ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 2 вересня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Берднік І. С., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Ємця А. А., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Тітова Ю. Г., Шаповалової О. А., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г. (за участю представників: товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Гейт Логістик" - Корчагіна М. П., публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - Боровика І. В., приватного акціонерного товариства "Лігобуд" - Савченко С. М.), розглянувши заяву приватного акціонерного товариства "Лігобуд" та заяву публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 21 березня 2011 року у справі N 8/351 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Гейт Логістик" до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", третя особа - приватне акціонерне товариство "Лігобуд", про стягнення 2707013,25 грн., встановив:

У серпні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Гейт Логістик" (далі - ТОВ "Іст Гейт Логістик") звернулося до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"); третя особа - приватне акціонерне товариство "Лігобуд" (далі - ПАТ "Лігобуд"), про стягнення 2707013,25 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за гарантією якості N ГР291ЛГБ1339/07М від 15 жовтня 2007 року.

Рішенням господарського суду м. Києва від 2 грудня 2010 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 січня 2011 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вищий господарський суд України постановою від 21 березня 2011 року скасував постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 січня 2011 року. Рішення господарського суду м. Києва від 2 грудня 2010 року залишив у силі.

Свій висновок Вищий господарський суд України мотивував тим, що позивач виконав умови гарантії та чинного законодавства для отримання гарантійної суми, а банк безпідставно відмовив у задоволенні вимог позивача.

У заявах про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 21 березня 2011 року з підстав, передбачених статтею 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ПАТ "Лігобуд" та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 563 - 565 та 613 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 221, 222 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просять скасувати постанову суду касаційної інстанції та направити справу на новий розгляд до Вищого господарського суду України.

До поданих заяв ПАТ "Лігобуд" та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" долучили копії постанов Вищого господарського суду України в аналогічних справах: від 11 листопада 2008 року у справі N 18/217-42/191, від 27 липня 2010 року у справі N 7/42-1161 (Постанова N 7/42-1161), від 2 квітня 2008 року у справі N 18/217 (Постанова N 18/217), у яких по-іншому та, на їх думку, правильно застосовано судом касаційної інстанції ті ж норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Ухвалами від 20 травня 2011 року Вищий господарський суд України допустив до провадження господарську справу N 8/351 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 21 березня 2011 року.

Перевіривши наведені в заявах доводи, Верховний Суд України вважає, що заяви підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що 6 квітня 2006 року між ТОВ "Іст Гейт Логістик" (замовник) та ЗАТ "Лігобуд - ПБК Укрмонолітспецбуд" (виконавець) було укладено договір генерального підряду (далі - договір).

Відповідно до пункту 1 договору ЗАТ "Лігобуд - ПБК Укрмонолітспецбуд" зобов'язалося надати послуги генерального планування та генерального підряду, виконати всі попередні роботи для наступного проекту: дві черги логістичного центру. Будівництво об'єкта знаходиться за адресою: вул. Запорізька, м. Бориспіль, Київська область.

У розділі 8 договору сторони встановили строки надання гарантійних послуг щодо усунення недоліків побудованих об'єктів, обов'язок замовника направляти вимоги щодо надання гарантійних послуг виключно виконавцю, обов'язок виконавця невідкладно, після отримання письмової претензії замовника, розпочати роботи з усунення недоліків щодо невідповідності визначеним характеристикам, неналежного виконання робіт або неналежної якості використаних матеріалів та виконати ці роботи в найкоротші строки, а також право замовника за рахунок виконавця без зобов'язання дотримуватися певної ціни, залучати для усунення недоліків третіх осіб у випадку ненаданих відповідних послуг з боку виконавця протягом певного розумного строку.

Відповідно до договору в якості забезпечення виконання ЗАТ "Лігобуд - ПБК Укрмонолітспецбуд" зобов'язань щодо якості збудованого об'єкта 15 жовтня 2007 року відповідачем було надано позивачу гарантію якості N ГР291ЛГБ1339/07М (надалі - гарантія) строком дії до 14 жовтня 2009 року, згідно з якою відповідач зобов'язався безвідклично виплатити позивачу на першу вимогу суму, що не перевищує загальну максимальну суму в гривнях, еквівалентну 606479,25 євро за курсом НБУ на дату отримання банком вимоги, протягом 5 банківських днів після отримання від позивача оригіналу першої належно оформленої письмової вимоги.

12 жовтня 2009 року між позивачем та відповідачем було підписано додаток N 1 до гарантії якості N ГР291ЛГБ1339/07М від 15 жовтня 2007 року, відповідно до якого продовжено термін дії гарантії до 1 березня 2010 року включно та зменшено максимальну суму, яку відповідач зобов'язується безвідклично виплатити позивачу на першу вимогу, до еквівалента 250000 євро.

Відповідно до статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управленої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.

Згідно із статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частинами 1, 2, 3 статті 563 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії; вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі, до якої додаються документи, вказані в гарантії, та вказується, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.

У справі, що розглядається, умовами гарантії передбачено обов'язок позивача направити банку належно оформлену письмову вимогу про виплату грошової суми із зазначенням у ній суми, яка має бути виплачена; твердження позивача, що виконавець не виконав своїх зобов'язань щодо надання гарантійних послуг, які передбачені розділом 8 договору, та суть невиконаних виконавцем зобов'язань.

До вимоги повинно бути додано копію письмової претензії до виконавця розпочати роботи з усунення недоліків об'єкта згідно розділу 8 договору.

На копії претензії має бути наявний підпис представника виконавця або докази направлення замовником виконавцю цієї претензії у вигляді поштової квитанції.

В оригіналі письмової вимоги мають бути посилання на дату та номер гарантії, підписи уповноваженої особи та відбиток печатки.

25 лютого 2010 року ТОВ "Іст Гейт Логістик" звернулося до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" із письмовою вимогою N 23 про виплату максимального розміру грошової суми, зазначеного в гарантії.

До своєї письмової вимоги ТОВ "Іст Гейт Логістик" долучило копію свого листа ЗАТ "Лігобуд - ПБК Укрмонолітспецбуд" від 9 квітня 2009 року N 15 та оригінал поштового чека на підтвердження направлення цього листа, копію свого листа ЗАТ "Лігобуд - ПБК Укрмонолітспецбуд" від 28 серпня 2009 року N 47 та оригінал опису вкладення до цього листа з відміткою про отримання ЗАТ "Лігобуд - ПБК Укрмонолітспецбуд" цієї претензії, нотаріально завірену картку із зразками підпису особи, яка підписала вимогу, та зразком відбитка печатки ТОВ "Іст Гейт Логістик".

1 березня 2010 року листом N 53-1-1/036 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" повідомило позивача про те, що вимога N 23 від 25 лютого 2010 року задовольнятися банком не буде.

Частиною 1 статті 565 ЦК України передбачено право гаранта відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії.

Таким чином, обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про стягнення з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ТОВ "Іст Гейт Логістик" 2707013,25 грн. відповідно до умов гарантії, не звернув уваги на зазначені вимоги закону та на те, що кредитором у письмовій вимозі до банку та долучених до неї претензіях до боржника (від 9 квітня 2009 року N 15 та від 28 серпня 2009 року N 47) не вказано, а судом не встановлено, які саме передбачені договором та забезпечені гарантією зобов'язання порушені боржником. При вирішенні питання відповідності умовам гарантії письмової вимоги кредитора та доданих до неї документів, зробивши обгрунтований висновок про неможливість застосування до змісту претензії кредитора до боржника положень статті 222 ГК України, Вищий господарський суд України не застосував положення статті 6 ГПК України щодо змісту претензії.

Оскільки суд касаційної інстанції при вирішенні даної справи неправильно застосував норми матеріального права, що суперечить висновкам цього суду в інших судових рішеннях у подібних правовідносинах, зокрема у справі N 18/217-42/191, заяви ПАТ "Лігобуд" та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" підлягають задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 21 березня 2011 року - скасуванню з передачею справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 11123 - 11125 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

Заяви приватного акціонерного товариства "Лігобуд" та публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 21 березня 2011 року у справі N 8/351 скасувати.

Справу N 8/351 направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

 

Головуючий

І. С. Берднік

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

А. А. Ємець

 

В. В. Заголдний

 

М. Р. Кліменко

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

Ю. Г. Тітов

 

О. А. Шаповалова

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема

 

* * *

Правова позиція N 3-63гс11

Обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали