ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

17.04.2012 р.

Справа N 9/5005/7837/2011


Вищий господарський суд України у складі: суддя - Селіваненко В. П., головуючий, судді: Львов Б. Ю. і Харченко В. М., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група", м. Київ, на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.01.2012 зі справи N 9/5005/7837/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" (далі - Товариство) до іноземного підприємства "Вайлдмен Україна" (далі - Підприємство), м. Дніпропетровськ, про стягнення 9070,00 грн., встановив:

Товариство звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Підприємства 9070 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав позивача шляхом публічного виконання музичного твору (пісні) без необхідного дозволу, а також просило заборонити відповідачеві використання цього твору і стягнути з нього штраф у розмірі 10 % від суми, присудженої судом на користь Товариства.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 424, 432, 445 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 15, 50 - 52 Закону України від 23.12.93 N 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон N 3792) мотивовано неправомірним використанням Підприємством спірного музичного твору (пісні) "ІНФОРМАЦІЯ_1" (автор музики та слів ОСОБА_2, виконавець ВІА "Гра") шляхом його публічного виконання 28.10.2010 без отримання необхідного дозволу та без виплати авторської винагороди.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2011 (суддя Подобєд І. М.) позов задоволено.

Прийняте місцевим судом рішення з посиланням на приписи статей 15, 52 Закону N 3792 мотивовано порушенням Підприємством виключного майнового авторського права Товариства шляхом публічного виконання спірного музичного твору без отримання відповідного дозволу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.01.2012 (колегія суддів у складі: Науменко І. М. - головуючий суддя, судді Голяшкін О. В., Мороз В. Ф.) рішення місцевого господарського суду зі справи скасовано та в позові відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції з посиланням на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано недоведеністю позивачем наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення.

У касаційній скарзі Товариство просить Вищий господарський суд України зазначену постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Клопотання відповідача про відкладення судового розгляду, мотивоване неотриманням ним копії касаційної скарги, касаційною інстанцією відхилено з огляду на те, що: сторін належним чином і своєчасно повідомлено про час та місце судового засідання; зазначене клопотання не містить відомостей щодо наявності причин, які перешкоджали б явці представника відповідача в дане судове засідання та/або ознайомленню його з матеріалами справи (у тому числі і з касаційною скаргою); участь у судовому засіданні представників сторін є їх правом, а не обов'язком; межі повноважень касаційної інстанції обмежені статтею 1117 ГПК України; позивачем до касаційної скарги додано докази надсилання її копії відповідачеві.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31 - 33 Закону N 3792: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону N 3792, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат.

При прийнятті судового рішення зі справи місцевий господарський суд, встановивши наявність у позивача майнових авторських прав на спірний музичний твір (пісню) "ІНФОРМАЦІЯ_1" на підставі чинного (до 31.12.2010; т. 1, а. с. 11, 12) договору про передачу виключних авторських прав (субвидавничий договір) від 22.12.2006 N 4001/07 (з урахуванням додаткової угоди від 01.10.2010, укладеної сторонами субвидавничого договору на виконання приписів його пункту 3.1, та наявної виписки з каталогу видавника від 01.10.2010), а також використання відповідачем без дозволу правовласника спірного музичного твору шляхом його публічного виконання 28.10.2010 через музичні динаміки торгового центру "EUROPE" за адресою: місто Дніпропетровськ, вулиця Центральна, 10, що, зокрема, підтверджується актом фіксації від 28.10.2010 N 302/10 та відповідним відеозаписом, дійшов висновку стосовно неправомірності використання Підприємством даного музичного твору та задовольнив позов Товариства в частині стягнення суми компенсації.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції в порушення приписів статей 33, 84 ГПК України, зазначивши в постанові зі справи питання, які, на його думку, потребують додаткового дослідження (щодо авторів і виконавців спірного твору; дат укладення додаткової угоди та виписки з каталогу видавця; адреси здійснення діяльності відповідачем; повноважень осіб, які здійснили фіксацію порушення; технічних параметрів використання твору та його фіксації тощо), не спростувавши відповідних доводів місцевого суду та не навівши в постанові зі справи доказів іншого, а також навіть не дослідивши з належною повнотою наявні в матеріалах справи докази (зокрема, згадані додаткову угоду і виписку з каталогу видавника від 01.10.2010; т. 1, а. с. 13, 46, 50), передчасно дійшов висновку щодо недоведеності позовних вимог Товариства та скасував рішення суду першої інстанції, відмовивши позивачеві в задоволенні його вимог.

Отже, апеляційний господарський суд, не з'ясувавши фактичних обставин стосовно тотожності адрес у місті Дніпропетровську торгового центру "EUROPE" (вулиця Центральна, 10 та/або бульвар Європейський, 1-д), а також щодо здійснення за цією адресою (у торговому центрі "EUROPE") діяльності відповідачем чи іншою особою (якою саме), залишивши без належного дослідження та оцінки заперечення відповідача по суті справи, не перевіривши чинності згаданого субвидавничого договору від 22.12.2006 N 4001/07 на момент прийняття господарським судом рішення зі справи (що з огляду на подання даного позову Товариством у 2011 році має значення для правильного вирішення позовної вимоги стосовно заборони Підприємству використовувати спірний твір на майбутнє), - припустився неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування прийнятої ним постанови зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до апеляційного господарського суду, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.01.2012 зі справи N 9/5005/7837/2011 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

 

Суддя

В. Селіваненко

Суддя

Б. Львов

Суддя

В. Харченко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали