ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

17.11.2011 р.

Справа N 18/027-11


Вищий господарський суд України в складі колегії суддів: Могил С. К. - головуючого, Бернацької Ж. О., доповідача, Борденюк Є. М., розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства Елітно-насіннєва агрофірма "МРІЯ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2011 у справі N 18/027-11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІОЛА" до Приватного підприємства Елітно-насіннєва агрофірма "МРІЯ" про стягнення 61663,00 грн., (за участю представників сторін: від позивача: Гинайло В. І., Козачков В. Л., від відповідача: не з'явилися), встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІОЛА" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства Елітно-насіннєва агрофірма "МРІЯ" про стягнення 61663,00 грн. основного боргу, 15085,55 грн. інфляційних втрат, 4145,78 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.06.2011 (суддя - Кошик А. Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2011 (колегія суддів: Тарасенко К. В. - головуючий, Жук Г. А., Яковлєв М. Л.), у справі N 18/027-11 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства Елітно-насіннєва агрофірма "МРІЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІОЛА" 61663,00 грн. основного боргу, 15085,55 грн. інфляційних втрат, 4145,78 грн. 3 % річних, 808,94 грн. витрат з оплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приватне підприємство Елітно-насіннєва агрофірма "МРІЯ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2011 у справі N 18/027-11 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж. О., пояснення представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального права та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між сторонами у справі 15.01.2004 укладено Агентський договір N 15/01-04 терміном дії на 5 років, згідно умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІОЛА" здійснювало пошук потенційних замовників продукції відповідача, а саме насіння озимих та ярих культур.

Між сторонами 07.04.2004 та 12.10.2004 підписані акти виконаних робіт по агентському договору N 15/01-04 на суму виконаних робіт 50000,00 грн. та 57500,00 грн. відповідно.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за виконання своїх обов'язків за цим договором відповідач зобов'язаний сплатити позивачу винагороду в розмірі 5 % від продажної вартості продукції, що поставляється Відповідачем за договорами, укладання яких пов'язане з функціями агента.

Судовими інстанціями встановлено, що відповідачем проведено частковий розрахунок з позивачем в сумі 45837,00 грн., решту боргу у розмірі 61663,00 грн. не проведено.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку, що сума вказана в актах виконаних робіт є платою за роботи, виконані позивачем.

Порядок взаєморозрахунків в агентських правовідносинах закріплено статтею 301 Господарського кодексу України, за змістом частини 2 якої агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

З юридичного аналізу наведеної правової норми вбачається, що агентська винагорода виплачується агенту за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє. Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що за змістом вказаної норми закону оплата повинна здійснюватись після проведення посередницьких операцій. Отже, винагорода агентові повинна сплачуватись після оплати третьою особою за угодою, що укладена при посередництві комерційного агента. У разі невиконання третьою особою зобов'язання за угодою, зокрема, щодо проведення оплати, агент несе відповідальність за таке невиконання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин не надано.

Зокрема, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що при вирішенні спору по суті, попередніми судовими інстанціями фактично не з'ясовано, а отже й не надано правової оцінки факту вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІОЛА" конкретних угод, та перерахування за ними певних сум коштів на адресу Приватного підприємства Елітно-насіннєвої агрофірми "МРІЯ". Проте встановлення даних обставин є суттєвим для вирішення даного спору, оскільки чинне законодавство фактично ставить у залежність отримання комерційним агентом грошової винагороди від проведення оплат третьою особою. Належне з'ясування та правова оцінка судом цих та інших обставин, які мають істотне значення, є необхідними для правильного вирішення даного спору.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставинами обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду судом необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з частиною 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Елітно-насіннєва агрофірма "МРІЯ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2011 у справі N 18/027-11 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Київської області від 02.06.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2011 у справі N 18/027-11 скасувати.

Справу N 18/027-11 передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

 

Головуючий, суддя

С. К. Могил

Судді:

Ж. О. Бернацька

 

Є. М. Борденюк





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали