ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 31 жовтня 2011 року

Верховний Суд України в складі: головуючого - Патрюка М. В., суддів: Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Редьки А. І., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Яреми А. Г. (за участю: представників публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит": Кошеленка С. Г., Положенцевої Т. В., і представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2), розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" про стягнення депозитних вкладів, встановив:

У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" (правонаступника акціонерного комерційного банку "Національний кредит") (далі - Банк) про стягнення депозитних вкладів, а саме: 300600 грн., 300 тис. доларів США та 126 тис. євро, з кореспондентського рахунку в національній валюті відповідно до курсу Національного банку України. Позовні вимоги мотивує тим, що між ним та відповідачем було укладено депозитні договори: від 7 квітня 2008 року на суму 200 тис. доларів США строком на три роки, від 9 квітня 2008 року на суму 100 тис. доларів США строком на три роки, від 6 червня 2008 року на суму 300600 грн. строком на три роки, від 25 лютого 2008 року на суму 126 тис. євро строком на 12 місяців та один день, проте на його вимоги від 28 квітня 2009 року Банк відмовився повернути вклади, посилаючись на те, що на кошти за вказаними вкладами звернено стягнення.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 300 тис. доларів США, 300600 грн., 126 тис. євро депозитних вкладів.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2011 року рішення апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2011 року скасовано, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2010 року залишено в силі.

У липні 2011 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2011 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2011 року допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Банку про стягнення депозитних вкладів для перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2011 року.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 27 вересня 2011 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 27 вересня 2011 року витребувано матеріали справи за вищезазначеним позовом та здійснено підготовчі дії відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 3601 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У заяві ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2011 року порушується питання про скасування постановленої судом ухвали з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_1 посилається на постанови Вищого господарського суду України: від 3 липня 2008 року у справі N 31/442, від 18 серпня 2010 року у справі N 7/52-10, від 29 березня 2010 року у справі N 8/42 (Постанова N 8/42), від 14 квітня 2011 року у справі N 11/316/09, від 21 вересня 2010 року у справі N 14/127, в яких, на думку позивача, зазначалось про застосування статей 572, 599, 1058 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 50 Закону України "Про заставу".

Для прикладу неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм Закону України "Про заставу" і Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (далі - Закон N 1255-IV) як норм спеціального закону, які мають переважне застосування перед іншими законами в частині реалізації права на звернення стягнення в позасудовому порядку, ОСОБА_1 посилається на постанову Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року (Постанова N 3-5гс10) у справі N 3-5 гс10, постанову Вищого господарського суду України від 19 січня 2011 року у справі N 19/164.

Для прикладу неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 559 ЦК України ОСОБА_1 посилається на постанови Вищого господарського суду України від 13 квітня 2011 року у справі N 10/227-10 та від 30 березня 2011 року у справі N 21/218-10 (Постанова N 21/218-10) і на ухвали колегій суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14 липня 2010 року та від 6 жовтня 2010 року.

Для прикладу неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 61 ЦПК України ОСОБА_1 посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі".

Крім того, для прикладу неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема статті 32 Закону N 1255-IV, у подібних правовідносинах між одними й тими самими сторонами ОСОБА_1 посилається на ухвалу судді Верховного Суду України від 31 травня 2010 року, якою на підставі пункту 5 частини третьої статті 328 ЦПК України Банку відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Києва від 15 квітня 2010 року про часткове задоволення позовних вимог до Банку про стягнення коштів за депозитним вкладом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників ОСОБА_1 та Банку, дослідивши доводи заявника, Верховний Суд України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 23 жовтня 2007 року між Банком і товариством з обмеженою відповідальністю "Український Енергетичний Бізнес" (далі - ТОВ "Український Енергетичний Бізнес") було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії N 23Ю/2007/02630/2-1.

Між ОСОБА_1 та Банком були укладені депозитні договори:

N Б3GK-63 від 25 лютого 2008 року на суму 126 тис. євро строком на 12 місяців та один день;

N БІGЕ-1 від 7 квітня 2008 року на суму 200 тис. доларів США строком на три роки;

N БІGЕ-2 від 9 квітня 2008 року на суму 100 тис. доларів США строком на три роки;

N ЖЕ-1 від 6 червня 2008 року на суму 300600 грн. строком на три роки.

На забезпечення вимог кредитора за вищезазначеним кредитним договором про відкриття кредитної лінії між ОСОБА_1 та Банком були укладені договори застави майнових прав:

N 02-121/1-1 від 26 лютого 2008 року, за яким ОСОБА_1 передав у заставу Банку право вимоги за зобов'язаннями за депозитним договором N Б3GK-63 від 25 лютого 2008 року;

N 02-221/1-1 від 10 квітня 2008 року, за яким ОСОБА_1 передав у заставу Банку право вимоги за зобов'язаннями за депозитним договором N БІGЕ-1 від 7 квітня 2008 року;

N 02-222/1-1 від 10 квітня 2008 року, за яким ОСОБА_1 передав у заставу Банку право вимоги за зобов'язаннями за депозитним договором N БІGЕ-2 від 9 квітня 2008 року;

N 02-395/1-1 від 6 червня 2008 року, за яким ОСОБА_1 передав у заставу Банку право вимоги за зобов'язаннями за депозитним договором N ЖЕ-1 від 6 червня 2008 року.

Залишаючи в силі рішення місцевого суду про відмову в задоволенні позовних вимог, суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, виходив із того, що згідно з умовами договорів застави майнових прав ОСОБА_1 виступив майновим поручителем ТОВ "Український Енергетичний Бізнес" за грошовими зобов'язаннями останнього перед Банком. Відповідно до вимог статей 1, 50 Закону України "Про заставу", статей 572, 599, 1058 ЦК України на момент звернення ОСОБА_1 до відповідача з вимогами про повернення депозитних вкладів зобов'язання ТОВ "Український Енергетичний Бізнес", на забезпечення виконання яких позивач передав Банку в заставу права грошової вимоги за цими вкладами, були дійсними та залишались невиконаними, а термін дії права, що складає предмет застави, не закінчився.

Також суд касаційної інстанції виходив із того, що на Банк як на обтяжувача в розумінні Закону N 1255-IV не покладено обов'язок надіслати письмове повідомлення, передбачене статтею 32 цього Закону, оскільки відповідач є єдиною особою, яка повинна виконати вимоги за відповідним правом грошової вимоги боржника. Положення ЦК України про поруку не підлягають застосуванню до договору застави як окремого засобу забезпечення зобов'язання.

Крім того, на момент виключення ТОВ "Український Енергетичний Бізнес" з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців застава була припинена на підставі пункту 3 частини першої статті 593 ЦК України.

У постановах Вищого господарського суду України, прийнятих у справах: N 31/442, N 7/52-10, N 8/42 (Постанова N 8/42), N 11/316/09, N 14/127, на які посилається ОСОБА_1, обґрунтовуючи підстави подання заяви до Верховного Суду України, суд вирішував спори з приводу правовідносин, що виникають із договорів застави, поруки, іпотеки, їх припинення, і відмовляв у задоволенні вимог про стягнення належних кредиторам грошових коштів за забезпеченими зобов'язаннями та висловлював правові позиції щодо застосування статті 28 Закону України "Про заставу", статей 559, 598, 609 ЦК України, які зводяться до того, що внаслідок ліквідації юридичної особи (боржника) припиняється зобов'язання (застава, порука, іпотека) з припиненням основного (кредитного) зобов'язання.

У наведених судових рішеннях відсутні висновки судів про відмову в поверненні вкладнику грошових коштів за договорами депозиту внаслідок припинення зобов'язання (застави майнових прав) з припиненням основного зобов'язання у зв'язку з ліквідацією юридичної особи (боржника) після звернення в позасудовому порядку стягнення заставодержателем (обтяжувачем) на предмет застави майнових прав (реалізації права грошової вимоги, яке є предметом забезпечувального обтяження). Фактичні обставини та матеріально-правові підстави для ухвалення судових рішень у цих спорах не є тотожними з висновками, яких дійшов суд у справі, що розглядається. Отже, зміст цих судових рішень є різним зі змістом судового рішення, яке переглядається, та не може свідчити про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Водночас помилковим є посилання ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року (Постанова N 3-5гс10) у справі N 3-5 гс10 і постанову Вищого господарського суду України від 19 січня 2011 року (N 19/164) як на підстави вважати неоднаковим застосування положень Закону України "Про заставу" та Закону N 1255-IV, оскільки зроблені в наведеній справі висновки про те, що Закон N 1255-IV є спеціальним законом із питань правового режиму регулювання рухомого майна та положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, яка не суперечать Закону N 1255-IV, та що позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження визначено статтею 26 Закону N 1255-IV, узгоджуються з висновками судів у справі, що розглядається.

Крім того, заявник наводить постанови Вищого господарського суду України від 13 квітня 2011 року у справі N 10/227-10 і від 30 березня 2011 року у справі N 21/218-10 (Постанова N 21/218-10) та ухвали колегій суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14 липня 2010 року й від 6 жовтня 2010 року як підстави вважати неоднаковим застосування статті 559 ЦК України, оскільки в цих справах містяться висновки тільки про припинення договорів поруки та іпотеки, висновків же про припинення на підставі цієї норми договору застави майнових прав наведені судові рішення не містять.

Щодо застосування статті 61 ЦПК України слід зазначити, що така підстава для перегляду судових рішень Верховним Судом України, як неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачена.

Разом із тим не можна погодитись із висновками, яких дійшов суд касаційної інстанції в ухвалі від 31 травня 2010 року, постановленій у справі за позовом ОСОБА_1 до Банку про стягнення коштів за депозитним вкладом N Б1GK-124 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Києва від 15 квітня 2010 року, щодо необхідності застосування положень статті 32 Закону N 1255-IV у частині надіслання письмового повідомлення боржнику.

Статтею 32 Закону N 1255-IV передбачено, що якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права. Обтяжувач зобов'язаний повідомити в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, боржника та інших обтяжувачів відповідного права грошової вимоги про свій намір набути на свою користь таке право.

Протягом строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, інші обтяжувачі, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж права, можуть письмово заявити обтяжувачу, який ініціює звернення стягнення, про свій намір отримати задоволення своїх забезпечених обтяженням вимог за рахунок предмета забезпечувального обтяження.

Після закінчення строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, обтяжувач з вищим пріоритетом, який висловив намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, надсилає письмове повідомлення всім особам, які повинні виконати вимоги за відповідним правом грошової вимоги боржника, яке є предметом забезпечувального обтяження. У цьому документі зазначаються: 1) повідомлення про відступлення права грошової вимоги; 2) посилання на підставу для відступлення права грошової вимоги обтяжувачу; 3) реєстраційний номер забезпечувального обтяження; 4) дані про особу обтяжувача, включаючи найменування, адресу та банківський рахунок; 5) вимога про виконання відповідної грошової вимоги на користь обтяжувача; 6) черговість пріоритетів інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження і які вимагають задоволення своїх забезпечених обтяженням вимог за рахунок відповідного права грошової вимоги.

З дня відправлення зазначеного повідомлення обтяжувач з вищим пріоритетом набуває права кредитора в зобов'язанні, право вимоги за яким відступлене на його користь.

Виходячи зі змісту цієї норми положення частин третьої та четвертої статті 32 Закону N 1255-IV щодо необхідності направлення письмового повідомлення підлягають застосуванню тільки в разі наявності інших обтяжувачів із відповідним пріоритетом.

Отже, висновок суду касаційної інстанції в судовому рішенні, яке переглядається, про те, що на Банк як на обтяжувача в розумінні Закону N 1255-IV не покладено обов'язок надіслати письмове повідомлення, передбачене статтею 32 цього Закону, оскільки відповідач є єдиною особою, яка повинна виконати вимоги за відповідним правом грошової вимоги боржника, є правильним.

Крім того, відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договорів застави майнових прав, укладених між ОСОБА_1 та Банком, звернення стягнення на предмет застави може здійснюватися в позасудовому порядку відповідно до цих договорів і закону; уступка вимоги щодо предмета застави набирає чинності, а права й обов'язки сторін по уступці вимоги виникають відразу після звернення стягнення на предмет застави. При цьому сторони погодили, що укладення (підписання) додаткових документів для підтвердження звернення стягнення на предмет застави та його реалізації не потрібне.

Верховний Суд України вважає, що суд касаційної інстанції, переглядаючи судове рішення у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права, тому передбачені пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави для перегляду судового рішення відсутні.

За таких обставин Верховний Суд України відповідно до частини першої статті 360-5 ЦПК України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 355, 3603, 3605 ЦПК України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2011 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий

М. В. Патрюк

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

В. Ф. Пивовар

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

А. І. Редька

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали