ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21.07.2010 р.

N 18/33/10


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Божок В. С. - головуючого, Волковицька Н. О., Костенко Т. Ф., розглянувши матеріали касаційної скарги Селянського фермерського господарства "Людвігсталь" на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22.04.2010 у справі господарського суду Запорізької області за позовом Фермерського господарства "Яковенко Леонід Миколайович" до Селянського фермерського господарства "Людвігсталь" про стягнення 16132,06 грн. (в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача - не з'явились, від відповідача - Лаврік Д. В. - дов. від 19.07.2010), встановив:

Рішенням від 04.02.2010 господарського суду Запорізької області (суддя Носівець В. В.) позовні вимоги задоволено. Стягнено з СФГ "Людвігсталь" на користь Фермерського господарства "Яковенко Леонід Миколайович" 2864, 97 грн. - 3 % річних, 13267,09 грн. втрат від інфляції, 161,32 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 22.04.2010 Запорізького апеляційного господарського суду (судді: Антонік С. Г. - головуючий, Кричмаржевський В. А., Мойсеєнко Т. В.) рішення від 04.02.2010 господарського суду Запорізької області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, СФГ "Людвігсталь" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 50, 527, 600 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що СФГ "Людвігсталь" не виконало рішення від 29.01.2009 господарського суду Запорізької області зі справи N 8/563/08 добровільно, яким стягнено з СФГ "Людвігсталь" 86719,40 грн. основного боргу, 27632,98 грн. втрат від інфляції, 3223,66 грн. 3 % річних, 10750,94 грн. пені та судових витрат і яке набрало чинності. В примусовому порядку стягнено лише 48,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням N U1878526 від 13.11.2009. Залишок заборгованості відповідача, який не сплачений позивачу, складає 86670,90 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Враховуючи, що наявність грошового зобов'язання підтверджена належним чином, а саме рішенням господарського суду, і не потребує повторного доказування та відсутні документальні докази їх оплати, тому господарські суди обґрунтовано дійшли висновку про задоволення позовних вимог у стягненні 3 % річних та інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, господарськими судами правомірно повернено зустрічну позовну заяву відповідача про зарахування заборгованості на підставі ст. 600 Цивільного кодексу України шляхом поставки насіння на суму 129705,79 грн., оскільки первісний позов і зустрічний позов мають різні правові підстави виникнення даних правовідносин та засоби доказування. Так, первісний позов стосується стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобов'язання, а у зустрічному позові йдеться мова про поставку насіння, тобто здійснення між сторонами господарської операції, яка по суті не впливає на виконання відповідачем існуючих грошових зобов'язань.

Відповідно до статті 600 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Обов'язковість досягнення згоди щодо припинення зобов'язань відступним тягне за собою необхідність відповідної фіксації такої згоди. Щодо форми такої згоди, то принагідно застосовувати загальні правила про оформлення змін до цивільно-правових договорів відповідно ст. 654 Цивільного кодексу України. Відступне має бути оформлене договором, в якому вказуються розмір відступного, порядок та строк його надання.

Для фіксування волевиявлення сторін щодо припинення зобов'язання отриманням відступного сторонам необхідно скласти окремий документ із зазначенням суми боргу, підстав виникнення, порядок передачі майна (відступного), яке саме майно тощо.

Отже, як правомірно встановлено господарським судами, відповідачем не доведено, що між сторонами були письмово укладені домовленості щодо зарахування відступних та виникли правовідносини, які регулюються ст. 600 Цивільного кодексу України і не підтверджені належними доказами.

Відтак твердження відповідача у касаційній скарзі не спростовують наявної заборгованості перед позивачем та обґрунтованості і правомірності позовних вимог у даній справі.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 125, 129 Конституції України та Рішенням Конституційного Суду України N 8-рп/2010 від 11.03.2010, ст. 1115, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 22.04.2010 Запорізького апеляційного господарського суду зі справи N 18/33/10 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття і касаційному перегляду не підлягає.

 

Головуючий

В. С. Божок

Судді:

Н. О. Волковицька

 

Т. Ф. Костенко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали