ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 23 травня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Романюка Я. М., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григорєвої Л. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Луспеника Д. Д., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_41 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 9 серпня 2007 року, ухвали апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2007 року та ухвали судді Верховного Суду України від 27 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_42 до ОСОБА_41 та Вишгородської районної державної адміністрації про скасування усиновлення, встановив:

У листопаді 2006 року ОСОБА_42 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_41 та Вишгородської районної державної адміністрації про скасування усиновлення. Позивачка зазначала, що рішенням Вишгородського районного суду від 26 липня 2004 року задоволено їх з ОСОБА_41 заяву про усиновлення малолітнього ОСОБА_43, ІНФОРМАЦІЯ_1, і з того часу вони прийняли його у свою сім'ю на правах сина. Однак, з часом ставлення дитини до неї змінилося, він почав ображати її та застосовувати фізичне насильство, а ОСОБА_41 став цьому потурати. Посилаючись на те, між нею та дитиною склалися стосунки, які роблять неможливим їхнє подальше спільне проживання, позивачка просила скасувати усиновлення нею та її чоловіком ОСОБА_41 неповнолітнього на той час ОСОБА_43.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 9 серпня 2007 року позов задоволено. Скасовано усиновлення ОСОБА_43 ОСОБА_41 та ОСОБА_42.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2007 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 27 лютого 2008 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_41 на зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відмовлено у зв'язку з тим, що касаційна скарга була необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликали необхідності перевірки матеріалів справи.

В липні 2008 року ОСОБА_41 звернувся до Європейського суду з прав людини (далі Європейський суд) зі скаргою на несправедливість рішення національного суду про скасування усиновлення.

20 серпня 2010 року набуло статусу остаточного рішення, винесене Європейським судом у справі "ОСОБА_41 проти України". У цій справі Європейський суд констатував порушення Україною статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції), зазначивши, що висновки національних судів, якими мотивувалося скасування усиновлення, не були підкріплені відповідними й достатніми підставами, які б виправдали таке втручання в сімейне життя заявника.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОСОБА_41, посилаючись на встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, просить скасувати рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_41 на підтримання заяви, а також позивачки ОСОБА_42, її представника ОСОБА_44 та представника Вишгородської районної державної адміністрації Тимошенко В.М. на її заперечення, перевіривши наведені заявником ОСОБА_41 доводи, Верховний Суд України дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновками якого погодилися апеляційний та касаційний суди, виходив із того, що між усиновлювачами ОСОБА_41 та ОСОБА_42 і усиновленою дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювачів, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачами своїх батьківських обов'язків.

Однак, з таким висновком суду погодитися не можна.

У справі "ОСОБА_41 проти України" Європейський суд зазначив, що хоча національні суди визнали, що проживання однією сім'єю сина заявника ОСОБА_41 та його колишньої дружини ОСОБА_42 було неможливим, скасування усиновлення щодо ОСОБА_41 не було необхідним, оскільки на той час він та ОСОБА_42 розлучилися і не проживали однією сім'єю.

Крім того, було вказано на те, що національні суди не проаналізували можливі наслідки скасування усиновлення для дитини, і не дослідили менш суворі альтернативні заходи, які б забезпечили усунення стверджуваних недоліків у вихованні та розвитку дитини і виконання державою свого обов'язку зі збереження єдності сім'ї.

Також Європейський суд звернув увагу на те, що після скасування усиновлення та винесення рішення про передання хлопчика під опіку він і далі проживав із заявником, а у подальшому заявника було призначено його опікуном. У зв'язку з цим було піддано сумніву висновки національних судів про неспроможність заявника забезпечувати виховання дитини у сімейному середовищі.

З огляду на вищезазначене Європейський суд констатував порушення Україною статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 11 вересня 1997 року, зазначивши, що висновки національних судів, якими мотивувалося скасування усиновлення, не були підкріплені відповідними й достатніми підставами, які б виправдали таке втручання в сімейне життя заявника.

Відповідно до ст. ст. 2, 10 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та п. 1 ст. 46 Конвенції рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання. Виконання рішення, крім виплати відшкодування, полягає також у вжитті державою додаткових заходів індивідуального характеру, зокрема відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum). Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі.

Таким чином, міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, встановлено порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3603 та ч. 3 ст. 3604 ЦПК України є підставою для часткового задоволення заяви і скасування оскаржуваних рішень в частині скасування усиновлення дитини ОСОБА_41 і направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду, який виніс оскаржуване рішення.

Керуючись ст. 353, п. 1 ч. 1 ст. 3603, ч. 3 ст. 3604 ЦПК України, Верховний Суд України постановив:

Заяву ОСОБА_41 про перегляд судових рішень Верховним Судом України задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 9 серпня 2007 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2007 року та ухвалу судді Верховного Суду України від 27 лютого 2008 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_42 до ОСОБА_41 та Вишгородської районної державної адміністрації про скасування усиновлення дитини ОСОБА_41 скасувати і направити справу в цій частині на новий розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.

Постанова оскарженню не підлягає.

 

Головуючий:

Я. М. Романюк

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григорєва

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюка

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

Д. Д. Луспеник

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали