ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 15 листопада 2016 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенди О. В., суддів: Волкова О. Ф., Прокопенка О. Б., Самсіна І. Л., при секретарі судового засідання - Шатило Р. П., за участю: позивача - ОСОБА_1, представників: Президента України - Г. Д. С., Голови Служби безпеки України (далі - СБУ) - Ц. Л. В., ректора Національної академії СБУ - Д. І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України, треті особи: Голова СБУ Г. В. С., ректор Національної академії СБУ К. С. С., про скасування Указу Президента України від 14 квітня 2016 року N 150/2016 "Про призначення С. К. ректором Національної академії Служби безпеки України" (Указ N 150/2016) (далі - Указ N 150/2016), встановила:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати Указ N 150/2016 (Указ N 150/2016).

На обґрунтування позову зазначив, що відповідно до частини першої статті 15 Закону України від 25 березня 1992 року N 2229-XII "Про Службу безпеки України" Президент України не наділений правом на призначення ректора Національної академії СБУ, натомість ректор цього вищого навчального закладу має обиратися за конкурсом шляхом таємного голосування відповідно до частини третьої статті 42 Закону України від 1 липня 2014 року N 1556-VII "Про вищу освіту" (Закон N 1556-VII). Прийняттям Указу N 150/2016 (Указ N 150/2016) Президент України вчинив, на думку позивача, корупційне правопорушення, оскільки для призначення К. С. С. ректором Національної академії СБУ він використав своє службове становище з метою одержання неправомірної вигоди іншою особою - К. С. С., що є порушенням статті 22 Закону України від 14 жовтня 2014 року N 1700-VII "Про запобігання корупції" (Закон N 1700-VII). Вважає, що його охоронюваний інтерес полягає у запобіганні корупції з боку Президента України і лише шляхом визнання протиправним і скасування Указу N 150/2016.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31 травня 2016 року провадження у справі закрив.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив із того, що Указ N 150/2016 (Указ N 150/2016), яким призначено ректором Національної академії СБУ К. С. С., є актом індивідуальної дії. Відсутність у ОСОБА_1 прав чи обов'язків у зв'язку із виданням Президентом України зазначеного Указу не породжує для позивача права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_1 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просить скасувати цю ухвалу.

У заяві про перегляд ідеться про те, що Вищий адміністративний суд України при прийнятті оскаржуваної ухвали порушив гарантоване йому статтею 55 Конституції України право на звернення до суду з позовом на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У судовому засіданні позивач підтримав заяву та навів доводи на її обґрунтування.

Представники відповідача та третіх осіб, вважаючи оскаржуване рішення Вищого адміністративного суду України законним та обґрунтованим, просили відмовити у задоволенні заяви про його перегляд.

Перевіривши наведені у заяві доводи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною другою статті 171 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії, яким є Указ N 150/2016 (Указ N 150/2016).

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у ОСОБА_1 права на звернення до суду з позовом про скасування Указу N 150/2016 (Указ N 150/2016).

Враховуючи те, що Вищий адміністративний суд України розглянув справу з дотриманням вимог процесуального права, а наведені у заяві про перегляд та в судовому засіданні доводи не спростовують викладених у рішенні цього суду висновків, у задоволенні заяви ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року N 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (Закон N 1402-VIII), частиною шостою статті 171-1, статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

О. В. Кривенда

Судді:

О. Ф. Волков

 

О. Б. Прокопенко

 

І. Л. Самсін




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали