "Про Вищу раду юстиції", відповідно до положень Регламенту Вищої ради юстиції (Рішення N 355/0/15-15).

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

Статтею 131 Конституції України передбачено, що в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить, зокрема, внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про Вищу раду юстиції" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

Пунктом 2 частини 1 статті 27 Закону України "Про Вищу раду юстиції" визначено, що подання про звільнення суддів з посади є самостійним актом Вищої ради юстиції.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що в оскаржуваному рішенні Вищої ради юстиції від 21.03.2007 не йде мова про внесення подання до Верховної Ради України щодо звільнення ОСОБА_2 з посади судді у відповідності з набранням законної сили обвинувального вироку суду.

Так порушення присяги суддею та набрання законної сили обвинувального вироку щодо судді є самостійними підставами для звільнення судді з посади, а тому Вища рада юстиції мала право дійти висновку про порушення присяги суддею і при відсутності обвинувального вироку суду щодо позивача.

Згідно витягу з протоколу Вищої ради юстиції N 5 від 21.03.2007 вбачається, що рішення відносно ОСОБА_2 приймалось в присутності 14 членів Ради, у голосуванні член Вищої ради юстиції К. В. В. участі не брав.

При прийнятті Вищою радою юстиції 21.03.2007 оскаржуваного рішення, відповідачем були вивчені та прийняті до уваги всі обставини відносно розгляду позивачем цивільних справ за позовом ОСОБА_5 Сама ОСОБА_2 надала Раді пояснення, які ретельно вивчалися. Також Радою враховувався висновок секції з питань підготовки подань для призначення суддів уперше та звільнення їх з посад від 01.02.2006.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Вища рада юстиції, приймаючи рішення N 202 від 21.03.2007 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення з посади судді Приморського районного суду м. Одеси Г. Н. В., діяла на підставі та у порядку статті 131 Конституції України, Закону України "Про Вищу раду юстиції", Закону України "Про статус суддів".

Таким чином, прийняття Вищою радою юстиції, як суб'єкта владних повноважень, рішення про внесення подання про звільнення судді з посади є виокремленою та самостійною стадією встановленого законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин, особливого порядку звільнення судді з посади.

Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованих висновків, про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Вищої ради юстиції про скасування рішення - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

С. В. Білуга

Судді:

М. М. Заїка

 

М. Г. Кобилянський




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали