ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

09.06.2010 р.

N 31/148(3/230)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Дунаєвської Н. Г., суддів - Мележик Н. І., Владимиренко С. В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2010 р. та рішення господарського суду Львівської області від 13.10.2009 р. у справі N 31/148 (3/230) за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" про стягнення 124218,48 грн. (за участю представників:  позивача - не з'явилися;  відповідача - Дзенік С. І., дов. N 24/12/09 від 24.12.2009 р.), встановив:

У вересні 2008 р. фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" про стягнення основного боргу на суму 124218,48 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.10.2009 р. у справі N 31/148 (3/230) (суддя Артимович В. М.) позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 основний борг в сумі 94218,48 грн., державне в сумі 1242,19 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. В іншій частині позовних вимог провадження у справі N 31/148 (3/230) припинено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2010 р. у справі N 31/148 (3/230) (колегія суддів у складі головуючого судді Мирутенко О. Л., суддів Гнатюк Г. М., Кравчук Н. М.) рішення господарського суду Львівської області від 13.10.2009 р. у справі N 31/148 (3/230) залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2010 р. та рішення господарського суду Львівської області від 13.10.2009 р. у справі N 31/148 (3/230) і прийняти нове рішення, яким встановити розмір основного боргу в сумі 3463,8 грн.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 19.02.2007 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки товарно-матеріальних цінностей, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язувався в порядку та на умовах, зазначених цим договором, поставити відповідачу (покупцю), а покупець прийняти й оплатити товарно-матеріальні цінності, але графа із зазначенням товарно-матеріальних цінностей сторонами договору не заповнена.

З договірних умов, визначених сторонами в п. 1.2 цього договору суди встановили, що ціна, вартість та кількість товарно-матеріальних цінностей, що є предметом поставки за цим договором, її асортимент, номенклатура за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у специфікаціях, які погоджуються сторонами і є невід'ємною частиною цього договору. Специфікація складається за формою, наведеною в додатку N 1 до договору, оригінал якої був наданий позивачем, про що зазначено судами попередніх інстанцій.

Водночас місцевим та апеляційним господарськими судами з'ясовано, що 31.08.2007 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки товарно-матеріальних цінностей N П-02/08-07, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити відповідачу (покупцю), а покупець прийняти й оплатити наступні товарно-матеріальні цінності, однак графа із зазначенням товарно-матеріальних цінностей сторонами договору також не заповнена.

З договірних умов, визначених сторонами в п. 1.2 цього договору суди встановили, що ціна, вартість та кількість товарно-матеріальних цінностей, що є предметом поставки за цим договором, її асортимент, номенклатура за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у специфікаціях, які погоджуються сторонами і є невід'ємною частиною цього договору. Специфікація складається за формою, наведеною у додатку N 1 до договору, копія якої надана відповідачем, про що зазначено судами попередніх інстанцій.

Проаналізував вказані договори, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вони є ідентичного змісту, підписані та засвідчені печатками обох сторін, проте сторони не обумовили, які саме товарно-матеріальні цінності (ТМЦ) є предметом поставки по цих договорах, а також вартість, ціну та асортимент товару, що поставляється, які повинні були бути визначені в специфікаціях, які є додатками до договорів, однак додані сторонами специфікації, підписані і завірені печатками сторін, є різними за змістом.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями з наявних в матеріалах справи накладних, позивач з 17.08.2007 р. по 15.02.2008 р. поставив відповідачу за накладними товар, а саме: продукти харчування та плодово-овочеву продукцію на загальну суму 265587,47 грн., із зазначенням, що в цих накладних, виписаних на підставі угоди (без дати, без номера), графи накладних "здав", "прийняв" засвідчені підписами і відтисками печаток сторін. При цьому, судами попередніх інстанцій вказано, що товар був прийнятий відповідачем без будь-яких застережень щодо ціни та якості товару, використаний ним для власних потреб, залишки поставленого позивачем товару у відповідача відсутні.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій з наданих позивачем копій банківських виписок з'ясовано, що оплата відповідачем за поставлений товар здійснювалась за відповідними накладними.

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким підставно погодився суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що поставка позивачем відповідачу продуктів харчування та плодоовочевої продукції за накладними була позадоговірною.

Водночас суди попередніх інстанцій на виконання вказівки, які містяться у постанові Вищого господарського суду України від 23.07.2009 р., встановили, що вартість поставленого за накладними товару зазначалась у видаткових накладних без врахування податку на додану вартість, оскільки позивач був платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку від 01.01.2008 р. При цьому, місцевий та апеляційний господарські суди вказали про недоведення сторонами на підставі належних та допустимих доказів складання при поставці товару крім видаткових накладних ще й товарно-транспортних накладних на поставлений товар.

Врахував вищевикладене, приписи ст. 526, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, пославшись на те, що строк розрахунків за отриманий товар між позивачем та відповідачем не обумовлено сторонами, а позивач 06.08.2008 р. направив відповідачу претензію N 14 від 03.08.2009 р. про оплату за отриманий ним товар на суму 124218,48 грн., залишену відповідачем без відповіді і задоволення, вказавши про ненадання відповідачем доказів повної сплати вартості отриманого по накладних товару, прийнявши до уваги стягнення державною виконавчою службою з відповідача на користь позивача заборгованості за отриманий товар на суму 30000 грн., місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за отриманий товар на суму 94218,48 грн. та припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 30000 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. З даним висновком суду першої інстанції підставно погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін прийняте у даній справі рішення суду.

У відповідності до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника в касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України. Твердження скаржника, викладені в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, і спростовуються вищевикладеним.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийняті у даній справі рішення та постанова судів попередніх інстанцій відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових актів.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 125, 129 Конституції України та Рішенням Конституційного Суду України N 8-рп/2010 від 11.03.2010 р., Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2010 р. та рішення господарського суду Львівської області від 13.10.2009 р. у справі N 31/148 (3/230) залишити без змін.

Постанова касаційному оскарженню не підлягає.

 

Головуючий, суддя:

Н. Дунаєвська

Судді:

Н. Мележик

 

С. Владимиренко




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали