ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

21.02.2018 р.

N 826/18905/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого, судді - Каракашьяна С. К., суддів: Григоровича П. О., Смолія І. В., при секретарі судового засідання - Мині І. І., за участі представника відповідача - П. А. С., третьої особи - К. О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, третя особа - Верховна Рада України, про скасування розпоряджень, встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Кабінету Міністрів України, третя особа: Верховна Рада України про скасування розпоряджень.

В позовній заяві позивач просить суд:

скасувати розпорядження КМУ N 125-р від 29 лютого 2016 року (Розпорядження N 125-р) в частині затвердження у складі Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора ДБР, його заступників, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату ДБР ОСОБА_5 та ОСОБА_10 з моменту його прийняття.

скасувати розпорядження КМУ N 245-р від 30.03.2016 (Розпорядження N 245-р) в частині затвердження у складі Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора ДБР, його заступників, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату ДБР ОСОБА_6, з моменту його прийняття.

скасувати розпорядження КМУ N 496-р від 1 червня 2016 р. в частині затвердження ОСОБА_7 у складі Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора ДБР, його заступників, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату ДБР ОСОБА_6, з моменту його прийняття.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 05.12.2016 відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до розпорядження від 10.10.2017 N 4655 справу передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2017 адміністративну справу N 826/18905/16 передано судді Каракашьяну С. К.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що на даний час дві особи, які є у складі комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, його заступників, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, не мають віщої юридичної освіти - ОСОБА_7 та ОСОБА_6, а раніше такими особами були ОСОБА_5 та ОСОБА_8. На думку позивача, це суперечить положенням Закону України "Про Державне бюро розслідувань" (Закон N 794-VIII), які вимагають від членів конкурсної комісії наявності вищої юридичної освіти. Позивач стверджує, що всі рішення комісії, в яких приймали участь члени, які не мають вищої юридичної освіти, і приймали участь у голосуванні, є незаконними. Вони незаконно голосували, і таким чином, впливали на результат рішення, прийнятого цією комісією.

Крім того, у позовній заяві ОСОБА_3 стверджує про те, що Верховна Рада України при прийнятті Постанови "Про визначення представників Верховної Вади України до складу комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань" N 1041-VIII від 29.03.2016 р. (Постанова N 1041-VIII), якою парламент визначив ОСОБА_6 до складу комісії, та відповідач у цій справі при прийнятті оскаржуваних розпоряджень, діяли не на підставі, поза межами повноважень та у спосіб, що не передбачені Конституцією та законами України.

Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність дій та рішень.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив:

Кабінетом Міністрів України було прийнято 29 лютого 2016 р. розпорядження N 125-р "Про затвердження складу комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, його заступників, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань" (Розпорядження N 125-р) яким було затверджено склад комісії.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року N 245-р (Розпорядження N 245-р) та від 1 червня 2016 року N 496-р до складу комісії було внесено зміни.

Відповідно до частини першої та третьої статті 113 Конституції України та частини першої статті 1 ( ) та статті 4 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ) (далі - Закон про КМУ) Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, що у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Частиною першою статті 49 Закону про КМУ ( ), яка кореспондує статті 117 Конституції України, встановлено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Пунктом 2 § 30 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 N 950 (далі - Регламент), встановлено, що розпорядження Кабінету Міністрів видаються з кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого характеру.

Водночас, частиною першою статті 11 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" (Закон N 794-VIII) (далі - Закон про ДБР) передбачено, що директор Державного бюро розслідувань призначається на посаду Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України відповідно до подання комісії з проведення конкурсу (далі - Конкурсна комісія) на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань; перший заступник Директора Державного бюро розслідувань та заступник Директора Державного бюро розслідувань призначаються на посаду та звільняються з посади Директором Державного бюро розслідувань за поданням Конкурсної комісії в порядку, передбаченому частинами другою - одинадцятою статті 11 цього Закону (Закон N 794-VIII).

Відповідно до положень частини третьої - п'ятої статті 11 Закону про ДБР (Закон N 794-VIII) до складу Комісії входять:

1) три особи, визначені Президентом України;

2) три особи, визначені Верховною Радою України за поданням комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належать організація та діяльність органів досудового розслідування;

3) три особи, визначені Кабінетом Міністрів України.

Членами Конкурсної комісії можуть бути особи, які мають бездоганну ділову репутацію; вищу юридичну освіту, високі професійні і моральні якості і суспільний авторитет. Не може бути членом Конкурсної комісії особа, якщо вона:

1) за рішенням суду визнана недієздатною або обмежена у цивільній дієздатності;

2) має судимість за вчинення злочину, не погашену або не зняту в установленому законом порядку (крім реабілітованої особи), або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення, або яка притягалася судом до відповідальності за вчинення умисного злочину;

3) відповідно до вироку суду, що набрав законної сили, позбавлена права займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, або обіймати певні посади.

Конкурсна комісія вважається повноважною у разі затвердження в її складі не менше шести осіб.

Рішення Конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього на засіданні Конкурсної комісії проголосували не менше п'яти членів Конкурсної комісії.

Голова та секретар Конкурсної комісії обираються з числа членів Конкурсної комісії.

На виконання вищезазначених повноважень Кабінетом Міністрів України був визначений персональний склад Конкурсної комісії, затверджений розпорядженням Уряду від 29.02.2016 N 125-р (Розпорядження N 125-р). В подальшому до складу Конкурсної комісії розпорядженнями Уряду від 30.03.2016 N 245-р (Розпорядження N 245-р) та від 01.06.2016 N 496-р були внесені відповідні зміни.

Право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, закріплене статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) (далі - КАС України), має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, суд повинен встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням (бездіяльністю) суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України ( N 2747-IV), завданням адміністративного судочинства с захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування; їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Позивач звертається до адміністративного суду з позовом у разі; якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, дійсне (фактичне) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме Позивач.

Позивач вважає, що оскаржуваними Розпорядженнями порушено його права та інтереси, водночас Розпорядження є актами індивідуальної дії та стосуються затвердження складу Конкурсної комісії і жодним чином не зачіпають прав; інтересів та обов'язків Позивача і не відносяться до сфери його діяльності, оскільки він не є учасником правовідносин, врегульованих оскаржуваними рішеннями Кабінету Міністрів України.

Публічно-правові стосунки внаслідок видання Розпоряджень Кабінетом Міністрів України виникли не між Позивачем та Урядом, а виключно між Кабміном та особами, до яких застосовуються Розпорядження.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 07.10.2014 у справі 21-397а14г, від 15.07.2017 у справі N 21-273а14 (Постанова N 21-273а14), особа не має права на оскарження актів індивідуальної дії, які не стосуються її особисто (не прийняті на її користь).

Як зазначено Верховним Судом України у постанові від 15.12.2015 у справі N 800/206/15 (Постанова N 800/206/15), обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод та інтересів особи на її момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне Порушення було обґрунтованим. Наведенні положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають, начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Порушення прав та інтересів слід відрізняти від порушення закону. Підставою звернення до суду є протиправні рішення (дії чи бездіяльність), які порушують права (свободи чи інтереси) конкретної особи. Саме лише порушення закону, яке не призводить до порушення прав ' особи, не дає підстав для задоволення позову такої особи. Позови "в інтересах законності" не мають на меті захист порушених суб'єктивних прав, а тому в таких справах не може бути реалізоване завдання адміністративного судочинства.

Таким чином, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, у тому числі жодного письмового або речового доказу, які б свідчили, що його права та інтереси порушені та підлягають захисту адміністративним судом, у зв'язку з чим позовні вимоги вбачаються необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню тому, керуючись вимогами ст. ст. 2 ( N 2747-IV), 5 - 11 ( N 2747-IV), 19 ( N 2747-IV), 72 - 77 ( N 2747-IV), 90 ( N 2747-IV), 139 ( N 2747-IV), 241 - 246 ( N 2747-IV), 250 ( N 2747-IV), 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV). Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293 ( N 2747-IV), 295 - 297 КАС України ( N 2747-IV).

Повний текст рішення складено 05.03.2018.

 

Головуючий, суддя

С. К. Каракашьян

Судді:

П. О. Григорович

 

І. В. Смолій




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали