ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03.07.2012 р.

N К-27540/10


Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів: Васильченко Н. В., Розваляєвої Т. С., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 січня 2010 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2010 р. по справі N 2а-10708/09/5/0170 за позовом першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим до відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс", третя особа ОСОБА_1, про визнання неправомірними дій та спонукання до виконання певних дій, встановила:

У вересні 2009 р. перший заступник прокурора АРК звернувся до суду із адміністративним позовом до ВАТ Акціонерна компанія "Кримавтотранс" про визнання неправомірними дій щодо стягнення із громадян всіх пільгових категорій автостанційного збору та про заборону вчиняти такі дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач незаконно здійснює стягнення з громадян, які мають право на безоплатний проїзд, автостанційний збір в розмірі 10 % вартості проїзду. Як зазначив позивач, це є порушенням Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, які затверджені постановою КМУ N 176 від 18.02.97 р.

Постановою Окружного адміністративного суду АРК від 14 січня 2010 р., яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2010 р., в задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів обґрунтовані тим, що пільги на безкоштовний проїзд громадян, які встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не розповсюджуються на сплату автостанційного збору, а тому дії відповідача по встановленню та стягненню плати автостанційного збору для громадян пільгової категорії є правомірними.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить ці рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Скарга обґрунтована невірним застосуванням судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до вирішення спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Підставою звернення прокурора до суду із зазначеним позовом стало відхилення протесту прокурора з вимогою до посадових осіб ВАТ "Акціонерна компанія Кримавтотранс" припинити дії по стягненню із осіб, яким надано право на безкоштовний проїзд, автостанційного збору.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди послались на те, що відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт" та Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, які затверджені постановою КМУ N 176 від 18 лютого 1997 р., автостанційний збір не є платою на проїзд.

З таким висновком суду колегія не погоджується, виходячи із наступних міркувань.

Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про соціальний захист дітей війни", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено право окремих громадян на безкоштовний проїзд транспортом загального користування приміського і міжміського сполучення.

Аналогічне право надано пенсіонерам за віком і інвалідам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 354 від 17.05.93 р. "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування".

Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту передбачено, що автостанційний збір - це плата за надання обов'язкових послуг автостанціями, що стягується із осіб, які купують квитки на проїзд автобусами приміських, міжміських та міжнародних маршрутів, і включається до вартості квитка.

Пунктом 130 зазначених Правил визначено, що особи, які користуються пільгами з оплати проїзду автобусами міжміського та/або приміського сполучення, звертаються до квиткової каси автостанції для внесення відповідної позначки до касової відомості та отримання квитка на пільговий проїзд. Обов'язок зазначеної категорії осіб щодо оплати відповідних зборів Правилами надання послуг пасажирського транспорту не передбачено.

Відповідно до ст. 37 Закону "Про автомобільний транспорт" автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Пункт 42 Правил, відповідно до якого особи, що мають право на пільговий проїзд, здійснюють оплату обов'язкових та додаткових послуг автостанцій та перевезення багажу на загальних підставах, виключено на підставі постанови КМУ N 125 від 27.02.2008 р.

Відповідно до підпункту 1 п. 2 Правил автостанційним збором є плата за надання обов'язкових послуг автостанціями, що справляється з осіб, які купують квитки на проїзд автобусами приміських, міжміських та міжнародних маршрутів, і включається до вартості квитка.

Вартістю квитка за підпунктом 5 п. 2 Правил визнається сума, що складається з вартості проїзду автобусом, автостанційного збору, плати за послуги з попереднього продажу квитків (за наявності такої).

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави зробити висновок про те, що послуги, що надаються громадянину пільгової категорії у зв'язку з його перевезенням, входять до вартості квитка і мають бути предметом обумовленості між власником автостанцій та автомобільним перевізником.

Вказані обставини справи в їх сукупності дають можливість зробити висновок, що встановлення плати автостанційного збору з громадян, яким законом надано право безкоштовного проїзду автомобільним транспортом, є порушенням цих норм закону, а тому дії посадових осіб ВАТ "АК "Кримавтотранс" є незаконними.

Колегія суддів дійшла думки, що заявлений позов прокурора є підставним, а рішення судів про відмову в задоволенні позову є незаконним.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, але невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів постановила:

Касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 січня 2010 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2010 р. по справі N 2а-10708/09/5/0170 та ухвалити нове рішення.

Позов першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.

Визначити неправомірними дії посадових осіб відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" по стягненню із громадян всіх пільгових категорій, яким законом надано право на безкоштовний проїзд, автостанційного збору.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановлені статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

 





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали