СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

17.02.2010 р.

Справа N 2-9/5519-2009


Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого, судді - Плута В. М., суддів - Волкова К. В., Гонтаря В. І., за участю представників сторін: позивача - Марговцева Юрія Миколайовича, довіреність N б/н від 01.10.2009; відповідача - Антоненка Володимира Івановича, довіреність N б/н від 21.12.2009, розглянувши апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Гвардієць" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н. С.) від 12 січня 2010 року у справі N 2-9/5519-2009 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-посередницька фірма "Південний регіон" (вул. Севастопольська, 62, Сімферополь, 95000) до приватного сільськогосподарського підприємства "Гвардієць" (вул. Леніна, 108, Охотське, Нижньогірський р-н, 97123); (представнику: вул. Чкалова, 2, кв. 3, м. Белогірськ, 97600) про стягнення 106032,33 грн., встановив:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 січня 2010 року у справі N 2-9/5519-2009 позов задоволено.

Стягнуто з приватного сільськогосподарського підприємства "Гвардієць" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-посередницька фірма "Південний регіон" 2442,99 грн. 3 % річних, 11653,70 грн. індексу інфляції, 9011,48 грн. пені, 231,08 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-тематичне забезпечення судового процесу.

Суд встановив, що позивач є новим кредитором відповідача за договором переведення боргу (відступлення права вимоги) по договору купівлі-продажу та застосував загальні норми господарського та цивільного права, а саме положення статей 525, 526, 610 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України, які регулюють договірні зобов'язальні правовідносини сторін, а також положення статті 625 Цивільного кодексу України та умови договору купівлі-продажу, які передбачають відповідальність боржника у вигляді пені, процентів річних та сплати суми, яка виникла у зв'язку з індексом інфляції.

Не погодившись з рішенням суду, приватне сільськогосподарське підприємство "Гвардієць" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду змінити в частині стягування з відповідача 2156,96 грн. 3 % річних, 10635,37 грн. суми індексації, 6842,14 грн. пені.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права.

Так, відповідач вважає, що на підставі статті 600 Цивільного кодексу України у нього припинились будь-які обов'язки після передачі відступного.

Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга приватного сільськогосподарського підприємства "Гвардієць" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 08.05.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича компанія "Нове місто" (постачальник) та приватним сільськогосподарським підприємством "Гвардієць" (покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів б/н.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності п. 1.1 даного договору постачальник зобов'язується протягом строку дії договору поставляти Покупцю засоби захисту рослин за ціною, в асортименті та у кількості, узгодженими сторонами у накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.

Відповідно до п. 1.2 договору купівлі-продажу товарів б/н від 08.05.2008 ціни на товар визначаються сторонами в накладній на момент поставки партії товару.

Згідно з п. 1.3 договору купівлі-продажу товарів б/н від 08.05.2008 загальна сума договору приблизно складає 90000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору купівлі-продажу товарів б/н від 08.05.2008 покупець зобов'язується виконати повний розрахунок за отриману по накладній партію товару до 15 серпня 2008 року.

Пунктом 4.2 цього договору передбачено, що у випадку, якщо на момент закінчення строку дії договору сторонами не виконані будь-які зобов'язання, договір продовжує діяти до виконання сторонами усіх взаємних зобов'язань та виконання остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з видатковою накладною N НМ-000012 від 08.05.2008 товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича компанія "Нове місто" поставило приватному сільськогосподарському підприємству "Гвардієць" товар на загальну суму 89174,52 грн., що також підтверджується податковою накладною N 12 від 08.05.2008 та довіреністю серії ЯОА N 847336, яка видана Куліковій Ніні Петрівні на отримання від товариства з обмеженою відповідальністю "БВК "Нове місто" засобів захисту рослин на суму 90000,00 грн.

В порушення вимог п. 3.1 договору купівлі-продажу товарів б/н від 08.05.2008 ПСП "Гвардієць" не виконало повний розрахунок за отриману по накладній партію товару до 15.08.2008.

Обставини справи також свідчать про те, що 15.09.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича компанія "Нове місто" (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-посередницька фірма "Південний регіон" (новий кредитор) укладено договір переведення боргу б/н.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

У відповідності з п. 1 вказаного договору первісний кредитор - товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича компанія "Нове місто" переводить, а новий кредитор - товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-посередницька фірма "Південний регіон" приймає на себе виконання зобов'язання щодо отримання суми за засоби захисту рослин у розмірі 89174,52 грн., що виникло на підставі договору б/н від 08.05.2008. Предмет договору - поставка засобів захисту рослин ПСП "Гвардієць".

Пунктом 2 цього договору сторони узгодили, що первісний кредитор переводить на нового кредитора борг в обсязі та на умовах, в момент укладення цієї угоди.

Відповідно до пункту 6 договору переведення боргу б/н від 15.09.2008 з моменту набрання чинності цією угодою новий кредитор (товариство з обмеженою відповідальністю "ТПФ "Південний регіон") приймає на себе обов'язки первісного кредитора (товариства з обмеженою відповідальністю "БВК "Нове місто") і стає кредитором за договором купівлі-продажу товарів б/н від 08.05.2008.

16.09.2008 товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-посередницька фірма "Південний регіон" була отримана згода на переведення боргу N 668 від боржника - приватного сільськогосподарського підприємства "Гвардієць".

Судом встановлено, що відповідач погасив існуючу заборгованість декількома платежами та шляхом поставки товару у залік заборгованості.

Так, 23.10.2008 перераховано 10000,00 грн.;

24.10.2008 перераховано 4000,00 грн.;

04.11.2008 перераховано 10000,00 грн.;

06.03.2009 перераховано 5000,00 грн.;

28.04.2009 перераховано 3000,00 грн.;

18.11.2009 поставлено товар на суму 57174,52 грн.

Таким чином, станом на 18.11.2009 відповідач погасив борг у повному обсязі.

Вказані обставини по суті сторонами не заперечуються.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що відповідач погасив борг лише 18.11.2009, вбачається наявність неналежного виконання відповідачем договірного обов'язку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України та статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне по суті положення міститься у Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно з п. 5.2 договору купівлі-продажу у разі порушення термінів оплати продукції відповідач має сплатити пеню в розмірі 0,5 % від боргу за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Вбачається, що позивач при розрахунку позову враховував вказані норми Закону та дати часткового поступового погашення відповідачем боргу (23.10.2008, 24.10.2008, 04.11.2008, 06.03.2009, 28.04.2009 та 18.11.2009).

При цьому посилання заявника апеляційної скарги на норми статті 600 Цивільного кодексу України у даному випадку є неспроможними, оскільки ця стаття передбачає порядок (факт) припинення основного зобов'язання і не звільняє боржника від відповідальності, яка встановлена іншими нормами закону або умовами договору (сплата неустойки, процентів річних та суми індексу інфляції).

Поставка 18.11.2009 приватним сільськогосподарським підприємством "Гвардієць" позивачу у зарахування боргу товару (рису) на суму 57174,52 грн. по суті і є тою подією, яке підпадає під розуміння статті 600 Цивільного кодексу України, що в свою чергу було враховано позивачем, оскільки він визнав факт припинення обов'язку по основному боргу в цій частині і нарахував неустойку, проценти та суму індексу інфляції з урахуванням цього платежу.

Крім того, в розумінні статті 514 Цивільного кодексу України, до позивача від первісного кредитора перейшли права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. На момент передачі такого права за договором переведення боргу б/н від 15.09.2008 у первісного кредитора вже існували права не тільки на основну суму боргу, але й інші права, зокрема: на неустойку, на отримання процентів річних та на отримання суми, яка компенсує інфляційні події в секторі економіки держави згідно статті 625 Цивільного кодексу України та умов договору купівлі-продажу. Наявність таких прав станом на 15.09.2008 визначається тим фактом, що на цю дату у відповідача вже почала рахуватися заборгованість, так як за договором купівлі-продажу згідно з пунктом 3.1 покупець зобов'язався здійснити повний розрахунок за отриманий товар до 15.08.2008. Таким чином, до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-посередницька фірма "Південний регіон" перейшли всі права, які належали первісному кредитору відносно боржника за договором купівлі-продажу б/н. При цьому на підставі того, що вже після укладення договору переуступки права вимоги відповідач також не погасив борг, у позивача виникло самостійне особисте право вимагати від боржника сплату неустойки, процентів річних та суму індексу інфляції, оскільки відповідач після 15.09.2008 вже став боржником по відношенню до позивача та перестав бути боржником по відношенню до первісного кредитора (обов'язки припинились).

Перевіривши розрахунок суми пені, 3 % річних та суми індексу інфляції судова колегія вважає його правильним, у зв'язку з чим позов правомірно задоволений місцевим судом (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог).

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив:

1. Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Гвардієць" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 січня 2010 року у справі N 2-9/5519-2009 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя:

В. М. Плут

Судді:

К. В. Волков

 

В. І. Гонтар





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали