ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

УХВАЛА

від 22 березня 2011 року

(Витяг)

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області вироком від 7 грудня 2009 р. засудив Б. А. В. та Б. А. О. за ч. 2 ст. 296 КК на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК їх обох звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки з покладенням на кожного обов'язків, передбачених пунктами 2 - 4 ч. 1 ст. 76 КК.

За ч. 2 ст. 187 КК Б. А. В. та Б. А. О. виправдано.

Г. В. засуджено: за ч. 2 ст. 296 КК на два роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК на три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим Г. В. призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Г. М. та К. засуджено: за ч. 2 ст. 296 КК на два роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 186 КК на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим Г. М. та К. визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ст. 71 КК Г. М. за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 18 липня 2007 р. і визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки і шість місяців.

Також на підставі ст. 71 КК К. за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 25 лютого 2009 р. і визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки і шість місяців.

За ст. 304 КК К. виправдано.

Постановлено стягнути: із засудженого Б. А. О. на користь потерпілого Г. Р. на відшкодування матеріальної шкоди 279 тис. 64 грн. та моральної - 2 тис. грн.; із засудженого Г. М. на користь потерпілого Г. Р. на відшкодування матеріальної шкоди 579 тис. 64 грн. та моральної - 3 тис. грн.; із засудженого К. на користь потерпілого Г. Р. на відшкодування матеріальної шкоди 304 тис. 64 грн. та моральної - 3 тис. грн.

Згідно з вироком суду Б. А. В., Б. А. О., Г. М., Г. В. і К. визнано винуватими і засуджено за те, що вони 14 березня 2009 р. в нічний час біля бару, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, витягли з автомобіля таксі Г. Р. і безпричинно завдали йому удари ногами й руками в різні частини тіла, спричинивши легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.

Продовжуючи свої злочинні дії, Г. М., Г. В. та К. за попередньою змовою між собою, маючи умисел на заволодіння чужим майном, скориставшись безпорадним станом Г. Р., який був непритомний, відкрито заволоділи його майном на загальну суму 1 тис. 530 грн.

Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 27 січня 2010 р. вирок у частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілого Г. Р. змінив: постановив стягнути в солідарному порядку із засуджених на користь потерпілого Г. Р. на відшкодування моральної шкоди 20 тис. грн., а також солідарно із Г. В., К. та Г. М. на відшкодування моральної шкоди за ч. 2 ст. 186 КК 6 тис. грн. У решті вирок щодо засуджених залишено без змін.

У касаційному поданні заступник прокурора Хмельницької області порушив питання про скасування судових рішень щодо засуджених у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засуджених внаслідок м'якості з направленням справи на новий судовий розгляд. Аналізуючи докази у справі, він доводив, що в діях засуджених є склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 187 КК, а тому суд безпідставно перекваліфікував дії Г. В., Г. М., К. із ч. 2 ст. 187 КК на ч. 2 ст. 186 КК та виправдав Б. А. В. і Б. А. О. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК. Також доводив, що висновок суду про відсутність у діях К. складу злочину, передбаченого ст. 304 КК, є немотивованим. Крім того, зазначив, що неправильна кваліфікація дій засуджених за більш м'яким законом та виправдання Б. А. В. і Б. А. О. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, а К. - передбаченого ст. 304 КК, потягла призначення засудженим надмірно м'якого покарання.

На касаційне подання заступника прокурора Хмельницької області подано заперечення Б. А. В.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, зазначені у касаційному поданні, колегія суддів дійшла висновку, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд порушив вимоги ст. 318 КПК щодо надання підсудному права виступити в судових дебатах, що відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 370 КПК є безумовною підставою для скасування вироку.

Так, згідно з протоколом судового засідання, зауваження на який учасники процесу не подавали, після оголошення судового слідства закінченим суд перейшов до судових дебатів, в яких взяли участь прокурор, представник потерпілого, захисники, законний представник неповнолітнього, а також підсудні Б. А. В. і К., після чого підсудним Б. А. В., К., Г. М., Г. В. було надано останнє слово.

Тобто, підсудні Б. А., Г. М., Г. В. були позбавлені права виступити на свій захист у судових дебатах, а підсудний Б. А. О. - ще й права виступити з останнім словом.

Окрім того, суд не вжив усіх передбачених законом заходів для повного й об'єктивного дослідження доказів у справі та постановлення законного, обґрунтованого і справедливого вироку.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину, форми вини і мотивів злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду, із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази, а також мотиви зміни обвинувачення, а у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованим - підстави для цього, а мотивувальна частина виправдального вироку - також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Зазначені вимоги кримінально-процесуального закону не були дотримані судом при розгляді справи та постановленні вироку щодо Б. А. В., Б. А. О., Г. М., Г. В. і К., що перешкодило суду постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

При перекваліфікації дій Г. В., Г. М., К. із ч. 2 ст. 187 КК на ч. 2 ст. 186 КК та виправданні Б. А. В. і Б. А. О. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, суд не дав належної оцінки таким доказам.

Так, при затриманні К. пояснив, що напад на Г. Р. було вчинено з метою заволодіння майном потерпілого. Г. М. після допиту як обвинувачений у присутності захисника також повідомляв про вчинення нападу на потерпілого з метою заволодіння його майном.

Одночасно К. і Б. А. В. у присутності захисника стверджували, що після побиття потерпілого всі почали його обшук, Г. Р. лежав мовчки, але руками намагався перешкодити відбиранню його речей, однак вони всі разом, застосувавши фізичну силу, його речі забрали. Обвинувачений Г. В. у присутності захисника також стверджував, що заволодів майном потерпілого в момент побиття останнього.

При цьому суд, зокрема шляхом виклику та допиту потерпілого, не з'ясував, який характер фізичної сили був застосований до потерпілого, чи міг він чинити активний опір нападникам, чи, можливо, перебував у момент заволодіння його майном у безпорадному стані внаслідок побиття засудженими.

Також суд не усунув суперечності у свідченнях підсудних щодо того, хто саме був ініціатором вчинення злочину щодо Г. Р.

Зазначені обставини мали істотне значення для правильного з'ясування фактичних обставин справи та для кваліфікації дій засуджених.

За таких обставин колегія суддів визнала, що вирок суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки суд передчасно дійшов висновку про необхідність перекваліфікації дій Г. В., Г. М. та К. із ч. 2 ст. 187 КК на ч. 2 ст. 186 КК та відсутність у діях Б. А. В. і Б. А. О. складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, а К. - злочину, передбаченого ст. 304 КК.

Неправильне застосування кримінального закону при кваліфікації дій засуджених потягло призначення їм покарання, яке через м'якість не відповідає тяжкості вчинених ними злочинів і даним про засуджених.

Оскільки апеляційний суд Хмельницької області не звернув уваги на зазначені істотні порушення судом першої інстанції, підлягає скасуванню й ухвала апеляційного суду Хмельницької області від 27 січня 2010 р.

За таких обставин вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 7 грудня 2009 р. та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 27 січня 2010 р. щодо Б. А. В, Б. А. О., Г. В., Г. М. і К. скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у той самий суд в іншому складі суду; постановлену у справі окрему ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 27 січня 2010 р. скасовано.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали