ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

25.01.2011 р.

N 37/162

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді - М. В. Кузьменка, судді: І. М. Васищака, В. М. Палій, розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київгаз" на рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 р. у справі N 37/162 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київгаз" до Київського зоологічного парку про стягнення 642142,26 грн. (за участю представників сторін: від позивача - Дем'янчук Д. Ю., довіреність від 20.12.2010 N Д-106/10, від відповідача - Мирошниченко А. П., довіреність від 08.07.2009 N 568), встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Київгаз" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Київського зоологічного парку і просило суд стягнути з останнього 550338,28 грн. основного боргу, 11778,77 грн. інфляційних нарахувань, 3379,86 грн. 3 % річних, 41121,67 грн. пені та 38523,68 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором N 211005 від 12.01.2009 р. щодо оплати вартості поставленого природного газу та послуг з його транспортування розподільними газопроводами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2010 р. (суддя Гавриловська І. О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 р. (головуючий, суддя Зеленін В. О., судді Дикунська С. Я., Алданова С. О.), позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 11778,77 грн. інфляційних нарахувань, 3379,83 грн. 3 % річних, 23095,70 грн. пені, 38523,68 грн. штрафу. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 550338,28 грн. основного боргу припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати в частині зменшення розміру пені до 23095,70 грн. та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача пені у сумі 41121,67 грн. В іншій частині рішення та постанова не оскаржуються.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір N 211005 від 12.01.2009 р. про надання послуг з газопостачання бюджетним споживачам, за умовами якого позивач зобов'язався надати послуги з газопостачання, а саме поставити природний газ, а також виконати послуги з його транспортування розподільними газопроводами від ГРС магістрального газопроводу до ГРП споживача, а відповідач - прийняти газ і оплатити на умовах цього договору позивачу вартість газу та послуги його транспортування.

Актами прийому-передачі послуг з газопостачання від 30.11.2009 р. на суму 223816,88 грн. та від 31.12.2009 р. на суму 342262,21 грн. підтверджено, що позивач виконав своє зобов'язання належним чином.

Відповідач свого зобов'язання щодо оплати поставленого та протранспортованого протягом листопада-грудня 2009 р. природного газу не виконав, у результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 09.03.2010 р. становить 550338,28 грн.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що на час розгляду справи відповідачем погашено суму основного боргу у розмірі 550338,28 грн., у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 550338,28 грн. основного боргу.

Також судом першої інстанції зроблено перерахунок розміру пені у бік зменшення до 23095,70 грн., оскільки позивач припустився помилки, не врахувавши при обрахунку пені вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", які передбачають, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Враховуючи встановлений судами факт прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого та протранспортованого протягом листопада-грудня 2009 р. природного газу, колегія суддів вважає правильним висновок судів двох інстанцій про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, 3 % річних, передбачених п. 7.3 договору та ст. 625 ЦК України, та штрафу.

Висновок суду першої інстанції, правомірно підтриманий судом апеляційної інстанції, про те, що стягненню підлягає пеня у розмірі 23095,70 грн., колегія суддів вважає таким, що відповідає вимогам закону.

Так, пунктом 7.3 договору сторони передбачили відповідальність відповідача за неоплату або несвоєчасну оплату наданих послуг з газопостачання у строки, визначені у п. 6.1 договору, у вигляді сплати пені у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Разом з тим, правило названої норми, що допускає збільшення договором розміру неустойки, встановленої законом, є загальним. Воно не виключає застосування спеціальних правил законів, хоч би вони були прийняті до введення в дію нового Цивільного кодексу України. Наведене стосується Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, що може встановлюватись договором, обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ на день прострочення.

Отже, яким би способом не визначався у договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний. Так, якщо вказаним Законом встановлений граничний розмір пені за прострочення платежу -не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу, включаючи ПДВ та інші податки), то у більшому розмірі вона не може бути стягнута, а тому суд першої інстанції правильно врахував вимоги зазначеного вище Закону і правильно визначив, що пеня підлягає стягненню лише у розмірі 23095,70 грн.

Що ж до доводів касаційної скарги про порушення судами ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, які надають право суду зменшувати розмір неустойки, то колегія суддів їх не бере до уваги з огляду на те, що судом першої інстанції названі правові норми не застосовувалися. У даному випадку зменшення судом розміру пені у розумінні названих норм не мало місце.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди двох інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали їм належну правову оцінку, дійшли правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалили судові акти з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни або скасування немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів постановила:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київгаз" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 р. у справі N 37/162 - без змін.

 

Головуючий, суддя

М. В. Кузьменко

Судді:

І. М. Васищак

 

В. М. Палій

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали