Додаткова копія: Про стягнення коштів

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

20.12.2018 р.

Справа N 743/1218/17

 

Провадження N 61-30429св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Фаловської І. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_4, представник позивача - ОСОБА_5, відповідач - Ріпкинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, представник відповідача - ОСОБА_6, розглянувши у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ріпкинського об'єднаного управління пенсійного фонду України на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2017 року у складі судді Жовток Є. А. та апеляційного суду Чернігівської області від 23 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Кузюри Л. В., Вінгаль В. М., Висоцької Н. В., встановив:

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - Ріпкінське ОУПФУ), в якому просила стягнути з відповідача на її користь недоотриманих ОСОБА_7 пенсійних виплат у розмірі 615,25 грн.

Позов мотивовано тим, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року батька ОСОБА_7.

Позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого, до спадщини входять недоотримані спадкодавцем пенсійні кошти в розмірі 615,25 грн. які нараховані відповідно до постанови Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2011 року.

Відповідач відмовив у виплаті позивачу успадкованих грошових коштів, чим порушив її право власності на спадкове майно.

Рішенням Ріпкінського районного суду Чернігівського області від 18 жовтня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 23 листопада 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з Ріпкінського ОУПФУ на користь ОСОБА_4 в порядку спадкування кошти в сумі 615,25 грн.

Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду мотивовано тим, що позивач, як спадкоємець першої черги спадкування за законом, і член сім'ї померлого, у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті батька, а отже, набула право на отримання нарахованої, але не виплаченої суми пенсії.

У касаційній скарзі, поданій 5 грудня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Ріпкінське ОУПФУ, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду про стягнення з Ріпкінського ОУПФУ на користь позивача суми заборгованості є незаконним, оскільки УПФУ такі виплати не здійснює. Виплати відповідних коштів здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, які зараховуються на рахунок управління "для виплати пенсій та допомог", мають цільове призначення з бюджету Пенсійного фонду України та не можуть бути спрямовані на інші потреби. Оскільки зазначені кошти не надходили з Пенсійного фонду України для фінансування виплат, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідач не вправі виплатити позивачу успадковані нею грошові кошти за рахунок коштів Ріпкінського ОУПФУ.

Крім того, УПФУ посилається на роз'яснення Вищого адміністративного суду України, наданого у постанові від 19 квітня 2014 року, згідно із яким відсутність відповідного бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення для управління Пенсійного фонду є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою УПФУ на вищевказані судові рішення. Справу витребувано із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (Закон N 2147-VIII).

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (Закон N 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

25 травня 2018 року справу передано Верховному Суду.

Позивач не скористався правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направив.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 червня 2017 року, позивач успадкувала недоодержані її батьком ОСОБА_7 за життя грошові кошти в сумі 615,25 грн. нараховані відповідачем відповідно до постанови Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2011 року у іншій справі та належали спадкодавцю на підставі повідомлення Ріпкинського ОУПФУ від 29 травня 2017 року.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1227 ЦК України - суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Статтею 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім'ї, зазначені в частині першій статті 52, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Встановивши, що за життя ОСОБА_7, на підставі судового рішення, було донараховано пенсійні виплати відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на загальну суму 615,25 грн. але вона не була ним отримана, а позивач є його спадкоємцем та у встановленому законом порядку прийняла спадщину, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач набула право на отримання нарахованої, але не виплаченої пенсії, у зв'язку із чим позов про стягнення цієї суми з УПФУ підлягає задоволенню.

Сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, увійшла до складу спадщини та позивач, прийнявши спадщину має право на виплату відповідної суми.

Доводи відповідача про неможливість виплати позивачу вищевказаних коштів у зв'язку із їх неперерахуванням з Державного бюджету України є необґрунтованими, оскільки право позивача на визначену Законом виплату недоотриманої її спадкодавцем пенсії, спадщину на яку вона оформила у встановленому законом порядку, підлягає реалізації і захисту незважаючи на те чи передбачені кошти на це у бюджеті.

За своїм змістом доводи касаційної скарги є аналогічними запереченням на позов та аргументам, викладеним в апеляційній скарзі, яким суди попередніх інстанції дали належну оцінку.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив:

Касаційну скаргу Ріпкинського об'єднаного управління пенсійного фонду України залишити без задоволення.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2017 року та апеляційного суду Чернігівської області від 23 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

 

Судді:

В. С. Висоцька

 

В. М. Сімоненко

 

І. М. Фаловська




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали