Шановні партнери! Всі ціни, інформація про наявність та терміни доставки документів актуальні.


Додаткова копія: Про стягнення адміністративно-господарських санкцій

lign=center>

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18.11.2010 р. 

N К-57495/09 


Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів: Гордійчук М. П., Бим М., Конюшка К. В., Леонтович К. Г., Чалого С. Я., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Київської області від 21 серпня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року у справі за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, встановила:

В червні 2008 року Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) "Фоззі-Фуд" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 1027400,64 грн. та пені в сумі 19253,21 грн., за незайняті робочі місця для інвалідів за 2007 рік.

Постановою господарського суду Київської області від 21 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року, Київському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У поданій касаційній скарзі Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати судові рішення по справі та постановити по справі нове рішення про задоволення позову.

При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Судами першої та апеляційної інстанцій в ході з'ясування обставин по справі та перевірки їх доказами встановлено, відповідно до звіту ТОВ "Фоззі-Фуд" про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою N 10-ПІ за 2007 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу - 3068 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 32834,0 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 10702,09 грн., фактично на підприємстві у 2007 році працевлаштоване 27 інвалідів. Відповідач повинен був працевлаштувати у 2007 році 123 інваліда.

Відповідачем направлялися звіти з інформацією про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, підприємство повідомляло Шевченківський районний у м. Києві центр зайнятості про наявність у нього вакансій для осіб з обмеженою працездатністю, подавались оголошення в газети з цього приводу.

Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Частина 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачає, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (надалі - органи працевлаштування інвалідів).

Згідно із п. 1 Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів в Україні створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі та інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування повинні підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Судами вірно зазначено, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, але Законом на них покладено обов'язок інформувати належним чином відповідні органи про наявні вакантні місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідач належним чином виконав свій обов'язок стосовно інформування встановлених законодавством органів про вакантні робочі місця для інвалідів.

Судами першої та апеляційної інстанцій також вірно застосовані норми матеріального і процесуального права до спірних правовідносин, дана правильна правова оцінка встановленим у справі обставинам.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст. ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, постанову господарського суду Київської області від 21 серпня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та порядку, встановленими ст. ст. 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали