ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 12 вересня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Маринченка В. Л., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Ємця А. А., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Васильківського міжрайонного прокурора Київської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) до товариства з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо" (далі - Товариство) про стягнення адміністративно-господарських санкцій, встановив:

У квітні 2008 року Прокурор в інтересах держави в особі Фонду звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Товариства адміністративно-господарські санкції у сумі 4624 грн. за невиконання у 2006 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, який відповідно до статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року N 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон N 875-XII) становить одне робоче місце, та 508 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Господарський суд Київської області постановою від 22 липня 2008 року позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 жовтня 2009 року рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 5 квітня 2011 року постанову апеляційного суду скасував та залишив у силі постанову суду першої інстанції.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Товариство просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 5 квітня 2011 року та залишити в силі постанову суду першої інстанції. На обґрунтування заяви додано постанови Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2010 року N К-29033/10, 25 лютого 2010 року N К-21465/07, 8 вересня 2010 року N К-14539/09 та ухвалу цього суду від 18 листопада 2010 року N К-24043/10.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданих до заяви Товариства постановах і ухвалі касаційного суду по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення Закону N 875-XII.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

У справі, що розглядається касаційний суд, скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції виходив із того, що, як встановлено судом першої інстанції, Товариство неналежним чином виконало покладений на нього Законом N 875-XII обов'язок щодо надання відповідним державним органам необхідної для працевлаштування інвалідів інформації, тому застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів є правомірним.

Рішення касаційного суду, на які Товариство посилається у заяві, ухвалені за інших фактичних обставин справи, встановлених судами, зокрема: висновки про протиправність застосування санкцій до господарюючих суб'єктів ґрунтуються на тому, що останніми вжито усіх передбачених Законом N 875-XII заходів для працевлаштування інвалідів.

Наведене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Доводи Товариства на обґрунтування неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права фактично зводяться до порушення останнім норм процесуального права при перевірці правильності правової оцінки обставин справи судами попередніх інстанцій, а також до неповного їх з'ясування.

Однак Верховний Суд України позбавлений можливості усунути розбіжності у застосуванні норм процесуального права, оскільки відповідно до статті 235 КАС переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановленому цим Кодексом, а підставою для перегляду судових рішень в адміністративних справах згідно з пунктом 1 частини першої статті 237 КАС є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, Верховний Суд України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, постановив:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо" відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. Л. Маринченко

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

Т. В. Гошовська

 

Л. Ф. Глос

 

М. І. Гриців

 

Л. І. Григор'єва

 

В. І. Гуменюк

 

В. С. Гуль

 

А. А. Ємець

 

В. В. Заголдний

 

М. Є. Короткевич

 

М. Р. Кліменко

 

О. В. Кривенда

 

В. І. Косарєв

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали