Додаткова копія: Про скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

29.08.2019 р.

Справа N 826/18893/16

 

Адміністративне провадження N К/9901/55628/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Саприкіної І. В., суддів: Бучик А. Ю., Єзерова А. А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Remeks sanayii urunleri uretim ve dis tic. ltd. sti." на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Каракашьян С. К.) від 07 лютого 2018 року (Рішення N 826/18893/16) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду (головуючий, суддя - Глущенко Я. Б., судді: Кузьмишина О. М., Пилипенко О. Є.) від 30 травня 2018 року (Постанова N 826/18893/16) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Remeks sanayii urunleri uretim ve dis tic. ltd. sti." до Кабінету Міністрів України, треті особи: Державна фіскальна служба України, Міністерство фінансів України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремекс", Державне агентство автомобільних доріг України, про скасування розпорядження (Перелік N 725-р), установив:

У грудні 2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Remeks sanayii urunleri uretim ve dis tic. ltd. sti." (далі - ТОВ "Remeks sanayiitic. ltd. sti.") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), треті особи: Державна фіскальна служба України (далі - ДФС України), Міністерство фінансів України (далі - МФУ), ТОВ "Ремекс", Державне агентство автомобільних доріг України про скасування розпорядження КМУ від 11 жовтня 2016 року "Про передачу мостових металоконструкцій до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг" (Перелік N 725-р).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року (Рішення N 826/18893/16), залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року (Постанова N 826/18893/16), у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що державними органами вчинялись усі необхідні дії, спрямовані на повідомлення власника відносно товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, при цьому власником товару жодних дій, направлених на реалізацію права власності на цей товар не вчинено, а тому оскаржуване розпорядження прийнято відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства, а підстави для його скасування відсутні.

Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ТОВ "Remeks sanayiitic. ltd. sti." звернулося з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року (Рішення N 826/18893/16) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року (Постанова N 826/18893/16) і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

У касаційній скарзі зазначається, що суди не надали належної правової оцінки тим обставинам, на які посилається позивач у своїй позовній заяві. ТОВ "Remeks sanayiitic. ltd. sti." стверджує, що саме воно є власником мостових металоконструкцій, а тому оскаржуваним розпорядженням було позбавлено його права власності на це майно. Також скаржник посилається на порушення відповідачем приписів ст. 243 Митного кодексу України ( N 4495-VI) (далі - МК України), оскільки його, як власника товару, не було повідомлено про застосування заходів з реалізації такого через порушення строку зберігання під митним контролем.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27 серпня 2019 року прийняв справу до свого провадження та призначив її до розгляду.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів установила таке.

07 березня 2012 року та 25 лютого 2014 року між ТОВ "Remeks sanayii urunleri uretim ve dis tic. ltd. sti." (продавець) та ТОВ "Ремекс" (покупець) укладено контракти N ЕМ 07/03 та N RЕМ 25/02 (зі змінами та доповненнями), за якими продавець на адресу покупця поставляє товар "металоконструкції пролітних споруд для будівництва".

На виконання контракту від 07 березня 2012 року N 07/03 на адресу ТОВ "Ремекс" поставлено товар "металоконструкції пролітних споруд" у кількості 10000 т. Товар поставлено на умовах СІР (Інкотермс 2010) в Запорізький річковий порт.

На виконання контракту від 25 лютого 2014 року N 25/02 на адресу ТОВ "Ремекс" поставлено товар "металоконструкції пролітних споруд" у кількості 488953 т. Товар поставлено на умовах СІР (Інкотермс 2010) в Маріупольський морський торговий порт.

Виготовлені та поставлені в Україну металоконструкції зберігалися в зоні митного контролю, що сторонами не заперечується. При цьому, строки зберігання мостових металоконструкцій, які встановлені ч. 1 ст. 240 МК України ( N 4495-VI), закінчились у травні - червні 2013 року по Запорозькій митниці та у листопаді 2014 року по Донецькій митниці.

11 жовтня 2016 року КМУ прийнято розпорядження N 725-Р "Про передачу мостових металоконструкцій до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг" (Перелік N 725-р), яким передано мостові металоконструкції, що обліковуються Запорізькою та Донецькою митницями ДФС, за переліком згідно з додатком, до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг.

Не погодившись з таким розпорядженням, ТОВ "Remeks sanayii urunleri uretim ve dis tic. ltd. sti." звернулося до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України ( N 2747-IV) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ( N 2747-IV), 2 ( N 2747-IV) та 3 ст. 242 КАС України ( N 2747-IV) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 ( N 2747-IV) та ч. 4 ст. 242 КАС України ( N 2747-IV) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року (Рішення N 826/18893/16) та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року (Постанова N 826/18893/16) відповідають зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 МК України ( N 4495-VI) товари з моменту пред'явлення їх органу доходів і зборів до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання.

Частинами 1 ( N 4495-VI), 4 ст. 204 МК України ( N 4495-VI) передбачено, що загальний строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем становить 90 календарних днів. До закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій - третій цієї статті ( N 4495-VI), товари, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, повинні бути: 1) задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму; або 2) передані власником або уповноваженою ним особою, утримувачем складу тимчасового зберігання, митного складу, організацією - отримувачем гуманітарної допомоги відповідному органу доходів і зборів для зберігання та/або розпорядження відповідно до цього Кодексу ( N 4495-VI); або 3) відправлені під митним контролем до інших органів доходів і зборів для їх подальшого митного оформлення; або 4) вивезені за межі митної території України.

Статтею 242 МК України ( N 4495-VI) передбачено, що товари, які зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Товари, транспортні засоби комерційного призначення, що зберігаються на складах органів доходів і зборів, за якими власник або уповноважена особа не звернулись до закінчення стоків зберігання, встановлених цим Кодексом ( N 4495-VI), підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, - безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню, про що відповідний орган доходів і зборів повідомляє власника зазначених товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноважену особу не пізніше як за 15 днів до закінчення строків зберігання (ч. 1 ст. 243 МК України ( N 4495-VI)).

Порядком обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженим постановою КМУ від 25 серпня 1998 року N 1340 (далі - Порядок N 1340) установлено, що облік, попередня оцінка, а також відповідальність за зберігання майна, зазначеного в п. 1 цього Порядку, до передачі його для подальшого розпорядження відповідно до п. 9 цього Порядку покладаються на органи (організації), що здійснювали вилучення або зберігають його. Попередня оцінка проводиться відповідно до п. 8 цього Порядку на момент взяття на облік цього майна.

При цьому, дія Порядку N 1340 поширюється на транспортні засоби та інші види майна, що зберігаються під митним контролем виключно митницею, як не пропущені на митну територію України внаслідок установлених заборон чи обмежень на їх ввезення або транзит через територію України, якщо сума складських митних зборів досягає їх вартості, майно, термін зберігання якого під митним контролем закінчився, а власник не звернувся за ним в установлений МК України ( N 4495-VI) термін.

За підп. 3 п. 9 Порядку N 1340, майно, зазначене у п. 1 цього Порядку, передається для подальшого розпорядження ним на підставі акта опису, оцінки та передачі майна, в тому числі реалізується через торгівельні підприємства, аукціони, біржі, з якими укладені угоди на його реалізацію відповідно до п. 12 і 13 зазначеного Порядку, з дотриманням таких вимог, зокрема, товарно-матеріальні цінності, крім тих, обіг яких обмежено законом, безоплатно передаються державним органам, установам і організаціям на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги та касаційну скаргу, позивач вважає, що оскаржуваним розпорядженням КМУ нібито порушено його право власності на реалізоване майно (мостові металоконструкції).

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність вказаних доводів скаржника з урахуванням слідуючого.

Як убачається з матеріалів справи, згідно п. 8.3 контракту від 07 березня 2012 року N 07/03, укладеного між ТОВ "Remeks sanayii urunleri uretim ve dis tic. ltd. sti." (продавець) та ТОВ "Ремекс" (покупець), і доповнення до нього право власності та ризик втрати товару переходять до покупця після розвантаження на території Запорізького річкового порту.

Також, згідно з п. 8.3 контракту від 25 лютого 2014 року N 25/03, укладеного між ТОВ "Remeks sanayii urunleri uretim ve dis tic. ltd. sti." (продавець) та ТОВ "Ремекс" (покупець), і доповнення до нього право власності та ризик втрати товару переходять до покупця після розвантаження на території Маріупольського морського торгового порту.

В пунктах 2.3 та 2.4 вказаних вище контрактів від 07 березня 2012 року N 07/03 та від 25 лютого 2014 року N 25/03 визначено, що всі податки, митні мита та інші витрати на території України сплачує - покупець (ТОВ "Ремекс").

Отже, як вірно установлено судами першої та апеляційної інстанцій, на території України право власності та ризик втрати товару за вищенаведеними контрактами перейшли до покупця - ТОВ "Ремекс".

Так, на виконання вимог ст. 243 МК України ( N 4495-VI), митним органом було повідомлено ТОВ "Ремекс" про закінчення строку зберігання металоконструкцій та початок процедури розпорядження ними, що підтверджується листами Запорізької митниці ДФС України від 11 квітня 2013 року N 07-04-13-24/2917, від 30 квітня 2013 року N 07-04-13-24/3411, від 23 травня 2013 року N 07-04-10-24/3813, від 28 жовтня 2013 року N 07.1-0107-24/3492, від 03 вересня 2015 року N 941/11/08-70-03-02 та листом Донецької митниці ДФС України від 12 лютого 2016 року N 758/10/05-70-05.

У зв'язку із закінченням термінів зберігання, нездійсненням митного оформлення товару та відсутності підстав для його зберігання, ДФС України запропоновано, а Державним агентством автомобільних доріг України підтримано ініціативу щодо розпорядження вантажами металоконструкцій, за якими власник або уповноважена особа не звернулась до закінчення строків зберігання.

19 вересня 2016 року Міністерством юстиції України надано висновок за результатами повторної правової експертизи до проекту розпорядження КМУ "Про передачу майна до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг", яким вказаний проект погоджено, а 11 жовтня 2016 року КМУ прийнято спірне розпорядження, яким передано мостові металоконструкції, що обліковуються Запорізькою та Донецької митницями ДФС України, за переліком згідно з додатком до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг.

Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням судів першої та апеляційної інстанцій, що державними органами вчинялись усі необхідні дії, спрямовані на повідомлення власника відносно товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Проте, власником товару (ТОВ "Ремекс") жодних дій, направлених на реалізацію права власності на це майно, не було вчинено.

Що стосується твердження ТОВ "Remeks sanayii urunleri uretim ve dis tic. ltd. sti.", що він є власником поставленого товару згідно додаткових угод від 14 травня 2012 року N 3 до контракту від 07 березня 2012 року N ЕМ 07/03 та від 04 вересня 2014 року N 1 до контракту від 25 лютого 2014 року N ЕМ 25/02, якими було внесено зміни до п. 12.2 цих контрактів, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Згідно п. 12.2 вказаних контрактів убачається, що жодна зі сторін не має права передачі своїх прав та зобов'язань за контрактами третій особі без письмової на те згоди іншої сторони. Право власності на товар "металоконструкції пролітних споруд" переходить до Покупця після повної оплати за поставлений товар відповідно п. 3.1 цих контрактів.

Разом із тим, п. 2 додаткових угод визначено, що інші пункти і розділи контрактів, залишаються без змін.

До того ж, додаткові угоди від 14 травня 2012 року N 3 та від 04 вересня 2014 року N 1, на які посилається скаржник, під час митного оформлення товару не надавалися, що підтверджується відповідями Донецької митниці ДФС України від 21 травня 2018 року та Запорізької митниці ДФС України від 21 травня 2018 року.

Крім цього, у відповідь на вказані вище листи Запорізької та Донецької митниці ДФС України щодо закінчення строків зберігання металоконструкцій та початок процедури розпорядженнями ними, ТОВ "Ремекс" інформувало митний орган, що після надходження коштів виконає зобов'язання щодо митного оформлення, сплати митних платежів та не заперечує проти нарахованої плати за зберігання товарів на складі митного органу, а також не повідомляло, що власником товару є інше товариство.

Отже, у ДФС України були обґрунтовані підстави вважати належним власником майна його покупця - ТОВ "Ремекс", відповідно до п. 8.3 згадуваних контрактів, а тому аргументи скаржника щодо порушення відповідачем приписів ст. 243 МК України ( N 4495-VI), оскільки його, як власника товару, не було повідомлено про застосування заходів з реалізації такого через порушення строку зберігання під митним контролем, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Інших доводів та доказів, аніж ті, які були оцінені апеляційний судом, касаційна скарга не містить.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність спірного розпорядження КМУ від 11 жовтня 2016 року N 725-Р "Про передачу мостових металоконструкцій до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг" (Перелік N 725-р), оскільки таке розпорядження прийняте на законних підставах, з дотриманням встановленої процедури та у межах наданих повноважень.

За таких обставин Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд касаційної інстанції у своєму рішенні також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) (Рішення): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", заява N 303-A, п. 29).

Відповідно до ст. 350 КАС України ( N 2747-IV) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України ( N 2747-IV) судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341 ( N 2747-IV), 345 ( N 2747-IV), 349 ( N 2747-IV), 350 ( N 2747-IV), 355 ( N 2747-IV), 356 ( N 2747-IV), 359 КАС України ( N 2747-IV), суд постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Remeks sanayii urunleri uretim ve dis tic. ltd. sti." залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року (Рішення N 826/18893/16) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року (Постанова N 826/18893/16) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

 

Суддя-доповідач

І. В. Саприкіна

Судді:

А. Ю. Бучик

 

А. А. Єзеров




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали