ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

08.05.2018 р.

Справа N 583/2198/17

 

Адміністративне провадження N К/9901/11105/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Бившевої Л. І., суддів: Шипуліної Т. М., Хохуляка В. В., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.08.2017 (суддя - Ярошенко Т. О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 (судді - Старостін В. В., Бегунц А. О., Рєзнікова С. С.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування вимог, припинення дії, яка порушує право, та відновлення становища, яке існувало до порушення, установив:

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до місцевого загального суду як адміністративного суду про скасування вимоги про сплату боргу по єдиному соціальному внеску, повернення незаконно вилученої заробітної плати, стягнення з суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями.

Охтирський міськрайонний суд Сумської області ухвалою від 21.08.2017 адміністративний позов ОСОБА_2 повернув з тих підстав, що при поданні позовної заяви позивач порушила правило предметної підсудності, що визначено статтею 18 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинній на час подання позову).

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.12.2017 апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення, а ухвалу місцевого загального суду як адміністративного суду - без змін.

ОСОБА_2 подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.08.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для розгляду.

Позивач вважає, що повертаючи позов, суди вийшли за межі, встановлені статтями 6, 19 Конституції України, порушили положення статей 18 - 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.04.2018 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою позивача.

Відповідач не реалізував процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За правилами частин другої, третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинній на час подання позову) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" (Закон N 1356-VIII), за виключенням спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Загальні правила територіальної підсудності закріплені у статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання позову). Для визначення територіальної підсудності адміністративної справи за правилами частини другої вказаної норми слід урахувати, що позивач може вибрати не будь - який суд, а лише суд, якому предметно підсудна справа.

Предметна підсудність адміністративних справ на час подання позову була визначена статтею 18 Кодексу адміністративного судочинства України.

Загальне правило, яке встановлено цією статтею, полягає в тому, що предметна підсудність адміністративних справ не може бути змінена стороною адміністративного спору, а в разі невизначеності цим Кодексом предметної підсудності справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.

У частині першій статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; 2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; {Пункт 3 частини першої статті 18 виключено на підставі Закону від 18.02.2010 N 1691-VI - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду від 09.09.2010 N 19-рп/2010}; 4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 5) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті; 6) адміністративні справи щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню за межі України; продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню за межі України; затримання іноземців та осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; 7) адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця щодо виконання рішень органів (посадових осіб), крім судових рішень.

Предметна підсудність справ окружним адміністративним судам визначена частиною другою статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Кабінет Міністрів України постановою від 21.05.2014 N 160 "Про утворення Державної фіскальної служби" (Постанова N 160) утворив Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 N 236 (Постанова N 236), Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Пункт 7 цього Положення (Постанова N 236) визначає, що Державна фіскальна служба України здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Аналіз викладеного вказує, що правовідносини, які виникають під час виконання Державною фіскальною службою України та її територіальними органами покладених на них завдань, є публічно-правовими, а справи зі спорів з суб'єктами цих відносин є адміністративними.

Відповідачем згідно з позовною заявою зазначено Головне управління ДФС у Сумській області. При цьому резолютивна частина позову містить вимоги про скасування вимоги про сплату боргу по єдиному соціальному внеску та стягнення матеріальної та моральної шкоди.

За приписами частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинній на час подання позову) вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту цієї норми випливає, що в такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

З урахуванням встановлених судами обставин та норм права, позов ОСОБА_2 належить за предметною підсудністю до Сумського окружного адміністративного суду, а не Охтирському міськрайонному суду Сумської області, про що вірно зазначили суди попередніх інстанцій.

За правилами, встановленими пунктом 6 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинній на час подання позову) позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349 ( N 2747-IV), статті 350 ( N 2747-IV), частинами 1 ( N 2747-IV), 5 статті 355 ( N 2747-IV), статтями 356 ( N 2747-IV), 359 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), суд постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.08.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Судді Верховного Суду:

Л. І. Бившева

 

В. В. Хохуляк

 

Т. М. Шипуліна




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали