ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

15.02.2011 р.

N 29/250-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Овечкіна В. Е., суддів - Чернова Є. В., Цвігун В. Л. (за участю представників: позивача - Кривошеєнко О. Ю., довір. від 14.10.2010, б/н, відповідача - Воронова В., довір. від 05.01.2011 N 53), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківського міського відділення Кінологічної спілки України на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 у справі N 29/250-10 за позовом Харківського міського відділення Кінологічної спілки України до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про спонукання до підписання додаткової угоди до договору оренди та за зустрічним позовом про розірвання договору оренди N 1642 від 19.08.99 р. та виселення, встановив:

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.10.2010 (суддя Тихий П. В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 (судді: Сіверін В. І., Білоконь Н. Д., Терещенко О. І.), зустрічний позов задоволено - на підставі ч. 2 ст. 651, ч. 3 ст. 773 та п. 1 ст. 783 ЦК України розірвано укладений між сторонами договір оренди у зв'язку з порушенням орендарем обов'язків щодо страхування орендованого майна і узгодження призначення орендованих приміщень з органами пожежної безпеки у встановлені договором строки та виселено орендаря із займаних нежилих приміщень загальною площею 70,4 кв. м по просп. Правди, 7 в м. Харкові. В первісному позові відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Харківське міське відділення Кінологічної спілки України в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в зустрічному позові та задоволення первісного позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права ст. ст. 651, 764, 783 ЦК України, ст. ст. 17, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. ст. 33, 34 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає недоведеним порушення ним умов договору по використанню орендованого майна всупереч договору та цільовому призначенню приміщень, що могло б бути підставою для розірвання договору оренди згідно з п. 1 ст. 783 ЦК України. Позивач також вказує на те, що всі необхідні узгодження з органами державної пожежної охорони та санепідемслужбою були отримані орендарем ще до 2010 року, а договори майнового страхування орендованих приміщень переукладаються кожного року, тому до матеріалів справи було долучено договір, діючий на день розгляду справи по суті. Окрім того, на думку заявника, обставини запізнілого узгодження призначення приміщення з відповідними службами у 2010 році не є в розумінні ст. 783 ЦК України підставою, за наявності якої у орендодавця виникає право вимагати розірвання договору оренди.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

24 лютого 1989 року між Харківським міським відділенням Кінологічної Спілки України та управлінням житлового господарства міськвиконкому було укладено договір оренди N 2600 нежитлових приміщень що розташовані за адресою: м. Харків, пр. Правди, 7, літ. А-6. Орендовані приміщення були передані позивачеві по акту передачі від 24 лютого 1989 року.

В серпні 1991 року між позивачем та Фондом міського майна Харківської міської ради народних депутатів було переукладено договір оренди нежитлового приміщення N 659 строком на 5 років.

Надалі, у 1999 році договір оренди нежитлового приміщення було переукладено між позивачем та відповідачем - Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради було укладено договір N 1642 від 19.08.99 р.

Згідно з вимогами п. 1.1 договору оренди N 1642 від 19.08.99 р. відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 70,4 кв. м, що розташоване за адресою: м. Харків, пр. Правди, 7, літ. А-6.

Право на оренду зазначеного приміщення отримано орендарем на підставі розпорядження Управління комунального майна та приватизації N 662 від 19.08.99 р.

Згідно з п. 3.1.1 договору оренди N 1642 від 09.08.99 р. майно передано в оренду з метою використання під клуб породистих собак та підсобне приміщення.

Згідно з додатковою угодою N 3 від 01.10.2004 до договору оренди N 1642 від 19.08.99 р. строк дії договору оренди було продовжено до 1 вересня 2005 року. Відповідно до п. 1.3 додаткової угоди N 3 майно передано в оренду з метою використання під офіс.

Згідно з додатковою угодою N 7 до договору оренди N 1642 від 19.08.99 р. строк дії договору оренди було продовжено до 1 червня 2008 року.

Згідно з додатковою угодою N 8 від 03.102007 до договору оренди N 1642 від 19.08.99 р. пункт 1.3 договору викладено в наступній редакції "майно передано в оренду з метою використання: розміщення громадської організації - 70,4 кв. м та строк дії договору оренди було продовжено до 1 вересня 2005 року.

Додатковою угодою N 9 до договору оренди N 1642 від 19.08.99 р. строк його дії було продовжено до 1 травня 2009 року, а додатковою угодою N 10 від 01.05.2009 - до 1 травня 2010 року.

Згідно зі ст. 773 ЦК України орендар зобов'язаний користуватися приміщенням відповідно до його призначення та умов договору. Якщо орендар користується приміщенням не за його призначенням або з порушенням умов договору оренди, орендодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно з п. 1 ст. 783 ЦК України орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди, якщо орендар користується приміщенням всупереч договору.

Відповідно до пункту 4.12 додаткової угоди N 3 від 01.10.2004 до договору оренди нежитлових приміщень N 1642 від 19.08.99 р. орендар зобов'язаний узгодити призначення приміщення з органами пожежної державної охорони та санітарно-епідеміологічною службою по місцю знаходження об'єкту та надати копії вищезазначених договорів орендодавцю.

Також додатковою угодою N 7 від 01.07.2007 орендар був зобов'язаний укласти з Департаментом житлово-комунального господарства та енергетики угоду про організацію взаємовідносин у сфері благоустрою та надати копію цієї угоди орендодавцю.

Однак, незважаючи на те, що договір оренди N 1642 укладено 19.08.99 р., договір майнового страхування орендованих приміщень N 7/312-09 було укладено тільки 10.04.2009 р., узгодження призначення приміщення з органами пожежної державної охорони та санітарно-епідеміологічною службою також здійснено лише у 2010 р., тобто більш ніж через 10 років після укладення договору, а угоди з Департаментом житлово-комунального господарства та енергетики про організацію взаємовідносин у сфері благоустрою позивачем не укладено до цього часу.

Зазначені обставини вказують на порушення орендарем умов договору та чинного законодавства, оскільки відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" обов'язок орендаря щодо узгодження приміщення з органами пожежної безпеки та страхування приміщення є істотними умовами договору оренди комунального майна.

На спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 26 цього Закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Виходячи зі змісту даної норми, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених законом або договором оренди.

Зважаючи на наведене, необґрунтованим є посилання позивача за первісним позовом на те, що в даному випадку відсутні підстави для розірвання договору у зв'язку з укладенням ним договору майнового страхування орендованого приміщення та отримання узгоджень призначення орендованого приміщення з органами пожежної безпеки та СЕС станом на момент розгляду справи.

Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання спірного договору на вимогу орендодавця та виселення орендаря із займаних нежилих приміщень.

Колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Ця норма узгоджується з приписом ч. 2 ст. 651 ЦК України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 783 ЦК України чітко встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

- наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

- наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

- наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

- наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Водночас, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч. 3 ст. 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому, вказаною нормою, на відміну від ст. 783 ЦК України, не визначено вичерпний перелік договірних зобов'язань, порушення яких тягне за собою розірвання договору оренди комунального майна.

Наведеним спростовується помилкове твердження заявника про те, що обставини порушення ним умов договору оренди в частині своєчасного узгодження призначення приміщення з відповідними службами не є в розумінні ст. 783 ЦК України підставою, за наявності якої у орендодавця виникає право вимагати розірвання договору оренди комунального майна.

В свою чергу, відповідно до ст. 773 ЦК України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору оренди N 1642 від 19.08.99 р., додаткових угод NN 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10 до нього, договору майнового страхування орендованих приміщень від 10.04.2009 N 7/312-09 та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а заявником не спростовано факти порушення орендарем обов'язків щодо страхування орендованого майна і узгодження призначення орендованих приміщень з органами пожежної безпеки у строки, встановлені договором оренди, що згідно з ч. 2 ст. 773, п. 1 ст. 783 ЦК України та ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, додатковою угодою N 3 від 01.10.2004, якою договір оренди N 1642 від 19.08.99 р. було викладено в новій редакції, змінено первісне цільове призначення орендованого приміщення (під клуб породистих собак та підсобне приміщення) та визначено мету його використання - під офіс (п. 1.3 договору).

Пунктом 4.1 договору оренди N 1642 від 19.08.99 р. (в редакції додаткової угоди N 3 від 01.10.2004) орендар в тому числі зобов'язаний протягом 15 робочих днів укласти договір страхування орендованого майна на весь термін дії цього договору, а пунктом 2 додаткової угоди N 4 від 12.09.2005 орендар зобов'язаний впродовж 3-х місяців узгодити призначення приміщень з органами державної пожежної охорони і санітарно-епідеміологічної служби та надати копії дозволів до управління комунального майна та приватизації.

Однак, з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та скаржником не доведено належними доказами виконання ним зобов'язань щодо страхування орендованого майна та узгодження нового цільового призначення приміщень (під офіс) з органами державної пожежної охорони і санітарно-епідеміологічної служби у вказані вище терміни.

У зв'язку з наведеним, колегія відхиляє недоречні посилання заявника на подальше отримання ним всіх необхідних узгоджень з органами державної пожежної охорони та санепідемслужбою (у березні 2010 року та травні 2007 року відповідно), тобто з тривалим порушенням встановлених договором строків, що не спростовує наявність підстав для розірвання договору на вимогу орендодавця.

При цьому, касаційна інстанція враховує, що Верховний Суд України при здійсненні перегляду судового рішення у справі про розірвання договорів оренди комунального майна (постанова від 17.09.2002 N 12/153), зокрема, зазначив, що лише після звернення позивача з даним позовом до суду відповідач застрахував майно, тому суди першої і апеляційної інстанцій правильно прийшли до висновку, що орендар відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не виконав свої зобов'язання по страхуванню взятого ним в оренду комунального майна.

Тобто факт невиконання такої істотної умови договору оренди комунального майна, як страхування орендарем взятого ним в оренду майна, є достатньою підставою для його розірвання в судовому порядку.

Більше того, твердження заявника про те, що договори майнового страхування орендованих приміщень переукладаються кожного року, тому до матеріалів справи було долучено чинний на день розгляду справи по суті договір, не відповідають дійсності, оскільки у матеріалах справи міститься договір майнового страхування орендованих приміщень від 10.04.2009 N 7/312-09 зі строком дії до 30.06.2010 р., а позовна заява у даній справі Харківським міським відділенням Кінологічної спілки України подана 29.07.2010 року.

Інші наявні заперечення відповідача за зустрічним позовом зводяться передусім до посилань на недоведеність фактичних обставин порушення орендарем умов договору по використанню орендованого майна всупереч договору та цільовому призначенню приміщень, проте, згідно імперативних приписів ч. 2 ст. 111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.

Колегія погоджується з твердженням скаржника про недоведеність порушення ним обов'язку щодо укладення з Департаментом житлово-комунального господарства та енергетики угоду про організацію взаємовідносин у сфері благоустрою, передбаченого п. 2 додаткової угоди N 7 до договору оренди N 1642 від 19.08.99 р., з причин невизначеності строку виконання цього обов'язку.

Разом з тим, помилкові висновки судів з цього приводу не унеможливили встановлення інших фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, тобто не призвели до прийняття неправильних по суті судових рішень, тому в розумінні п. 3 ст. 1119 ГПК України вказані обставини не може бути достатньою підставою для їх скасування.

Зважаючи на вищенаведене, касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 у справі N 29/250-10 залишити без змін, а касаційну скаргу Харківського міського відділення Кінологічної спілки України - без задоволення.

 

Головуючий, суддя

В. Овечкін

Судді:

Є. Чернов

В. Цвігун

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали