ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26.04.2011 р.

N К-59504/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді Леонтович К. Г., суддів - Гордійчук М. П., Калашнікової О. В., Чалого С. Я., Черпіцької Л. Т., секретаря - Нагорного М. В. (за участю представників: ДП "Український інститут промислової власності" - Т. І. М., Рахункової палати України - Щ. Е. В., П. Ю. Г., Міністерства освіти і науки України - Г. А. М.), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Рахункової палати України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року у справі N 1/51 за позовом державного підприємства "Український інститут промислової власності" до Рахункової палати України, третя особа - Міністерство освіти і науки України, про скасування висновку та постанови, встановила:

У березні 2008 року державне підприємство "Український інститут промислової власності" звернулося в суд з позовом до Рахункової палати України, третя особа - Міністерство освіти і науки України, в якому просило визнати протиправними та скасувати постанову Колегії Рахункової палати України від 11.12.2007 р. N 30 в частині затвердження висновку Колегії до звіту про результати аудиту ефективності діяльності Міністерства освіти і науки України з охорони інтелектуальної власності від 11.12.2007 р. N 76/30-2, а також положення висновку Колегії Рахункової палати України до Звіту про результати аудиту ефективності діяльності Міністерства освіти і науки України з охорони інтелектуальної власності від 11.12.2007 р. N 76/30-2, а саме: абзаци 3 та 4 пункту 1; пункти 2, 3, 4 та 10 в цілому; Абзац 2 резолютивної частини наступного змісту: "вжити заходів для усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у порушеннях при плануванні та використанні бюджетних коштів і коштів, що акумулюються на рахунках ДП "Українській інститут промислової власності".

Позовні вимоги мотивовані тим, що Рахункова палата мала діяти у даному випадку на підставі Закону України "Про Рахункову палату", яким визначений її статус, функції, повноваження та порядок їх здійснення. Рахункова палата не має повноважень на здійснення аудиту ефективності діяльності, оскільки до функцій та повноважень Рахункової палати віднесене здійснення перевірок та ревізій.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2008 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року скасоване рішення суду першої інстанції та ухвалене нове судове рішення про задоволення позовних вимог в частині. Визнані протиправними та скасуванні наступні положення висновку Колегії Рахункової палати України до Звіту про результати аудиту ефективності діяльності Міністерства освіти і науки України з охорони інтелектуальної власності від 11.12.2007 року N 76/30-2: абзац четвертий пункту першого; пункти другий, третій, четвертий в цілому; абзац третій пункту десятого; абзац другий резолютивної частини наступного змісту: "вжити заходів для усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у порушеннях при плануванні та використанні бюджетних коштів і коштів, що акумулюються на рахунках ДП "Українській інститут промислової власності". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду Рахункова палата України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, дорученням Голови Рахункової палати від 19.09.2007 р. контрольній групі Рахункової плати було доручене проведення аудиту ефективності діяльності Міністерства освіти і науки України, державних підприємств "Українське агентство з авторських та суміжних прав", "Інтелзахист" та "Український інститут промислової власності" у сфері інтелектуальної власності щодо забезпечення наповнення бюджету та використання бюджетних коштів на заходи з охорони інтелектуальної власності.

За наслідками проведеної перевірки зазначених установ та підприємств Колегією Рахункової палати України 11.12.2007 р. був прийнятий Висновок N 76/30-2 до Звіту про результати аудиту ефективності діяльності Міністерства освіти і науки України з охорони інтелектуальної власності. Також 11.12.2007 р. Колегією Рахункової палати була прийнята постанову N 30, якою був затверджений оскаржуваний висновок.

Зазначеним Висновком, зокрема, були встановлені порушення, які полягали: у незаконному створенні Міністерством освіти і науки України ДП "Український інститут промислової власності" та делегуванню йому функцій центрального органу виконавчої влади у сфері правової охорони інтелектуальної власності (абзац четвертий пункту першого Висновку); у незаконному виведенню зборів за видачу охоронних документів на об'єкти промислової власності за межі бюджетного законодавства та штучного надання їм статусу не бюджетних надходжень на рахунки ДП"Український інститут промислової власності" та їх використання цим підприємством з порушеннями законодавства (пункт другий Висновку); проведенні видатків поза рахунками Державного казначейства України та відсутності контролю з боку Міністерства освіти і науки України та Державного департаменту інтелектуальної власності, які призвели до використання ДП "Український інститут промислової власності" коштів, передбачених на забезпечення державної охорони об'єктів промислової власності на свій розсуд (пункт третій Висновку); недосконалому управлінні ДП "Український інститут промислової власності" коштами за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності та їх безконтрольному використанню з порушенням законодавства (пункт четвертий Висновку); використанні ДП "Український інститут промислової власності" з порушенням чинного законодавства державних коштів у загальній сумі 47,5 млн. грн., у тому числі 0,9 млн. грн. на цілі, не передбачені спеціальними законами у сфері захисту інтелектуальної власності (абзац третій пункту десятого Висновку).

Крім того, у резолютивній частині Висновку відповідачем було зроблено висновок про необхідність вжиття заходів для усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у порушеннях при плануванні та використанні бюджетних коштів і коштів, що акумулюються на рахунках ДП "Українській інститут промислової власності" (абзац другий резолютивної частини Висновку).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Рахункова палата України, проводячи перевірки згідно чинного законодавства, викладає у своїх актах власні міркування щодо предмету перевірки, які можуть знайти або не знайти реалізацію у відповідних рішеннях компетентних органів державної влади. Сам факт прийняття оскаржуваних висновку та постанови не можуть вважатися такими, що порушують права та інтереси позивача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що положення Висновку Рахункової палати, які є предметом оскарження мають безпосередні правові наслідки для позивача, стосуються його прав та інтересів та можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на думку позивача, Рахункова палата не має повноважень на здійснення аудиту ефективності діяльності, оскільки до функцій та повноважень Рахункової палати віднесене здійснення перевірок та ревізій. Позивач не оскаржує право Рахункової палати на проведення перевірок, проте форма, у якій її було проведено, не узгоджується з визначеними Законом України "Про Рахункову палату" формами діяльності Рахункової палати.

Згідно ст. 98 Конституції України Рахункова палата здійснює контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням.

До функцій та повноважень Рахункової палати ст. ст. 6, 7, 26 Закону віднесене здійснення перевірок та ревізій.

Статтею 26 Бюджетного кодексу України визначено, що зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюються Рахунковою палатою -в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету України.

Пунктом 2 ст. 7 Закону України "Про Рахункову палату" відповідачу надане повноваження на проведення фінансових перевірок, ревізій в апараті Верховної Ради України, органах виконавчої влади, Національному банку України, Фонді державного майна України, інших підзвітних Верховній Раді України органах, а також на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності в межах, визначених статтею 16 цього Закону. Водночас згідно ст. 16 вказаного закону Рахункова палата має право контролювати також підприємства у тій частині їх діяльності, яка стосується використання коштів Державного бюджету України.

Також, ст. 110 Бюджетного кодексу України до повноважень Рахункової палати відноситься здійснення контролю за ефективністю використання і управління коштами Державного бюджету України.

Згідно ч. 4 ст. 363 Господарського кодексу України державний фінансовий аудит здійснюється Рахунковою палатою та органами державної контрольно-ревізійної служби відповідно до законів.

Судом першої інстанції встановлено, що оскаржувані висновок та постанова прийняті в межах повноважень Рахункової палати щодо проведення контролю за надходженням (наповненням) коштів державного бюджету в межах повноважень, наданих ст. 110 Бюджетного кодексу України. Складовою частиною чого є оцінка ефективності діяльності суб'єкта, що перевіряється.

Рішенням Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти від 16.04.2008 р. "Про стан державного регулювання і управління у сфері розвитку, правової охорони і захисту інтелектуальної власності та інноваційної діяльності в України" перевірені обґрунтованість висновків вказаної перевірки. Не всі висновки Рахункової палати України були прийняті на засіданні цього Комітету, хоча і містилися у проекті рішення цього Комітету, копія якого знаходяться в матеріалах справи. Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти при прийнятті відповідного рішення не врахував оскаржуваний висновок в частині порушення суб'єктами, які перевірялися, положень бюджетного законодавства та необхідності зміни законодавства України в цій частині.

Тобто, саме ці органи державної влади в межах своєї компетенції мали б прийняти відповідні рішення щодо висновків Рахункової палати України, тоді як Рахункова палата України, проводячи перевірки згідно чинного законодавства, викладає у своїх актах власні міркування щодо предмету перевірки, які можуть знайти або не знайти реалізацію у відповідних рішеннях компетентних органів державної влади.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що сам факт прийняття оскаржуваних висновку та постанови не можуть вважатися такими, що порушують права та інтереси позивача. Якщо позивач вважає, що у висновку та постанові міститься інформація, що не відповідає дійсності, він може звернутися за захистом своїх прав в порядку ст. 277 ЦК України з позовом про спростування недостовірної інформації, яка завдає шкоди діловій репутації позивача, у відповідний суд.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги.

За таких обставин доводи касаційної скарги спростовують висновки суду апеляційної інстанції, а касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до закону але помилково скасоване судом апеляційної інстанції.

Виходячи з наведеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, ухвалила:

Касаційну скаргу Рахункової палати України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року скасувати.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2008 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст. ст. 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали