ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

26.04.2018 р.

Справа N 910/1978/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Ткач І. В., Студенець В. І., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" на рішення господарського суду міста Києва у складі судді Пукшин Л. Г. від 19.07.2017 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Жук Г. А., Мальченко А. О., Смірнової Л. Г. від 04.10.2017 року за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Юнісон Страхування", 2) Фізична особа - підприємець К. В. І., про стягнення 710603,40 грн., встановив:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" про стягнення 710603,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором N 0116В про надання послуг транспортного експедирування, укладеного 01 січня 2016 року між відповідачем та ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки", оскільки, відповідач всупереч договірних зобов'язань не забезпечив належним чином збереження вантажу, переданого для перевезення. Після розвантаження автомобіля було виявлено нестачу вантажу у кількості 1430 тис. штук на загальну суму 710603,40 грн. Оскільки майнові інтереси ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки", що пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням вантажем, були застраховані у позивача - ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група", останній визнав дану подію страховим випадком та виплатив ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" за договором добровільного страхування вантажів N 40-0105-15-00011 від 31.12.2015 страхове відшкодування в розмірі 710603,40 грн. У зв'язку із проведеною виплатою, ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" зазначає, що набуло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за втрату вантажу, яким, на думку позивача, згідно з ст. 934 ЦК України, є ТОВ "Вєста Україна", яке організовувало дане перевезення. З врахуванням наведеного, ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" згідно приписів Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, просить стягнути з ТОВ "Вєста Україна" 710603,40 грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19 липня 2017 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2017 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Вєста Україна" на користь ПАТ "СК "Українська страхова група" суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 710603,40 грн. та 10659,05 грн. судового збору.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт недоставляння ввіреного відповідачу вантажу у переданій кількості підтверджується матеріалами справи. Застосувавши до даних правовідносин ст. ст. 920, 925, 934, 993 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем не доведено жодної із обставин для звільнення його від відповідальності за втрату вантажу, в той час, як наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача у відповідності з приписами статті 22 Цивільного кодексу України повністю підтверджується матеріалами справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2018 року у справі визначено колегію суддів у складі: Баранець О. М. (головуючий суддя), судді: Вронська Г. О., Студенець В. І.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного господарського суду від 14 лютого 2018 року у справі N 910/1978/17 призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 року у справі N 910/1978/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 24.04.2018 року у зв'язку з відрядженням судді Вронської Г. О. для розгляду справи N 910/1978/17 визначено наступний колегії суддів Баранець О. М. - головуючий, Студенець В. І., Ткач І. В.

У своїй касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 року у справі N 910/1978/17 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій до спірних правовідносин не правильно застосували ст. 993 та ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", тоді як до спірних правовідносин слід було застосувати ст. 1194 Цивільного кодексу України.

Крім того, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін.

Колегія судів Касаційного господарського суду відхиляє клопотання відповідача, з огляду на наступне.

Частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частина 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (Закон N 1801-VIII) з 1 січня установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1600 грн.

З огляду на викладене у справах, ціна позову в яких не перевищує 800000 грн. здійснюється без повідомлення учасників справи, оскільки предметом позову є стягнення 710603,40 грн. страхового відшкодування, то перегляд постанови суду апеляційної інстанції здійснюється без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 січня 2016 року між Приватним акціонерним товариством "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" (виконавець за договором/відповідач) було укладено договір про надання послуг транспортного експедирування N 0116В (а. с. 44-60 том 1), відповідно до п. 1.1 якого виконавець надає транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів замовника, які належать замовнику, або стосовно яких є заявка на перевезення від замовника, а замовник приймає та оплачує надані послуги.

Згідно з п. 1.3 договору виконавець надає послуги згідно заявок на перевезення замовника. Зразок таких заявок наведений у Додатку N 3 до цього договору.

У п. 1.5 договору експедирування передбачено, що виконавець має право для виконання заявки на перевезення від замовника здійснювати самостійний добір перевізників, агентів, інших третіх осіб та укладати відповідні правочини з такими третіми особами від свого імені. При цьому, виконавець несе повну матеріальну відповідальність перед замовником за збереження вантажу та за дії таких третіх сторін, включаючи але не обмежуючись діями, що можуть призвести до матеріальних збитків.

Сторонами у п. 3.1 договору узгоджено, що умови перевезення та транспортно-експедиційного обслуговування регулюються даним договором, правилами перевезень вантажів відповідних типів транспорту, які прийняті в Україні та в міжнародній практиці перевезень.

Відповідно до п. 5.2 договору у випадку втрати або пошкодження продукції виконавець повинен довести та надати замовнику всі необхідні підтверджуючі документи про те, що дана втрата, нестача або пошкодження сталося не з вини виконавця, а з причин, які не можна кваліфікувати як страховий випадок відповідно до договору страхування замовника. Тільки за таких умов замовник самостійно звертається за відшкодуванням до своєї страхової компанії. У разі отримання замовника відповідного страхового відшкодування від страхової компанії, що покриває зазначені витрати, замовник не висуватиме фінансових претензій виконавцю щодо згаданих сум, окрім суми франшизи, яку виконавець має виплатити замовнику у повному обсязі. Сума франшизи становить 126262,62 грн. Сума франшизи може бути змінена відповідно до страхового договору замовника.

Договір, відповідно до ст. 6.1 договору, набирає чинності 01 січня 2016 року і діє до 31 січня 2018 року включно, а в частині невиконаних зобов'язань за цим договором до повного їх виконання сторонами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" 14.01.2016 уклала з Фізичною особою підприємцем К. В. І. договір N 1/3 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та місцевому сполученні (а. с. 112-117 том 1).

При цьому згідно умов даного договору в сукупності з положенням п. 1.5 договору транспортного експедирування, ТОВ "Вєста Україна" залишається відповідальним перед замовником - ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" за збереження вантажу та за дії залучених до перевезення третіх осіб.

На виконання умов договору експедирування, 29 січня 2016 року відповідачем було прийнято до перевезення вантаж - тютюнові вироби для транспортування за маршрутом: м. Прилуки - м. Ізмаїл, що підтверджується товарно-транспортною накладною N 9107759182 від 29 січня 2016 року (а. с. 61-63 том 1).

За доводами позивача, що також підтверджується матеріалами справи, 03 лютого 2016 року під час розвантаження автомобіля у місці призначення було виявлено нестачу вантажу у кількості 1430,00 тис. шт. на загальну вартість 710603,00 грн., про що представниками ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки", вантажоодержувача та водія був складений акт про прийняття продукції від 03 лютого 2016 року (а. с. 66-67 том 1).

Факт нестачі вантажу також підтверджується дефектним актом від 03 лютого 2016 року (а. с. 68-69 том 1).

З письмових пояснень водія, який здійснював перевезення (а. с. 70 том 1) судами попередніх інстанцій встановлено, що перед виїздом було перевірено та встановлено, що всі пломби на автомобілі були цілими. Під час зупинки водій залишив автомобіль на платній стоянці. Факт нестачі вантажу було виявлено лише після фактичного його розвантаження на території складу ТОВ ТК "Мегаполіс Україна" за адресою:м. Ізмаїл, вул. Некрасова, 3-а.

За фактом таємного викрадення майна з автомобіля 03 лютого 2016 року відкрито кримінальне провадження N 12016160150000377 (а. с. 72 том 1). У процесі огляду місця події було встановлено, що у вантажному відділенні кузова був відкритий верхній люк даного автомобіля (а. с. 71 том 1).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що майнові інтереси ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки", що пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим вантажем були застраховані ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" за договором добровільного страхування вантажів N 40-0105-15-00011 від 31.12.2015 року (а. с. 34-43 том 1).

Згідно з п. 7 договору страхування страховими ризиками (випадками) є: втрата, знищення або пошкодження застрахованого вантажу внаслідок подій, передбачених п. 3.1.1 Правил "З відповідальністю за всі ризики" у відповідності до Institute Cargo Clauses (A) ICC 252 (1/1/82), включаючи проміжне зберігання вантажів на складах.

Строк дії договору, згідно з п. 9, визначений з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року.

Згідно п. 10.1 договору страхування у відношенні кожного конкретного перевезення починається з моменту початку навантаження вантажу в/на транспортний засіб в місці відправлення і закінчується після завершення вантажу в місці призначення.

Страхова сума 712554,00 грн. на будь-яке перевезення/місце проміжного зберігання (п. 11 договору страхування).

Пунктами 14.1 - 15.9 договору страхування передбачений порядок виплати страхового відшкодування: порядок повідомлення про страхову подію, пакет документів, які визначені необхідними для виплати страхового відшкодування; випадки, які є підставою для відмови у виплаті.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" звернулася до позивача, як до страховика, з повідомленням про настання страхового випадку, а саме викрадення частини вантажу, який перевозився згідно товарно-транспортною накладною N 9107759182 від 29 січня 2016 року (а. с. 73 том 1). За результатами розгляду поданої заяви та документів, доданих до неї, позивачем на виконання умов договору страхування було складено страховий акт N ДКЦВ-11232 від 06 червня 2016 року (а. с. 74) та здійснено виплату страхового відшкодування ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" у розмірі 710603,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням N 10313 від 06 червня 2016 року (а. с. 78 том 1).

Позивач зазначає, що оскільки відповідач несе повну матеріальну відповідальність за втрату та/або пошкодження майна, згідно з договором експедирування, проте свого обов'язку щодо збереження схоронності та цілісності вантажу належним чином не виконав, в результаті чого виникла нестача товару, то позивач в силу ст. 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до відповідача, як особи відповідальної за завдану шкоду.

За приписами ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як встановлено ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування", страховим ризиком визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, що передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

В силу ст. 988 ЦК України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Дана норма узгоджується з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування".

Статтею 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" у своїй касаційній скарзі зазначає, що у даній ситуації склались відносини суброгації, а відтак за умовами договору транспортного експедирування, зокрема, п. 5.2 договору, у позивача не виникло права вимоги до відповідача, оскільки відповідач застрахував свою відповідальність за договором експедирування, то відповідальність несе Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Юнісон Страхування", а відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" обмежується лише розміром франшизи встановленим п. 4.1 договору N 0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора від 06 листопада 2015 року.

Колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що встановлені у справі обставини відповідають дійсності, однак судами попередніх інстанцій не надано оцінку тому факту, що відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" перед Приватним акціонерним товариством "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнісон Страхування".

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Згідно ст. 929 Цивільного кодексу України, що узгоджується із ст. 9 Закону України "Про транспортну-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Згідно ч. 2, 3 ст. 14 Закону "Про транспортну-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Судами попередніх інстанцій з наданих документів встановлено, що вантаж не був доставлений до місця призначення в повному обсязі, який був прийнятим до перевезення у зв'язку із його частковою втратою.

Вантаж, який був переданий відповідачу у справі для його перевезення, був переданий відповідачу саме з метою його подальшої доставки вантажоодержувачу. Тобто вантаж було надано в тимчасове володіння відповідача у справі, який зобов'язався забезпечити його збереження та вручення вантажоодержувачу.

Згідно зі ст. 934 Цивільного кодексу України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Тобто, відповідач, прийнявши товар в пункті завантаження, без будь - яких зауважень в товаро-транспортних документах, в тому числі без зазначення недоліків, пов'язаних з порушенням умов завантаження продукції, несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу під час його транспортування до моменту його видачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що в даному випадку відповідачем порушені договірні зобов'язання, оскільки він не забезпечив збереження вантажу та його видачу вантажоодержувачу в повному обсязі, а тому обставини щодо вчинення ТОВ "Вєста Україна" порушення своїх зобов'язань, що спричинило втрату вантажу, колегія суддів вважає доведеними та таким, що підтверджуються поданими до суду документами.

Стаття 1 Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Статтею 13 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що експедитор здійснює страхування вантажу та своєї відповідальності згідно із законом та договором транспортного експедирування.

Частина 3 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначає, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

З аналізу норм 1, 13, 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" вбачається, що транспортно-експедиторська діяльність є видом господарської діяльності експедитора, яка здійснюється ним на власний ризик та полягає у виконанні або організації виконання визначених договором транспортно-експедиційних послуг за дорученням клієнта та за його рахунок; при цьому, експедитор вправі застрахувати свою цивільно-правову відповідальність, пов'язану з ризиками втрати, знищення, пошкодження чи нестачі вантажу, переданого йому для перевезення замовником, в тому числі відповідальність, пов'язану з діями третіх осіб, які були залучені експедитором до здійснення фактичного перевезення вантажу замовника.

Преамбулою Закону України "Про страхування" визначено сферу дії цього Закону та поширено його на відносини страхування з метою посилення захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб. Під поняттям "страхування" статтею 1 цього Закону визначено вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Положеннями частини 4 статті 3 Закону України "Про страхування" страхувальникам надано право під час укладення договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, зокрема, договорів страхування відповідальності, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування.

Статтею 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок визначено як подію, передбачену договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Отже, юридична особа - страхувальник під час укладення із суб'єктом страхової діяльності (страховиком) договору страхування цивільної відповідальності, що може настати під час здійснення нею підприємницької діяльності, розраховує на добросовісність страховика у разі настання страхового випадку щодо виконання ним обов'язку з виплати на користь страхувальника або на користь третьої особи-потерпілого (вигодонабувача) страхового відшкодування, яке повністю (частково) покриє збитки (шкоду), завдані настанням страхового випадку.

З пункту 2.1 договору N 0703.000401.120 страхування цивільної відповідальності експедитора від 06.11.2015 вбачається, що страховий випадок за цим договором вважається таким, що наступив, якщо претензія, яка надійшла від третьої сторони, має всі підстави згідно умов договору між страхувальником (відповідачем) та третьою стороною, що надіслала претензію, та не суперечить чинному законодавству України (т. 1, а. с. 126).

Розглядаючи позовні вимоги страховика Приватного акціонерного товариства "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна", суди попередніх інстанцій не врахували правового статусу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" як особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальністю перед третіми особами під час здійснення нею транспортно-експедиторської діяльності у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнісон Страхування", що зумовлює необхідність застосування до спірних правовідносин норм статті 1194 Цивільного кодексу України під час визначення обсягу відповідальності відповідача за шкоду, завдану позивачу як новому кредитору у деліктному зобов'язанні, у зв'язку з втратою спірного вантажу під час його перевезенні.

Виходячи з положень статті 1194 Цивільного кодексу України, відповідач, як страхувальник, несе цивільну відповідальність за завдану ним шкоду у зв'язку із втратою переданого йому Приватним акціонерним товариством "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" для перевезення вантажу в межах різниці між фактичним розміром завданої шкоди та страховим відшкодуванням.

Позивач має право з урахуванням положень статті 1194 Цивільного кодексу України на відшкодування виплаченого Приватному акціонерну товариству "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" страхового відшкодування за рахунок страховика Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнісон Страхування", з можливістю стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" різниці між фактичним розміром завданої шкоди та страховим відшкодуванням здійсненим Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Юнісон Страхування".

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій задовольняючи позов про стягнення з відповідача повної суми страхового відшкодування позивача-страховика на користь Приватного акціонерного товариства "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки", не застосували до спірних правовідносин норм статті 1194 ЦК України в ракурсі застрахованої відповідальності Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" та не дослідили обставин справи на предмет прийняття Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Юнісон Страхування", як страховиком відповідача, рішення про виплату в повному обсязі чи частково відповідачу-страхувальнику чи третій особі - вигодонабувачу суми страхового відшкодування у зв'язку із втратою спірного вантажу, чи правомірність відмови у такій виплаті, а, відтак, не з'ясували дійсного обсягу цивільної відповідальності відповідача перед позивачем та дійшли передчасного висновку по суті позовних вимог.

Положеннями статті 6 Закону України "Про страхування" передбачено, що загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. До видів добровільного страхування Законом віднесено страхування вантажів та страхування відповідальності перед третіми особами.

Отже, при з'ясуванні правовідносин, що склалися між відповідачем та його страховиком (третьою особою-1 на стороні відповідача), третьою особою на стороні позивача та її страховиком (позивачем), а також при визначенні умов добровільного страхування цивільної відповідальності відповідача при наданні ним послуг з експедирування вантажу та умов добровільного страхування третьою особою на стороні позивача належного їй спірного вантажу, який було втрачено відповідачем, судам належало проаналізувати правила страхування чи умови страхування ризиків страховиками (позивачем та третьою особою-2) на предмет встановлення ними загальних умов та порядку виплати страхового відшкодування у разі настання страхових випадків.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати вищевикладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи з урахуванням правової природи спірних рішень, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись статтями 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд постановив:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 року скасувати.

3. Справу N 910/1978/17 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

О. Баранець

Судді:

І. Ткач

 

В. Студенець




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали