ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

07.08.2018 р.

Справа N 904/9306/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Селіваненка В. П. (головуючий), Булгакової І. В. і Львова Б. Ю., за участю секретаря судового засідання - Поліщук Ю. В., учасники справи: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Беседер групп" (далі - ТОВ "Беседер групп", Позивач), представник позивача - не з'яв., відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" (далі - ТОВ "АТБ-маркет", Відповідач), представник відповідача - П. М. В. - адвокат (посвідчення [...]), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Юнипак КС" (далі - ТОВ "Юнипак КС", Третя особа), представник третьої особи - не з'яв., розглянувши касаційну скаргу ТОВ "АТБ-маркет" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2018 (суддя Мельниченко І. Ф.) та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 (головуючий суддя - Кузнецов В. О., судді: Євстигнеєв О. С. і Чус О. В.) за позовом ТОВ "Беседер групп", до ТОВ "АТБ-маркет" про стягнення заборгованості в сумі 1002268,97 грн., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ "Юнипак КС", за результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд, встановив:

Позов було подано про стягнення 82241,46 грн. річних, 310375,38 грн. "інфляції грошових коштів", 609652,13 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням умов договору від 01.04.2016 N 77311 (далі - Договір), право вимоги за яким Позивач набув на підставі договору від 15.05.2017 N ВП1505 про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за договором (далі - Договір N ВП1505).

Позовні вимоги мотивовано набуттям Позивачем відповідного права за Договором N ВП1505.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2018, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2018: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 82241,46 грн. річних, 286095,90 грн. "інфляції грошових коштів", 548686,92 грн. пені, а також 14669,85 грн. судового збору і 11065,29 грн. витрат на професійну правничу допомогу; в решті позовних вимог відмовлено. У прийнятті зазначених судових рішень попередні інстанції виходили з обґрунтованості позовних вимог у стягнутих з Відповідача сумах; водночас судами зазначено про завищення Позивачем суми "інфляції грошових коштів", крім того, заявлена до стягнення сума пені підлягає зменшенню на 10 %.

У касаційній скарзі до Касаційного господарського суду (з письмовими доповненнями до неї) Відповідач, зазначаючи про прийняття судового рішення зі справи з порушенням норм матеріального і процесуального права, просив скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Так, за доводами, викладеними у касаційній скарзі: підставою для стягнення з Відповідача заборгованості стала постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 зі справи N 904/6226/17, якою було встановлено факт наявності боргу в розмірі 4698000 грн.; але постановою Верховного Суду від 13.03.2018 зі справи N 904/6226/17 згадана постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду була скасована, отже, підстава стягнення на користь Позивача пені, "інфляційних збитків" та 3 % річних відпала. Відтак, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції припустився порушення статей 3 - 7 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у тому числі надав перевагу доводам Позивача перед доводами Відповідача, не надав всебічної та всесторонньої правової оцінки всім обставинам справи, поясненням і доводам сторін; Відповідач вважає, що Верховний Суд своєю постановою від 13.03.2018 зі справи N 904/6226/17 "скасував правові підстави щодо стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 4698000,00 грн., а Апеляційна інстанція всупереч постанови Верховного суду України знайшла підстави для стягнення пені, інфляції та 3 % річних, що є абсолютно незаконним та необґрунтованим".

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим господарським судом у справі встановлено, зокрема, що:

- постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 скасовано рішення зі справи N 904/6226/17 за позовом ТОВ "Беседер групп" до ТОВ "АТБ-Маркет" про стягнення вартості товару в сумі 4698000 грн., поставленого на підставі Договору N 77311, право вимоги щодо якої Позивач набув на підставі Договору N ВП1505; до участі в згаданій справі було залучено третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача - ТОВ "Юніпак КС", товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Грінем" (далі - Компанія), на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Профі Пак". У розгляді відповідної справи Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив факти: укладення ТОВ "АТБ Маркет" та ТОВ "Юніпак КС" Договору N 77311 і неналежного виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором щодо здійснення оплати за отриманий товар;

- Дніпропетровським апеляційним господарським судом встановлено також факти укладення ТОВ "Юніпак КС" (як клієнтом) та Компанією (як фактором) договору факторингу від 15.03.2017 N 15/03/2-17-01-Ф, на підставі якого останньому було відступлено право вимоги за основним договором, та укладення у подальшому (15.05.2017) між Компанією (як первісним кредитором) і ТОВ "Беседер Груп" (як новим кредитором) Договору N ВП1505, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору своє право вимоги за Договором N 77311, укладеним між ТОВ "Юніпак КС" і ТОВ "АТБ Маркет", з усіма додатковими угодами та додатками до нього, а саме - на загальну суму права вимоги, що становить 4698000 грн., а новий кредитор набуває права вимоги та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги ціну договору в порядку та строки, встановлені цим договором. Новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором. Встановлені в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду обставини, свідчать про те, що ТОВ "Беседер Груп" є новим кредитором за Договором N 77311;

- звертаючись до суду з позовом у даній справі, Позивач посилався на те, що на порушення умов договору та чинного законодавства Відповідач неналежним чином виконав зобов'язання з оплати поставленого товару на загальну суму 4698000 грн., здійснивши розрахунки за товар лише 20.10.2017, у зв'язку з чим Позивач звертається з вимогою про стягнення суми річних, "інфляції" та пені за період прострочення;

- розрахунок заявлених до стягнення річних відповідає умовам договору та обставинам справи, а розрахунок "інфляції грошових коштів" Позивачем завищено; за результатами здійсненого судом перерахунку відповідна сума становить 286095,90 грн.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено, що:

- постановою Верховного Суду від 13.03.2018: частково задоволено касаційну скаргу ТОВ "АТБ-Маркет" зі справи N 904/6226/17; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 із зазначеної справи скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. Тому колегія суддів (апеляційного господарського суду) не приймає до уваги постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 зі справи N 904/6226/17;

- ТОВ "АТБ-Маркет" (як покупець) і ТОВ "Юнипак КС" (як постачальник) уклали Договір N 77311 (з додатками та додатковими угодами до нього) зі строком дії 12 місяців. За умовами цього договору постачальник зобов'язався в порядку та строки, встановлені договором, виготовити та передати товар у власність покупця, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору;

- на виконання умов Договору N 77311 ТОВ "Юнипак КС" поставило, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 4698000 грн.;

- строк оплати за цей товар настав (з 02.03.2017 по 04.04.2017), але Відповідач здійснив розрахунок за товар лише 20.10.2017, що ним й не заперечується;

- 15.03.2017 ТОВ "Юнипак КС" (як клієнт) і Компанія (як фактор) уклали згаданий договір факторингу, за яким, зокрема, фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до ТОВ "АТБ-Маркет" за Договором N 77311 та займає місце клієнта як кредитора у всіх зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного основного договору відносно усіх прав клієнта, в тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок, відшкодування збитків та інфляційних втрат тощо в повному обсязі;

- відповідну передачу права вимоги за Договором N 77311 здійснено за актом приймання-передачі документів;

- 15.05.2017 Компанією (як первісним кредитором) і ТОВ "Беседер Групп" (як новим кредитором) укладено Договір N ВП1505, за яким первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору своє право вимоги за Договором N 77311, укладеним між ТОВ "Юнипак КС" і ТОВ "АТБ-Маркет", а новий кредитор набуває право вимоги та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги ціну договору; право вимоги відступається на всю суму заборгованості боржника, включаючи суму основного боргу, суми відсотків, неустойки, інші суми права грошової вимоги, що виникли на підставі основного договору, або виникнуть у майбутньому;

- відповідні документи на підтвердження права вимоги передані Компанією Позивачеві;

- Компанія письмово повідомила відповідача про відступлення права вимоги; Позивач, у свою чергу, направив Відповідачу вимогу про сплату заборгованості, в якій перелічено, в тому числі, договір факторингу, договір про відступлення права вимоги, видаткові накладні, тощо;

- вказані повідомлення і вимога Відповідачем отримані;

- Договір N ВП1505 недійсним у встановленому порядку не визнавався; докази такого визнання у матеріалах справи відсутні;

- Позивачем обґрунтовано заявлено вимогу про стягнення витрат, пов'язаних з наданням адвокатом правової допомоги у суді першої інстанції.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення зазначених у позовній заяві сум заборгованості, відсотків річних, інфляційних нарахувань, пені.

Відповідно до положень ЦК України:

- кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги; частина перша статті 512);

- до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514).

Суд апеляційної інстанції у розгляді справи, згідно, зокрема, з наведеними законодавчими приписами та з'ясувавши обставини, пов'язані із здійсненням Компанією як первісним кредитором Позивачеві як новому кредитору у повному обсязі свого права вимоги до Відповідача в даній справі, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог (з огляду також на здійснений судом перерахунок заявленої до стягнення суми і зменшення судом розміру пені).

Аргументи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Так, відсутні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду з даної справи, оскільки на час його прийняття - 21.01.2018 ще взагалі не існувало постанови Верховного Суду від 13.03.2013 зі справи N 904/6216/17, натомість була чинною постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 з тієї ж справи, і, отже, місцевий господарський суд з огляду на приписи частини четвертої статті 75 ГПК України зобов'язаний був врахувати встановлені в цій постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду обставини як такі, що мали преюдиціальне значення для розгляду справи N 904/9306/17. У повторному ж розгляді цієї останньої справи (вже за наявності постанови Верховного Суду від 13.03.2018 зі справи N 904/6216/17 апеляційний господарський суд, хоча й залишив без змін згадане рішення місцевого господарського суду від 21.01.2018, але фактично частково задовольнив позовні вимоги з інших мотивів, ніж ті, що були викладені у відповідному судовому рішенні (від 21.01.2018). Слід при цьому мати на увазі, що перевірка судом касаційної інстанції законності та обґрунтованості рішень попередніх судових інстанцій завжди здійснюється виключно на момент прийняття таких рішень, а зміни, які сталися після такого прийняття, - чи то законодавчі, чи то в обставинах справи, чи то, зрештою, у зв'язку з ухваленням інших судових актів, як це мало місце в даній справі, - не визначаються процесуальним законом як підстава для скасування відповідних рішень у касаційному порядку.

При цьому, всупереч аргументам скаржника, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 зі справи N 904/6226/17 зовсім не була "єдиною підставою" (і взагалі будь-якою підставою, хоч би й не єдиною) для стягнення з Відповідача 3 % річних, інфляційних нарахувань та пені апеляційним господарським судом, як про те зазначає скаржник.

Насправді такими підставами були встановлені апеляційним господарським судом обставини (факти) неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань з оплати товару за договором поставки та подальше відступлення права вимоги, яке (право) виникло з цього договору, безвідносно до вже скасованої постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 зі справи N 904/6226/17, та незалежно від неї. Відповідні обставини не були спростовані ні скаржником у розгляді даної справи N 904/9306/17, ні у зв'язку із скасуванням Верховним Судом згаданої постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 зі справи N 904/6226/17.

Згаданою постановою Верховного Суду справу N 904/6226/17 передано на новий розгляд, а, отже, остаточне судове рішення в ній не прийнято, спір по суті відповідної справи не вирішено, - в усякому разі іншого скаржником не доведено. Якщо ж за результатами розгляду справи N 904/6226/17 буде встановлено обставини, які можна вважати нововиявленими для даної справи N 904/9306/17, то заінтересована особа, за наявності підстав для цього, не позбавлена буде права й можливості звернутися із заявою про перегляд судового рішення в цій справі N 904/9306/17 у порядку глави 3 розділу IV ГПК України.

У цьому ж зв'язку не може бути прийнято й посилання скаржника на те, що нібито "з урахуванням правової позиції Верховного суду України, укладений між ТОВ "Фінансова Компанія Грінем" та ТОВ "Беседер груп" договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань N ВП1505, не відповідає умовам діючого законодавства".

У дійсності в постанові Верховного Суду від 13.03.2018 зі справи N 904/6226/17, як вбачається зі змісту цього судового акта, НЕ ЗАЗНАЧЕНО про визнання судом будь-якого правочину, в тому числі й Договору N ВП1505, недійсним. Водночас, як вже вказувалося, тією ж постановою Верховного Суду спір зі справи N 904/6226/16 по суті не вирішено, а в разі визнання у подальшому судовому розгляді недійсним Договору N ВП1505 або іншого правочину з числа згаданих вище в принципі не виключається можливість перегляду відповідного судового рішення в даній справі N 904/9306/17 з визначених процесуальним законом підстав.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального права, у тому числі ЦК України.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд постановив:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 у справі 904/9306/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Суддя

В. Селіваненко

Суддя

І. Булгакова

Суддя

Б. Львов




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали