ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

19.03.2008 р.

N 32/341(39/133-07)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Полякова Б. М. - головуючого, Катеринчук Л. Й. (доповідач), Ткаченко Н. Г., розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2007 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.11.2007 у справі N 39/133-07(32/341) господарського суду Дніпропетровської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат" до відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 68775,16 грн. (в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача - не з'явились, від відповідача - не з'явились), встановив:

у серпні 2004 товариство з обмеженою відповідальністю "Фрегат" (далі - позивач) звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідача) про стягнення 68775,16 грн. (в тому числі 50775,16 грн. - інфляційних витрат та 18000,00 грн. - 3 % річних) заборгованості за простим векселем N 3218422845 від 11.09.98. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язків по сплаті векселя та посиланням на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11 - 16.12.2002 у справі N 8/587 про стягнення основного боргу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2004 (суддя Васильєв О. Ю.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача інфляційні збитки та річні за період з 01.08.2002 по 01.08.2004.

Справа неодноразово розглядалася судами.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду 07.09.2006 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2004 про стягнення коштів у справі залишено без змін. Постановою ВГСУ від 17.01.2007 рішення суду першої інстанції від 05.10.2004 та постанову суду апеляції від 07.09.2006 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з тим, що судами не було дано оцінки факту подання позову про стягнення інфляційних збитків та річних з порушенням строків позовної давності без клопотання про його поновлення.

Позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог та стягнення з відповідача інфляційні збитки та річні за період з 01.08.2002 по 01.05.2007 (т. 2, а. с. 140).

Рішенням суду першої інстанції від 26.06.2007 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Постановою суду апеляції від 19.11.2007 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення суду від 26.06.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з винесеною постановою, ВАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, а зокрема, ст. ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 32, 33, 43, 54, 107 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно зі статтею 34 Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Відповідно до статті 20 Уніфікованого Закону індосамент, вчинений після протесту в неплатежі або після закінчення строку, встановленого для вчинення протесту, має наслідки звичайної цесії, внаслідок якої особа, що уступила право вимоги відповідає лише за дійсність уступленої вимоги та не відповідає за виконання зобов'язання в цілому.

Відповідно до статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. За приписами ст. 77 до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією ж мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а зокрема, положення щодо позовної давності, визначені статтями 11 - 20, 70,71 Уніфікованого закону.

Згідно з статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено законом або договором.

За приписами частини 5 статті 267 та частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту; позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції 11.08.98 відповідачем видано простий вексель N 3218422845 ВАТ "Добробут" вартістю 300000 грн. зі строком оплати "за пред'явленням". Згідно ряду безперервних індосаментів, вчинених на векселі, останнім його держателем стало ТОВ фірма "Фрегат" (том 1, а. с. 8). Судами встановлено, що основний борг по векселю в сумі 300000 грн. стягнуто згідно рішення суду 07.11 - 16.11.2002 у справі N 8/587 після поновлення судом строку позовної давності стягнення боргу, яке набрало законної сили 06.08.2003 року, будучи залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2003 року.

Задовольняючи позовні вимоги суди дали оцінку тому, що враховуючи дату складення векселю 11.08.98, строк платежу наступив 11.08.99. Із зазначеного моменту необхідно обчислювати перебіг строку позовної давності на стягнення основного боргу, відсотків та річних у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань згідно уступленого права вимоги (цесії). Разом з тим, суди прийняли до уваги, що на момент звернення з позовом про стягнення інфляційних збитків та річних 11.08.2004 року було чинним рішення суду у справі N 8/587 про стягнення з відповідача суми основного боргу згідно якого поновлено строки позовної давності стягнення основного боргу.

Колегія касаційного суду зазначає, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3 % річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. З такими висновками погодився Верховний суд України у постанові N 06/212 від 16.05.2006.

Відтак, поновлення строків позовної давності на стягнення основного боргу у справі N 8/587 перериває перебіг позовної давності на стягнення складової частини такого боргу - інфляційних збитків та річних.

Доводи скаржника про заборону в час дії мораторію, введеного з порушенням провадження у справі про банкрутство боржника, на стягнення інфляційних та річних як заходів відповідальності за невиконання грошових зобов'язань боржником, колегією суддів відхиляються з підстав того, що суди дали належну правову оцінку природі інфляційних та річних як складової частини основного боргу, а не заходів відповідальності, застосованих до боржника (відповідача у справі).

З огляду на викладене, Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані судові акти такими, що відповідають вимогам матеріального та процесуального права та не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України постановив:

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.11.2007 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2007 залишити без змін.

 

Головуючий

Б. Поляков

Судді:

Л. Катеринчук

 

Н. Ткаченко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали