ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11.09.2008 р.

N К-4690/07
N К-16156/07


Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого, судді: Бутенка В. І., суддів: Горбатюка С. А., Мироненка О. В., Панченка О. І., Штульмана І. В. (доповідач), при секретарі - Сторчоус Н. А. (за участю ОСОБА_1, третьої особи на стороні відповідача та її представника ОСОБА_3, а також Фім Лесі Володимирівни, - представника відповідача), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації (за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1), про скасування розпорядження N 1409 від 5 вересня 2006 року, за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду міста Вінниці від 18 січня 2007 року і ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 20 лютого 2007 року, а також на постанову Ленінського районного суду міста Вінниці 23 березня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2007 року, встановила:

В січні 2007 року ОСОБА_2 звернулася до Ленінського районного суду міста Вінниці із позовом до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про скасування розпорядження N 1409 від 05.09.2006 р., яке вважає необгрунтованим і незаконним, а також таким, що порушує її права.

Позивач посилається на те, що вказаним розпорядженням скасовано раніше видане розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації N 1812 від 29.10.2003 р. "Про затвердження перепланування квартири АДРЕСА_1" та зобов'язано ОСОБА_2 замовити та погодити в установленому порядку проектну документацію на фактично виконані роботи з влаштування монолітного залізобетонного перекриття по всій площі квартири, влаштування ніш у несучих стінах під опалювальні батареї, зведення міжкімнатних перегородок, прокладання сантехнічних труб у міжквартирних перегородках та встановлення газового водонагрівача, а також збільшення розміру балкону за рахунок влаштування металевої рами по периметру балкону із влаштуванням додаткового виходу замість віконного прорізу; зобов'язано позивача надати нотаріально завірені зобов'язання про усунення за його рахунок всіх пошкоджень, що виникли під час проведення ремонтно-будівельних робіт.

18.01.2007 р. ухвалою Ленінського районного суду міста Вінниці відкрито провадження по справі за вищезазначеним позовом. До участі у справі було залучено ОСОБА_1 в якості третьої особи на стороні відповідача.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 20.02.2007 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду міста Вінниці від 18.01.2007 р. про відкриття провадження залишено без розгляду.

Постановою Ленінського районного суду міста Вінниці від 23.03.2007 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2007 р., позов ОСОБА_2 задоволено. Скасовано розпорядження N 1409 від 05.09.2006 р. Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації "Про скасування розпорядження Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації N 1812 від 29.10.2003 р. "Про затвердження перепланування квартири АДРЕСА_1".

Не погоджуючись із ухвалою Ленінського районного суду міста Вінниці від 18.01.2007 року та ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 20.02.2007 року, ОСОБА_1 06.03.2007 року подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, а 26.07.2007 року з касаційною скаргою на постанову Ленінського районного суду від 23.03.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2007 року, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати їх та направити справу на новий розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва, тобто за місцезнаходженням відповідача та за постійним місцем проживання позивача.

Ухвалами судді Вищого адміністративного суду України від 02.06.2008 року касаційні скарги були прийняті до провадження суду, по них відкрито касаційне провадження, вони об'єднані в одне провадження.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по суті норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга на постанову Ленінського районного суду міста Вінниці від 23.03.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2007 р. не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, який зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації права власності на об'єкти нерухомого майна, про що видано реєстраційне посвідчення N 008565 та зроблено запис в реєстрову книгу N д229-30 за реєстровим N 5045 від 11.09.2002 р.

Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації N 38 від 21.01.2003 р. позивачу надано дозвіл на замовлення та погодження у встановленому порядку проектної документації на перепланування квартири.

Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації N 201 від 19.02.2003 р. затверджено робочий проект на перепланування квартири та надано дозвіл виконати роботи по переплануванню квартири згідно з розробленням проектом.

У свою чергу, розпорядженням Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації N 1812 від 29.10.2003 р. затверджено Акт міжвідомчої комісії N 357 від 25.09.2003 р. про прийняття в експлуатацію квартири АДРЕСА_1 у зв'язку з відповідністю здійсненого перепланування вимогам існуючих будівельних норм.

Проте в подальшому, 05.09.2006 р. розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації N 1409 скасоване раніше видане розпорядження N 1812 від 29.10.2003 р. "Про затвердження перепланування квартири АДРЕСА_1" та зобов'язано ОСОБА_2. вчинити ряд дій щодо внесення змін до проектної документації на фактично виконані ремонтно-будівельні роботи.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно та розсудливо.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації N 1409 від 05.09.2006 р. прийняте з порушенням вимог ч. 3 ст. 2 КАС України.

Так, відповідно ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Таким чином, в зазначеній нормі права законодавцем чітко обумовлено коло суб'єктів, яким надано повноваження скасовувати розпорядження голови державної адміністрації. Такими суб'єктами є Президент України, Кабінет Міністрів України, голова місцевої державної адміністрації вищого рівня або суд. Отже, скасування власного розпорядження головою державної адміністрації свідчить про вихід ним за межі власних повноважень та суперечить вимогам Закону України "Про місцеві державні адміністрації", що є підставою для задоволення позовних вимог.

До того ж, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що зобов'язанням позивача розпорядженням N 1409 від 05.09.2006 р. внести зміни до проектної документації у зв'язку з виконанням певних видів ремонтно-будівельних робіт, відповідач порушив і закріплений законодавчо принцип необхідності врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення суб'єктом владних повноважень.

Залишаючи касаційну скаргу без задоволення, колегія суддів враховує і той факт, що ОСОБА_1, стверджуючи про порушення її прав як власника квартири АДРЕСА_2 у зв'язку з проведенням ремонтно-будівельних робіт власником сусідньої квартири НОМЕР_1 ОСОБА_2, не позбавлена можливості захистити свої права, оскарживши до суду розпорядження N 1812 від 29.10.2003 р., яким було затверджене перепланування квартири АДРЕСА_1, а не в межах даного судового процесу.

Таким чином, суди попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень дійшли вірного висновку про скасування розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації N 1409 від 05.09.2006 р. "Про скасування розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації N 1812 від 29.10.2003 р. "Про затвердження перепланування квартири АДРЕСА_1", як такого, що прийнято з перевищенням відповідачем наданих йому повноважень та без врахування усіх обставин, що мають значення при прийнятті зазначеного розпорядження.

В частині посилань третьої особи на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: вимог ст. ст. 33, 35 КАС України, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про наявність зазначених процесуальних порушень, однак бере до уваги, що вказані порушення було усунено судом апеляційної інстанції, який відповідно до положень ст. 195 КАС України переглядає в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції. Зазначені порушення не призвели до неправильного вирішення справи, а відповідно до ч. 2 ст. 224 КАС України не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Обговоривши доводи касаційної скарги стосовно порушень правил територіальної підсудності, колегія суддів вважає їх безпідставними, враховуючи наступне.

За правилами ч. 2 ст. 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Позивачу надається право визначати територіальне знаходження адміністративного суду для звернення з адміністративним позовом за своїм місцем проживання (перебування, знаходження).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем оскаржуються дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, які стосуються інтересів самого позивача.

Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначені поняття "місце проживання" - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, та "місце перебування" - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Разом з тим, в чинному законодавстві України не визначено поняття "місце знаходження", а тому подання ОСОБА_2 позову за її фактичними місцем знаходженням у місті Вінниці, де вона проходила лікування та де проживає її чоловік ОСОБА_4 (АДРЕСА_3, що територіально відноситься до Ленінського районного суду міста Вінниці), не порушує правил територіальної підсудності та свідчить про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з цих мотивів.

Таким чином, дана справа підлягала вирішенню і розглянута за місцем знаходження позивача ОСОБА_2.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови Ленінського районного суду міста Вінниці від 23.03.2007 р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2007 р. немає.

На думку колегії суддів, касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду міста Вінниці від 18.01.2007 р. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 20.02.2007 р. підлягає закриттю з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 13 КАС України особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 211 КАС України передбачені випадки, в яких можливе касаційне оскарження ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвал суду апеляційної інстанції.

У відповідності до зазначеної правової норми вищезгадані судові рішення можуть бути оскаржені в касаційному порядку лише якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

З касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує ухвалу судді апеляційного суду Вінницької області від 20.02.2007 р. про залишення без розгляду апеляційної скарги на ухвалу судді Ленінського районного суду міста Вінниці від 18.01.2007 р. про відкриття провадження по справі, винесення якої не перешкоджає правам осіб на судовий захист, і яка, згідно положень ст. 107 КАС України, оскарженню не підлягає.

Таким чином, касаційне провадження, яке відкрито ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.06.2008 р. за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду міста Вінниці від 18.01.2007 р. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 20.02.2007 р., належить закрити як помилково відкрите.

Керуючись ст. ст. 157, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду міста Вінниці від 23 березня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2007 року - залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду міста Вінниці від 23 березня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2007 року - залишити без змін.

Касаційне провадження, яке відкрито ухвалою Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2008 року за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду міста Вінниці від 18 січня 2007 року і ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 20 лютого 2007 року - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст. ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

 

Судді:

 





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали