ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 24 квітня 2012 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., при секретарі судового засідання - Бурнишевій О. Е., за участю представників позивача - Казімірчук Г. Ф., Скакальської О. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства (у подальшому назву змінено на публічне акціонерне товариство) "Укртелеком" (далі - ВАТ) до державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві (далі - Інспекція) про визнання протиправними дій та скасування рішення і припису, встановила:

У квітні 2008 року ВАТ звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Інспекції від 28 березня 2008 року N 19 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін на підставі статті 14 Закону України від 3 грудня 1990 року N 507-XII "Про ціни і ціноутворення" (далі - Закон N 507-XII) та припису від 28 березня 2008 року N 25.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ВАТ зазначив, що оскаржуване рішення Інспекція прийняла на підставі акта від 29 лютого 2008 року N 082, складеного за результатами планової перевірки Київської міської філії відкритого акціонерного товариства (далі - філія ВАТ) за період з січня 2006 року по січень 2008 року з питань дотримання порядку застосування тарифів на загальнодоступні (універсальні) телекомунікаційні послуги і тарифи з надання в користування каналів електрозв'язку. У ході перевірки встановлено, що за період з 1 лютого 2007 року по 31 січня 2008 року позивач надав 241 безоплатну довідку про проведені місцеві телефонні розмови за розрахункові періоди, до яких споживачі мали претензії, та 6308 платних довідок про проведені місцеві телефонні розмови за заявами абонентів на суму 12816 грн. 97 коп. з податком на додану вартість. За результатами перевірки зроблено висновок, що позивач при наданні послуг необґрунтовано одержав виручку внаслідок надання платних довідок про проведені місцеві телефонні розмови, що, на думку Інспекції, є порушенням вимог статті 32 Закону України від 18 листопада 2003 року N 1280-IV "Про телекомунікації" (далі - Закон N 1280-IV). За результатами перевірки Інспекція прийняла рішення від 28 березня 2008 року N 19 про застосування до ВАТ економічних санкцій зі стягненням 38450 грн. 91 коп. за порушення державної дисципліни цін, у тому числі 12816 грн. 97 коп. необґрунтовано одержаного доходу.

На думку ВАТ, посилання Інспекції в оскаржуваному рішенні на порушення пункту 16 частини першої статті 32 Закону 1280-IV є безпідставним, оскільки стягнення плати за надання послуг з розшифровки тривалості та напрямку телефонних дзвінків за будь-який розрахунковий період, до якого споживач не має претензій, не підпадає під дію пункту 16 частини першої статті 32 Закону 1280-IV і є додатковою платною послугою товариства, тарифи на яку державою не регулюються, їх вартість встановлюється внутрішніми актами ВАТ.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 26 лютого 2009 року позовні вимоги задовольнив. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що стягнення плати за надання послуг з розшифровок тривалості та напрямку телефонних дзвінків за заявою абонента за будь-який розрахунковий період, до якого споживач не має претензій, належить до переліку додаткових телекомунікаційних послуг, вартість яких встановлюється позивачем.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 березня 2010 року рішення суду першої інстанції скасував та, ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позивних вимог, виходив із того, що мало місце порушення пункту 16 частини першої статті 32 Закону 1280-IV та пунктів 31, 107 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року N 720 (чинних на час виникнення спірних відносин; далі - Правила; постанова N 720 відповідно), оскільки у вказаних нормах відсутнє посилання на те, що розшифровка тривалості та напрямку телефонних дзвінків за заявою абонента належить до переліку додаткових телекомунікаційних послуг, за яке встановлюється певна плата.

Вищий адміністративний суд ухвалою від 24 листопада 2011 року постанову суду апеляційної інстанції залишив без зміни та погодився з висновками апеляційного суду про те, що у статті 14 Закону N 507-XII, пункті 16 частини першої статті 32 Закону N 1280-IV та пунктах 31, 107 Правил відсутнє посилання на те, що розшифровка тривалості та напрямку телефонних дзвінків за заявою абонента належить до переліку додаткових телекомунікаційних послуг, за яке встановлюється певна плата.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), публічне акціонерне товариство "Укртелеком", посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 16 частини першої статті 32 Закону N 1280-IV, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2011 року та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

На обґрунтування заяви зазначене товариство додало копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2011 року (N К/19524/09), 16 червня 2011 року (N К/8265/09) (Ухвала N К-8265/09) та 25 серпня 2011 року (N К/37511/09); які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних відносинах.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 січня 2012 року допустив цю справу до провадження Верховного Суду України.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення виходячи з такого.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2011 року у справі N К-19103/10, про перегляд якої подано заяву, цей суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що в пункті 16 частини першої статті 32 Закону N 1280-IV та пунктах 31, 107 Правил відсутнє посилання на те, що розшифровки тривалості та напрямку телефонних дзвінків за заявою абонента належить до переліку додаткових телекомунікаційних послуг, за яке встановлюється певна плата.

В ухвалах Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2011 року (N К-19524/09), від 16 червня 2011 року (N К-8265/09) (Ухвала N К-8265/09), від 25 серпня 2011 року (N К-37511/09), які додані на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що положення пункту 16 частини першої статті 32 Закону N 1280-IV про надання споживачу за його заявою безоплатних послуг щодо розшифровки суми, яка зазначена в рахунках за надані телекомунікаційні послуги, надається лише щодо відповідного розрахункового періоду, до якого у споживача є певні претензії. Надання послуг з розшифровки тривалості та напрямку телефонних дзвінків за особистим зверненням абонента належить до переліку додаткових телекомунікаційних послуг, вартість яких встановлюється внутрішніми документами оператора, провайдера телекомунікацій та не належить до сфери державного регулювання.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави для висновку про неоднакове застосування цим судом положень Закону N 1280-IV.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, які призвели до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних відносинах, Верховний Суд України виходить із такого.

На підставі вимог Закону N 507-XII державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на товари та послуги встановлюються державними органами України.

Відповідно до статті 66 Закону N 1280-IV, тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій самостійно, за винятком випадків, коли тарифи на загальнодоступні послуги підлягають державному регулюванню шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів.

Згідно зі статтею 62 Закону N 1280-IV до загальнодоступних телекомунікаційних послуг належать: підключення кінцевого обладнання споживача до телекомунікаційних мереж загального користування (універсальний доступ), послуги фіксованого телефонного зв'язку в межах зони нумерації (місцевий телефонний зв'язок), а також виклик служб екстреної допомоги, послуги довідкових служб.

Відповідно до пункту 16 частини першої статті 32 Закону N 1280-IV споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій рахунків за надані телекомунікаційні послуги. За особистим зверненням споживача з урахуванням технічної можливості обладнання телекомунікаційної мережі нарахована до оплати сума за надані послуги повинна бути розшифрована тільки за той розрахунковий період, до якого споживач має претензії, із зазначенням номера абонента, якого викликав споживач, виду послуги, часу початку і закінчення кожного сеансу зв'язку, обсягу наданих послуг, суми коштів до сплати за кожний сеанс зв'язку.

Право споживачів на безоплатне отримання від оператора, провайдера рахунків за нараховані до оплати суми за надані телекомунікаційні послуги, до яких він має претензії, також передбачено пунктами 31 та 107 Правил.

Згідно з абзацом десятим пункту 31 Правил споживач під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг має право на безоплатне отримання від оператора, провайдера рахунків за надані телекомунікаційні послуги. За особистим зверненням споживача з урахуванням технічної можливості обладнання телекомунікаційної мережі нарахована до оплати сума за надані послуги повинна бути розшифрована тільки за той період, до якого споживач має претензії, із зазначенням номера абонента, якого викликав споживач, виду послуги, початку і закінчення її надання, обсягу, суми коштів до сплати.

Відповідно до абзацу чотирнадцятого пункту 107 цих Правил за особистим зверненням споживача з урахуванням технічної можливості обладнання телекомунікаційної мережі оператор, провайдер надає інформацію про телефонні розмови, що відбулися, відповідно до абзацу десятого пункту 31 цих Правил.

Разом із тим згідно з пунктом 27 Правил оператори, провайдери мають право на установлення тарифів на телекомунікаційні послуги, що ними надаються, крім тих, що відповідно до Закону N 1280-IV підлягають державному регулюванню.

Згідно з наказом Голови правління ВАТ від 30 грудня 2003 року N 497 "Про внесення доповнень до Тарифів на додаткові послуги місцевого телефонного електрозв'язку та інші послуги, що надаються ВАТ" передбачено плату за надання на прохання абонента інформації про проведені місцеві телефонні розмови при почасовому обліку розмов з одного телефонного номера з урахуванням технічної можливості.

Суди встановили, що за період з 1 лютого 2007 року по 31 січня 2008 року позивач надав 241 безоплатну довідку про проведені місцеві телефонні розмови за розрахункові періоди, до яких споживачі мали претензії, та 6308 платних довідок про проведені місцеві телефонні розмови за заявами абонентів. Інспекція дійшла висновку про те, що ВАТ на порушення вимог статті 32 Закону N 1280-IV необґрунтовано отримував від споживачів плату за надання інформації про проведені місцеві телефонні розмови за заявами абонентів.

На думку Верховного Суду, у пункті 16 частини першої статті 32 Закону N 1280-IV передбачено право абонента на безоплатне отримання від оператора рахунків про проведені місцеві розмови із розшифровкою нарахованої до оплати суми тільки за той розрахунковий період, до якого споживач має претензії. Щодо отримання на прохання абонента (за його заявою) інформації про проведені ним місцеві телефонні розмови, стосовно яких він не має претензій, то ця послуга належить до переліку додаткових телекомунікаційних послуг, вартість яких встановлюється внутрішніми актами ВАТ та не належить до сфери державного регулювання.

Таким чином, аналіз наведених вище норм Закону N 1280-IV та Правил дає підстави вважати, що у пункті 16 частини першої статті 32 цього Закону передбачено порядок надання за особистим зверненням споживача безоплатно послуг щодо розшифровки суми за надані телекомунікаційні послуги лише за той розрахунковий період, до якого споживач має претензії. Надання за заявою абонента розшифровок щодо тривалості та напрямку телефонних дзвінків за будь-який розрахунковий період, до якого споживач не має претензій, не підпадає під дію пункту 16 частини першої статті 32 Закону N 1280-IV. За таких обставин філія ВАТ при наданні спірних послуг споживачам діяла правомірно.

Відповідно до частини першої статті 243 КАС суд задовольняє заяву у разі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних відносинах.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції при вирішенні спору неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, заява ВАТ підлягає задоволенню, а постанова Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2011 року - скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Заяву публічного акціонерного товариства "Укртелеком" задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2011 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий:

В. В. Кривенко

Судді:

М. Б. Гусак

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

В. Л. Маринченко

 

П. В. Панталієнко

 

О. Б. Прокопенко

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов


 

***

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

Аналіз положень пункту 16 частини першої статті 32 Закону України "Про телекомунікації" та пунктів 31, 107 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг (чинних на час виникнення спірних відносин), дає підстави вважати, що в пункті зазначеної норми цього Закону передбачено порядок надання за особистим зверненням споживача безоплатно послуг щодо розшифровки суми за надані телекомунікаційні послуги лише за той розрахунковий період, до якого споживач має претензії. Надання за заявою абонента розшифровок щодо тривалості та напрямку телефонних дзвінків за будь-який розрахунковий період, до якого споживач не має претензій не підпадає під дію пункту 16 частини першої статті 32 Закону України "Про телекомунікації".

 

Суддя Верховного Суду України:

О. А. Коротких





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали