Додаткова копія: Про скасування рішення про застосування фінансових санкцій

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12.05.2011 р.

N К-15391/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М. І. - головуючий, судді -  Маринчак Н. Є., Острович С. Е., Степашко О. І., Усенко Є. А., при секретарі - Сватко А. О. розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в Городенківському районі Івано-Франківської області (далі - ДПІ) на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2008 у справі N А-9/191 (22а-3362/08) за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1) до ДПІ про скасування рішення.

Судове засідання проведено за участю представників: позивача - не з'явились, відповідача - ОСОБА_2. За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України встановив:

Позов подано про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 12.01.2007 N 231000/2340/3/0.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2008, позов задоволено. У прийнятті вказаних судових актів попередні судові інстанції виходили з порушення контролюючим органом законодавчо визначеного порядку проведення перевірки суб'єкта господарювання та нечіткого викладу в акті перевірки змісту виявлених порушень, як-от - відсутність в акті опису місця проведення розрахунків, де було виявлено невідповідність готівкових коштів позивача сумі, зазначеній у денному звіті РРО.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про дотримання контролюючим органом умов допуску його працівників до перевірки господарюючого суб'єкта, що підтверджується, зокрема, підписом представника позивача на направленнях на проведення спірної перевірки. Крім того, за твердженням ДПІ, вчинені позивачем порушення правил здійснення розрахункових операцій належним чином зафіксовані в акті перевірки та підтверджуються наявними у справі доказами, що обґрунтовує законність застосування до СПД ОСОБА_1 оспорюваної суми штрафу.

У запереченні на касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 зазначає про правильність висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- працівниками Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області на підставі направлень від 20.12.2006 N 1488 та N 1499 було проведено перевірку господарської одиниці - належного позивачеві кафе "Легенда" - щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, оформлену актом від 27.12.2006 N 801128/09/540/23-4;

- в ході цієї перевірки податковим органом було виявлено:

факт невідповідності суми готівкових коштів у місці проведення розрахунків позивача (714,15 грн.) сумі коштів, зазначеній у денному звіті РРО (83,41 грн.);

незабезпечення СПД ОСОБА_1 цілісності пломб РРО;

- наведені обставини слугували підставою для застосування до позивача штрафу в сумі 3493,70 грн. згідно з оспорюваним рішенням.

Одним з основних мотивів задоволення цього позову судами зазначено порушення працівниками податкового органу вимог закону під час проведення вказаної перевірки внаслідок ненадання позивачеві копії наказу про проведення перевірки.

Втім з такою правовою оцінкою обставин справи погодитися не можна.

Так, за змістом частини сьомої статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", вважаються позаплановими перевірками.

Відповідно до частини першої статті 112 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (у редакції, що діяла на момент проведення спірної перевірки) посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Водночас відповідно до частини другої цієї ж статті Закону ненадання платнику податків документів або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Таким чином, у разі ненадання працівниками податкового органу направлень та наказу на проведення перевірки суб'єкт господарювання має право не допустити таких осіб до проведення цієї перевірки. Однак, власне недотримання податковим органом вимог законодавства під час здійснення такої перевірки не звільняє суб'єкта господарювання від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства, які були виявлені у ході проведення перевірки.

Не відповідає нормам матеріального права і висновок судів про відсутність у Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області компетенції на проведення спірної перевірки, позаяк відповідне право цього органу випливає з функцій державних податкових адміністрацій в областях, визначених у статті 9 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Зафіксований в акті перевірки факт порушення СПД ОСОБА_1 наведеного припису Закону підтверджується, зокрема, описом готівкових кошів, що знаходяться на місці проведення розрахунків, власноручно складеним працівником позивача ОСОБА_3 (а. с. 16), особистими поясненнями останньої та копією Х-звіту за 27.12.2006 (а. с. 17).

Наведені обставини жодним чином не спростовано позивачем.

Висновок судів про те, що у приміщенні вказаного кафе здійснює господарську діяльність поряд з позивачем й інший суб'єкт господарювання ОСОБА_2 не можна визнати обґрунтованим, позаяк у справі відсутні будь-які докази на підтвердження цього факту (як-от - договір оренди приміщення, дозвіл на розміщення торгівельної точки тощо).

Незрозумілим є і посилання судів як на підставу для задоволення позову на відсутність опису місця розрахунків СПД ОСОБА_1 в акті перевірки.

Відповідно ж до статті 22 названого Закону у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Пунктом 4 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на суб'єкта господарювання покладено обов'язок забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення.

Невиконання наведеного припису Закону тягне застосування фінансових санкцій у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, як це передбачено пунктом 2 статті 17 цього Закону.

Суди безпідставно звільнили СПД ОСОБА_1 від обов'язку сплатити штраф за незабезпечення цілісності пломби РРО з огляду на розпломбування касового апарату з причин несправності. Адже, як вбачається з довідки N 6141 (а. с. 57) розпломбування реєстратора розрахункових операцій було здійснено центром сервісного обслуговування для проведення ремонту 28.12.2006, тоді як пошкодження пломби РРО було виявлено податковим органом 27.12.2006 (тобто до моменту цього розпломбування).

Зі змісту ж пункту 3.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 N 614, випливає, що розпломбування РРО з вилученням попередньої довідки про опломбування та складанням нової довідки при необхідності доступу до внутрішніх вузлів РРО для проведення його ремонту, здійснюється виключно центром сервісного обслуговування.

Тобто суб'єкт підприємницької діяльності у будь-якому випадку не вправі самовільно порушувати цілісність засобу контролю, установленого на РРО.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає, що оспорювані штрафні санкції було застосовано до СПД ОСОБА_1 цілком обґрунтовано, у зв'язку з чим у попередніх інстанцій були відсутні підстави для задоволення цього позову.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України постановив:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Городенківському районі Івано-Франківської області задовольнити.

2. Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2008 у справі N А-9/191 (22а-3362/08) скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя:

М. І. Костенко

Судді:

Н. Є. Маринчак

С. Е. Острович

О. І. Степашко

Є. А. Усенко

 




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали